Чому угода про реструктуризацію боргу України важлива і для Заходу

Я провів два останні два дні у Києві, беручи участь у зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES). Під час цього заходу у мене була нагода узяти участь у обговоренні економічних реформ в Україні з ключовими посадовцями країни, зокрема – з Міністром фінансів та прем'єр-міністром.

На мене справила сильне враження країна, яка реалізує економічні реформи та отримує підтримку від міжнародної спільноти, незважаючи на дуже серйозні виклики, до яких також належить агресія з боку Росії.

На цьому тижні Верховна Рада України своїм голосуванням визначить долю історичної угоди про реструктуризацію зовнішнього боргу України, про яку Міністру фінансів Наталії Яресько вдалося домовитися з приватними кредиторами України. Існує більш ніж достатньо підстав для схвалення цієї угоди.

Угода є вигідною для України, а відмова у її схваленні матиме катастрофічні наслідки для економіки країни. У той же час, затвердження угоди є лише одним з компонентів амбітної економічної співпраці між Україною, Європою та Сполученими Штатами, яка має надзвичайно велике значення з геополітичної точки зору.

Я уважно спостерігаю за перебігом переговорів про реструктуризацію державних боргів протягом більше ніж 30 років, починаючи з кризи у Латинській Америці у 1980 роках. Можу сказати, що угода, про яку домовилася Україна, є не менш швидкою та вдалою за інші відомі мені угоди такого роду.

Дана угода має чимало вигідних для України положень:

• вона знижує номінальну вартість українського боргу та передбачає чотирирічні канікули для виплат за сумою боргу;

• ця угода відкриває можливості для отримання масштабної підтримки від Міжнародного Валютного Фонду та інших міжнародних фінансових організацій;

• угода наближає той час, коли Україна зможе залучати великі за обсягом приватні інвестиції;

• угода затверджує чіткі принципи, які дадуть Україні можливість відтермінувати усі платежі за своїми зобов’язаннями перед Росією.

"Інструмент відшкодування вартості боргу" (VRI), який є частиною угоди і встановлює залежність між обсягами боргових виплат та економічним зростанням України, визначено таким чином, що навіть у випадку відчутного зростання економіки України левова частка цього зростання залишиться у розпорядженні народу України, а не її кредиторів.

Це забезпечується наступними особливостями цього інструменту: по-перше - його положення набирають чинності лише через 10 років; по-друге - він стосується повторного придбання облігацій України на відкритому ринку та, відповідно, наступних переговорів про умови угоди; по-третє - інструмент визначено таким чином, що кредитори зможуть скористатися лише першими позитивними результатами економічного зростання України, а не постійно отримувати зиск завдяки зростанню економіки країни.

У разі, що є малоймовірним, якщо Верховна Рада не схвалить цю угоду, усі це переваги будуть втрачені. Припиниться надання міжнародної фінансової підтримки, оскільки Україна буде вважатися нездатною виконувати свої зобов’язання. Буде поставлено під сумнів стабільність грошової одиниці та банківської системи України. Також Україна втратить важелі впливу стосовно свого боргу перед Росією.

Тому я сподіваюся і очікую, що Верховна Рада оперативно ухвалить цю угоду. Якщо перефразувати Черчилля, це може і не буде кінцем, або навіть початком кінця економічних реформ в Україні, але це може стати кінцем початку.

Не слід забувати, що економічні успіхи України мають надзвичайно велике значення для Сполучених Штатів та Європи. Наші лідери правильно вважають, що військова сила часто не є вірним засобом для владнання міжнародних конфліктів. Допомога Україні у забезпеченні суттєвого покращення якості життя своїх громадян у порівнянні з Росією стала б великим тріумфом для Заходу.

У цьому сенсі те, що ми робимо для України, є, можливо, важливішим, ніж те, як ми себе поводимо зРосією.

Підтримка для України не повинна розглядатися як іноземна допомога країні, що прагне реалізувати економічні реформи, хоча по суті так воно і є. Натомість, з огляду на військове вторгнення до України, ця підтримка повинна розглядатися як інвестиція у захист ключових інтересів системи безпеки Сполучених Штатів та Європи.

Якщо Україна досягне економічного успіху, інвестиції окупляться неодноразово, тому що борг буде погашено з відсотками, а Росію будуть стримувати сильніша економіка України та взірець її економічного розвитку.

Історики будуть дивуватися, чому міжнародна спільнота після початку кризи надала удесятеро більше коштів впертій Греції, а не Україні, яка реалізує складні економічні реформи.

Можливо, кредити для членів Європейського Союзу належать до якоїсь особливої категорії, але наразі можливі позики МВФ для Греції складають 41 млрд доларів у порівнянні з лише 22 млрд доларів США для України.

Наразі для України настав час нарешті здійснити перехід до ринкової економіки та забезпечити верховенство права. Зараз в Україні зібралася найкраща та найбільш орієнтована на ринкову економіку команда фахівців з економіки за усю її історію. А для світової спільноти настав час зробити усе необхідне – набагато більше, ніж робиться зараз – для підтримки України у цей критичний час.

* * *

Лоренс Х. Саммерс– професор Гарвардського університету, колишній міністр фінансів США та директор Національної економічної ради у Білому Домі. Він є автором статей, присвячених питанням економіки США, міжнародної економіки та політики.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Джерело: The Washington Post