Проблеми в регулюванні ринку лотерей

Ініціатива уряду щодо перезапуску ринку лотерей та затвердження нових ліцензійних умов їхнього проведення привернула увагу професійної спільноти.

Зміни спрямовані на оновлення регуляторного режиму, детінізацію та цифровізацію ринку через конкурсний відбір ліцензіатів та впровадження електронного обліку продажу квитків і виплат. Це позитивні зрушення, які, однак, приховують глибші проблеми підходу до регулювання лотерей.

Історичний екскурс

Досвід України є прикладом того, як різниця між лотерейним терміналом та ігровим автоматом була нівельована недосконалістю законодавства. У період мораторію на азартні ігри з 2009-го по 2020-й рік ринок казино фактично продовжив існування під виглядом "державних лотерей". Оператори використовували прогалини в законодавстві для встановлення терміналів самообслуговування, які візуалізували результат "миттєвої лотереї" у вигляді обертання барабанів, ідентичних слотам.

Так звані "відео-лотерейні термінали" були предметом численних дискусій. Оператори стверджували, що гравець купує електронний квиток, результат розіграшу якого вже визначений на сервері, а анімація на екрані – це лише розважальний спосіб відображення цього результату. Однак, з перспективи споживача, процес було неможливо відрізнити від гри у звичайному казино: внесення грошей, натискання кнопки, очікування результату та отримання виграшу.

Судові справи та розслідування правоохоронних органів неодноразово підтверджували, що під вивісками лотерей діяли повноцінні гральні зали. Показовою в цьому сенсі стала трансформація ринку після 2020 року. Низка операторів, які раніше працювали в статусі лотереї, після легалізації отримали ліцензію саме на організацію азартних ігор у казино. Один і той самий продукт, з ідентичною механікою та клієнтською базою, змінив юридичну "обгортку" з лотереї на казино, не змінивши суті азартної гри.

Недоліки чинного регулювання лотерей

Закон "Про азартні ігри" визначає азартну гру як "гру, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця". Визначення лотереї за законом "Про державні лотереї" містить аналогічні ознаки: сплата ставки, розіграш призового фонду, випадковий характер перемоги. Єдиною формальною відмінністю є те, що територія проведення (розповсюдження) лотереї поширюється за межі однієї будівлі (споруди).

Тобто природа лотереї та азартної гри майже ідентична, проте регуляторне навантаження суттєво різниться. Закон про лотереї не містить таких важливих положень закону про азартні ігри, як стандарти відповідальної гри та Державна система онлайн-моніторингу (ДСОМ). До того ж закон про лотереї практично не передбачає відповідальності для операторів державних лотерей за порушення навіть наявного регулювання.

Неможливо будувати конкурентний ринок, коли для азартних ігор діють високі стандарти комплаєнсу, а для лотерей (які формально не є азартною грою) – законодавчі норми минулого десятиліття, які подекуди застарілі суто з точки зору розвитку технологій та ринкових практик.

Соціальні аспекти

Найвагомішим аргументом на користь уніфікації законодавства у сфері азартних ігор та лотерей є захист гравців. Лотерея, особливо у її цифровій формі (миттєві онлайн-лотереї, ставки на спорт під виглядом лотереї "тото"), здатна спричинити таку ж залежність, як і рулетка чи ігрові автомати. Наприклад, у Канаді скретч-карти (миттєві лотереї) є домінуючою формою азартних ігор (13,8%) серед підлітків, що може спонукати молодь до залежності від азартних ігор у майбутньому.

Закон про азартні ігри забезпечує функціонування Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів. Якщо людина чи її родичі подали заяву про обмеження, казино зобов'язане відмовити в грі. Натомість лотерейні оператори випадають із цієї системи захисту гравців.

Дисбаланс наявний і у віковому цензі – для азартних ігор встановлено поріг у 21 рік, тоді як брати участь у лотереях можна з 18 років. Це створює ситуацію, коли молодь, яку держава намагається захистити від ризиків азартних ігор, отримує законний доступ до аналогічних за ризиковістю лотерей.

Варіанти вирішення проблеми

Для виправлення дисбалансу в регулюванні та досягнення належних стандартів захисту гравців, на нашу думку, можна обрати один із двох основних варіантів.

Варіант перший – уніфікація законодавства. Системним рішенням стане включення лотерей у сферу регулювання закону про азартні ігри. У такому випадку, організатори лотерей будуть зобов'язані дотримуватися загальних вимог (ліцензування, моніторинг, стандарти відповідальної гри тощо).

Варіант другий – модернізація профільного закону. Альтернативою є ґрунтовне оновлення закону про лотереї. Однак, його нова редакція має впровадити жорсткі запобіжники, аналогічні до грального бізнесу, такі як стандарти відповідальної гри та інтеграція з ДСОМ.

За такого розвитку подій, важливим є чітке розмежування між лотереями та азартними іграми. Закон про лотереї має заборонити будь-яку візуалізацію, що імітує гральні автомати або інші азартні ігри, залишивши лотереям виключно їхню класичну форму, загальноприйняту в міжнародній практиці.

Висновки

Спроба Мінцифри навести лад у сфері лотерей є позитивною тенденцією для розвитку ринку.

Головне завдання реформи – привести законодавство у відповідність до сучасних ринкових та безпекових реалій. Незалежно від обраного шляху реформування, результат має бути один: безпечні правила гри, де лотерея залишається лотереєю, а не способом обходу ліцензійних вимог для казино.

Тільки єдині та сучасні правила функціонування ринку забезпечать баланс між інтересами бізнесу, наповненням бюджету та захистом вразливих до азартних ігор категорій громадян.