Приватизація під час війни: що, кому і за скільки

Приватизація для України була болісним процесом ще до війни.

Державні активи були ласими шматками для чиновників і політиків. За відсутності ефективної правоохоронної системи вони ставали бенефіціарами підприємств.

Роздержавлення завжди викликало чималий спротив, але, як не дивно, Україна наважилася на приватизацію активів під час війни.

Що держава продавала у 2022 році і скільки коштів отримав бюджет?

На початку року, коли агресія Росії для багатьох не була очевидною, державний бюджет завдяки приватизації планувалося поповнити 8 млрд грн.

Війна зруйнувала ці плани. Воєнний стан встановив особливий правовий режим для об’єктів державної власності, і приватизація зупинилася.

У перші місяці війни про приватизацію не йшлося, ця ідея виникла влітку. Разом з цим у Фонді держмайна відбувалися дивні події.

Виконувачка обов'язків голови ФДМ Ольга Батова опублікувала повідомлення, у якому повідомила про прохання до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля звільнити її з посади. Вона пообіцяла розкрити подробиці свого звільнення журналістам у форматі не для запису, але потім видалила це повідомлення.

Приватизація в розпал війни виглядала дивною хоча б з етичної точки зору, адже не всі потенційні клієнти могли взяти в ній участь. Про іноземних інвесторів, яких багато років заманювала влада, у такий час, звичайно, теж не йшлося.

Однак у липні парламент схвалив законопроєкт №7451 щодо спрощення приватизації, у тому числі для сприяння релокації підприємств. Від великої приватизації відмовилися, як і від продажу майна на окупованих територіях.

З одного боку, парламент посилив контроль за приватизацією.

З іншого боку, процес приватизації значно спростився. Аудити й оцінки стали необов’язковими, строки аукціонів скоротилися, з'явилися нові правила визначення стартової ціни і розміру гарантійного внеску, процес цифровізувався (подання документів онлайн, е-підписи), змінилися умови викупу і передавання майна.

Влада запевняла, що об’єкти, які планувалося продавати, – це баласт, а деякі об’єкти можуть стати новою домівкою для бізнесу.

"Ми позбуваємося неліквідних активів, які щорічно генерують збитки. Продаючи занедбані державні підприємства, ми допомагаємо бізнесу, особливо тому, який постраждав від бойових дій", – відповіли у фонді на запит автора.

Результат трьох місяців

Першим приватизаційним аукціоном став Кобиловицький спиртовий завод (Тернопільщина). Крім нього, були продані чотири інші спиртозаводи: Марилівський, Борщівський, Вузлівський та Залозецький. Від продажу колишнього майна ДП "Укрспирт" бюджет отримав 488 млн грн.

Як зазначили у пресслужбі Фонду держмайна, з моменту відновлення приватизації на майнові комплекси спиртових заводів зберігається найбільший попит. Вони та деякі інші лоти готові до роботи одразу після купівлі. Це не дивно, оскільки зазвичай на таких аукціонах можна побачити покупців, які добре знають ці активи.

Загалом Фонд державного майна наторгував майже на 2 млрд грн. "Ми вже маємо понад 150 успішно проведених приватизаційних аукціонів, у яких взяли участь понад 800 учасників. Сукупна стартова ціна активів становила 581,9 млн грн, сукупна переможна ціна – 1,8 млрд грн", – звітує відомство.

Від розблокування приватизації бюджет отримав близько мільярда гривень. Решту переможці аукціонів ще не переказали і невідомо, чи перекажуть.

Так, у жовтні фонд оголосив про "небувалий рекорд". За право купити нежитлове приміщення площею 258,2 кв м у полтавському селі змагалися 44 учасники. Перемогла ставка 6,5 млн грн – у 260 разів більша за стартову (22 тис грн).

Ще в день проведення цей аукціон за непримітне приміщення викликав багато питань. Було зрозуміло, що це шантаж власника бізнесу (у приміщенні працювало відділення "Нової пошти"). Однак це не завадило фонду прозвітувати про рекорд.

Наступного дня переможець відмовився від сплати переможної суми. Тобто з нього утримали гарантійний внесок – 20% від стартової ціни об'єкта малої приватизації. Держава заробила 4 тис грн, а аукціон доведеться проводити заново.

Загалом у фонді відзначають значний попит на об’єкти з великою площею, які можна використовувати як склади та виробничі майданчики при релокації. У середньому під час війни держмайно продається у 2,5-3 рази дорожче від стартової ціни. Є випадки, коли ціна продажу зростає в десятки і навіть сотні разів.

13 аукціонерів довели вартість будинку площею 700 кв м у Жашкові (Черкащина) з 22 тис грн до 5 млн грн. 12 аукціонерів розігнали вартість будівель у Бобринці (Кіровоградщина) з 3 тис грн до 1,5 млн грн. Десять аукціонерів підвищили вартість приміщень площею 212 кв м в Іршаві (Закарпаття) з 5,5 тис до 813 тис грн.

"Ці аукціони завершені, кошти від них переказані в бюджет", – повідомив фонд.

Далі – більше?

Загалом із середньої вартості цих об’єктів зрозуміло, що ніякого фіскального ефекту ці аукціони не мають, а початкова ціна – категорія спірна.

Позитивний ефект від цієї приватизації можна буде відзначити лише тоді, коли на основі приватизованих підприємств будуть створені якісні простори та робочі місця, що може відбутися лише після закінчення війни.

На цікавіші події фонд чекає у 2023 році: "Плануємо відновити велику приватизацію. Команда над цим працює". Така декларація виглядає надто оптимістичною. Під час війни легше ухвалювати закони, але важче знайти покупця, якій би сплатив справедливу ціну та якісно розпоряджався активом.