"Регуляторна гільйотина" для бізнесу: скасувати, оптимізувати, уніфікувати

Уявімо ситуацію. Ви прийшли до магазину, щоб купити, скажімо, кілограм яблук. Вибравши потрібний сорт, йдете на касу, щоб розрахуватись і отримати їх у власність, бо такими є правила і логіка процесу купівлі-продажу товару. 

Але тут касир заявляє, що, окрім грошей, потрібно надати магазину обґрунтування, що вам дійсно потрібні яблука, документи, що ви вмієте з ними поводитись, а також зобов’язання, що правильно утилізуєте рештки з’їдених фруктів. 

І, що найголовніше, – магазин бере кілька тижнів на розгляд вашого звернення про купівлю яблук. Погодьтеся, абсурд. 

Але, на жаль, український бізнес нерідко зіштовхується зі схожими викликами, коли хоче отримати від уповноваженого органу погодження можливості займатися певним видом господарської діяльності.

Проблема у тому, що в багатьох державних органах, які уповноважені видавати дозвільні документи, багато років тому прогресувала одна спільна хвороба. 

Вона проявлялася у нездоровому потягу до продукування великої кількості внутрішніх актів, висновків, погоджень та інших папірців, потрібних для отримання дозволу на діяльність бізнесу. 

Всі ці списки документів не передбачалися нормою закону, впроваджувалися на відомчому рівні, що було, по-суті, самодіяльністю цих органів. 

І хоча Уряд неодноразово намагався впорядкувати та дерегулювати відповідні умови, до сьогодні проходження цих бюрократично-паперових кіл пекла ускладнює життя підприємцям. 

Для того, щоб прибрати всі ці штучні перешкоди, оптимізувати та уніфікувати процеси, а також, щоб спростити життя бізнесу, Кабінет Міністрів схвалив проєкт Закону "Про прискорений перегляд інструментів державного регулювання господарської діяльності". 

У законопроєкті використано підхід до системного перегляду застарілих і недосконалих норм, який має романтичну назву "Умова заходу сонця". Йдеться про встановлення дати, починаючи з якої певна норма чи закон втрачають чинність. Зберегти дію такої норми після настання дати "Х" можна, тільки внісши зміни до неї.

Пропонується, що з 1 січня 2023 року на всій території України діятиме подвійна вимога до чинності інструментів державного регулювання: вони мають бути визначені законами та включені до рішення Уряду про затвердження виключного переліку інструментів державного регулювання, сформованого за результатами роботи Комісії з питань прискореного перегляду інструментів державного регулювання господарської діяльності.

Всі інші інструменти вважатимуться нечинними.

Тобто до цієї дати повинні бути переглянуті всі інструменти державного регулювання господарської діяльності, що застосовуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, уповноваженими органами державної влади для надання адміністративних послуг. 

Виконуватиме це завдання спеціально створена Комісія з питань прискореного перегляду інструментів державного регулювання, яку очолить перша Віце-Прем'єр-міністр, Міністр економіки України. 

До її складу увійдуть представники Офісу Президента України, Мінфіну, Мін'юсту, Мінцифри, Державної регуляторної служби, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабміну. 

Під час засідань Комісії органи влади будуть "захищати" інструменти, які необхідно залишити для ефективного та якісного регулювання бізнесу. Уряд на підставі пропозицій Комісії затвердить Виключний перелік інструментів регулювання бізнесу.

Хтось скаже: для чого створювати ще одну комісію? Чому самі держоргани не можуть переглянути й скоротити чи актуалізувати свої інструменти? Відповідь очевидна. 

По-перше, дати право відповідному органу самому визначати, які інструменти необхідно переглянути – це все-одно, що дозволити підсудному самому обирати для себе міру покарання. 

По-друге, уповноважені суб’єкти не зацікавлені у скасуванні власних інструментів державного регулювання. 

По-третє, інструменти державного регулювання охоплюють всі сфери господарської діяльності, багато інструментів державного регулювання є кроссекторальними, тому для перегляду потрібен не індивідуальний підхід, а всеохоплюючий, концептуальний.

У разі необхідності запровадження після 1 січня 2023 року нового інструменту державного регулювання господарської діяльності, орган влади ініціюватиме внесення такого інструменту до Виключного переліку з одночасним виключенням з нього 2 інших інструментів в цій же сфері.

Крім того, законопроєкт пропонує створення Єдиної державної електронної системи дозвільних документів, яка забезпечить діджиталізацію інструментів. 

Відповідальність за ведення відповідної системи взяла на себе Державна регуляторна служба як спеціальний уповноважений орган з питань ліцензування.

За експертними даними, в Україні налічується більше 1200 випадків застосування інструментів доступу до ринку. При цьому, ми даємо визначення поняття "інструментами державного регулювання господарської діяльності" у Законі. 

Відповідно до нього, це є ліцензії, документи дозвільного характеру та інші результати надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами надання адміністративних послуг, без отримання яких суб’єкти господарювання не мають права провадити господарську діяльність.

Згідно законопроєкту ми плануємо скоротити цю цифру вдвічі, до 500-600. Зараз критично необхідно переглянути всі ліцензійні умови і вичистити весь той непотрібний баласт, який накопичився за минулі десятиріччя.

Дуже важливо максимально діджиталізувати ліцензійні процеси, щоб все відбувалося в режимі онлайн і бізнесу не доводилось наживо спілкуватися з чиновниками.

Якість життя кожного українця напряму залежить від швидкості економічного відновлення країни після повномасштабного вторгнення Росії. 

І роль бізнесу у цьому відновленні є фундаментальною. Тому адміністративний тиск на бізнес повинен бути мінімальним, а умови для його започаткування та ведення – максимально простими та прозорими. Держава повинна втратити всі неаргументовані фактори затягування можливості доступу бізнесу до сфер діяльності.