Як російський гральний бізнес легалізували під час війни

Тема грального бізнесу була вкрай дискусійною в Україні протягом десятиліть. 

Одні вважали дозвіл на казино та ставки на спорт чимось аморальним та стимулюючим фактором для лудоманії (патологічна залежність від азартних ігор). 

Інші позитивно ставилися до легалізації цієї сфери. Найвагоміший з аргументів: гральний бізнес існував в тому чи іншому вигляді ще багато століть тому і точно продовжить робити це зараз. 

Але в тіні чи відкрито, зі сплатою великих податків чи ні, — рішення має приймати влада.

Врешті, у 2020 році набув чинності багатостраждальний закон "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", за яким ставки на спорт стали легальними та під наглядом державних інституцій. 

Але просто почати працювати, зареєструвавши умовний ФОП, замало. Держава має видати ліцензію на цей вид діяльності.

Відповідальною за видачу ліцензій гральному бізнесу є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі — КРАІЛ), що підпорядковується Кабінету міністрів. 

І поріг входу там немалий, адже за отримання того чи іншого виду дозволу компанія має сплатити чималу суму. Для прикладу:

• Казино – 60 тис мінімальних зарплат (283,4 млн грн) у Києві і 30 тис мінімальних зарплат (141,7 млн грн) в інших містах за п'ятирічну ліцензію.
• За обладнання доведеться платити окремий щорічний внесок: 175 мінімальних зарплат (826,5 тис грн) – за стіл з рулеткою, 90 мінімальних зарплат (425 тис грн) – за стіл без рулетки, шість мінімальних зарплат (28,3 тис грн) – за гральний автомат.
• Онлайн-казино – 6,5 тис мінімальних зарплат (30,7 млн грн) за п'ятирічну ліцензію.
• Букмекерська діяльність – 30 тис мінімальних зарплат (141,7 млн грн) за п'ятирічну ліцензію та щорічно 30 мінімальних зарплат за кожен букмекерський пункт.
• Зали гральних автоматів – 7,5 тис мінімальних зарплат (35,4 млн грн) за п'ятирічну ліцензію та щорічно шість мінімальних зарплат (28,3 тис грн) за кожен автомат.
• Онлайн-покер – 5 тис мінімальних зарплат (23,6 млн грн) за п'ятирічну ліцензію.

Словом, внески в держказну від грального бізнесу мають бути відчутними.

При цьому важлива саме діяльність КРАІЛ в контексті легальної роботи беттінгових компаній. 

Саме це відомство відповідальне за те, аби на український ринок заходили компанії з хорошою репутацією, потрібним пакетом документів та, звісно, без плям російських бенефіціарів. 

КРАІЛ не побачила в "1хБет" російських бенефіціарів

Але, на жаль, як виявилося, "не все так однозначно". 31 березня 2022 року КРАІЛ на офіційному сайті повідомила про відновлення своєї роботи та видачу ще однієї ліцензії. 

Офіційно працювати в Україні та заробляти кошти на українцях мало право ТОВ "ТБК", яка саме в березні й звернулася до КРАІЛ для отримання ліцензії. 

Ця компанія ще відома публічно, як онлайн казино "1хБет". Відповідно, "ТБК" в офіційній формі мало би подати повний пакет документів, зокрема засвідчивши відсутність зв’язків із країною-агресором. І тут щось пішло не так, як мало би.

ТОВ "ТБК" має українську реєстрацію, проте кінцевим власником є кіпрська компанія "Навасард Лтд". 

На цьому моменті у КРАІЛ могли би виникнути сумніви щодо достовірності наданої інформації, адже часто за буцімто кіпріотами можуть приховуватися росіяни. 

Власне, як і цього разу. Згідно з відкритими даними, директором компанії не є представник країни-агресора, проте публічно не були розкриті бенефіціари. 

КРАІЛ зупинила ліцензію росіянам тільки після інформаційної підтримки суспільства

Але ні для кого не секрет, що "1хБет" не просто так агресивно заходила на ринок росії. І як повідомила і Європейська правда, і низка інших авторитетних ЗМІ, власниками компанії є троє росіян – Роман Семіохін, Сергій Каршков і Дмитро Казорін, які отримали "золоті паспорти" на Кіпрі і живуть у цій країні. 

Виходить, що прямо в розпал російсько-української війни КРАІЛ видав ліцензію на діяльність російському бізнесу.

Отримавши ліцензію ще в березні, "1хБет" офіційно пропрацював в Україні аж до 7 вересня, коли КРАІЛ вийшла із повідомленням про припинення ліцензії ТОВ "ТБК". 

І сталося це тільки після широкого публічного розголосу та навіть петиції до Президента, яка зібрала потрібні 25 тис підписів. 

Виходить, що російський бізнес легально працював в Україні більше 5 місяців та заробляв на українцях шалені кошти. Адже ставки на спорт, онлайн казино та ігрові автомати — це завжди про великі обороти. 

Зважаючи на все це, виникають запитання: як так, що уповноважена КРАІЛ не перевірила всі документи належним чином та видала ліцензію компанії з російськими бенефіціарами? 

Чому, зважаючи, що інформація про російських власників не є вкрай закритою, вороги більше 5 місяців заробляли на українцях офіційно?

Росіяни заробляли на українцях під час війни. Хто за це відповідальний?

Ці питання у своєму депутатському зверненні я прямо поставив КРАІЛ. 

Структура, що підпорядковується Кабміну пояснює помилки у своїх діях тим, що їх ніхто не зобов’язав належним чином перевірити заявників, аби виявити російських бенефіціарів. 

Припускаю, що в даному випадку йдеться про службову недбалість Комісії та уряду. 

По-перше, аби уникнути таких ексцесів, Кабмін мав би більш чітко визначити порядок, процедури та всі механізми, аби належна перевірка всіх документів була безповоротним обов’язком уповноваженого відомства. 

По-друге, коли КРАІЛ видає ліцензію росіянам на ведення бізнесу в Україні, перевіряючи подані документи та маючи змогу звернутися до СБУ чи міжнародників за додатковою інформацією, то хто як не КРАІЛ має нести відповідальність за це?!

Справа щодо цього триває і, сподіваюся, Кабмін схаменеться у цьому напрямку та чіткіше регулюватиме процеси щодо (не)надання росіянам українських ліцензій.