Нові правила гри у футболі

4 серпня 2025 року Нідерландська організація Justice for Players, яка була заснована для захисту інтересів професійних футболістів у Європі, оголосила про намір подати колективний позов у Нідерландах проти Міжнародної федерації футболу (ФІФА) та кількох національних футбольних асоціацій.

Організація планує подати позов у першому кварталі 2026 року, а фінальне рішення очікується не раніше 2029 року. Воно може стати важливим прецедентом і суттєво вплинути на відносини між професійними спортсменами та клубами.

Виклик системі

Ця ініціатива має особливе значення і для українського футбольного середовища. Вона може стосуватися українських футболістів, які виступали або виступають за футбольні клуби країн Євросоюзу, оскільки вони є суб'єктами євросоюзівського трудового права і можуть захистити свої права в межах цього позову.

До колективного позову можуть долучитися будь-які професійні футболісти або футболістки. Justice for Players наголошує, що справа стосується правил, які однаковим чином впливають на гравців незалежно від статі або громадянства. Головною вимогою є те, що гравець мав виступати за професійний клуб у Європейському Союзі або Великій Британії з 2002 року до сьогодні.

Justice for Players у нідерландських судах

В основі майбутнього позову планується оскарження суворих трансферних правил ФІФА в контексті наслідків одностороннього розірвання контракту гравцем без поважної причини. На думку Justice for Players, ці правила тривалий час обмежували права гравців та позбавили їх мільярдів євро (разом). За даними сайту організації, кількість учасників колективного позову перевищує 100 тис. осіб.

Для обґрунтування позову організація використовує недавнє рішення Суду ЄС у справі Лассана Діарри проти ФІФА. Цю справу по суті розглядав бельгійський суд (Cour d'appel de Mons). Він зупинив провадження і звернувся до Суду ЄС із запитом розтлумачити норми євросоюзівського права, що застосовуються в спорі.

У своєму рішенні Суд ЄС чітко визначив, що правила ФІФА антиконкурентні, а також обмежують свободу пересування гравців. Суд також зазначив, що такі правила непропорційні стосовно гравців та клубів, що їх підписують.

Такі норми створюють фінансові обмеження, які заважають футболістам вільно обирати місце роботи. Це суперечить фундаментальним принципам права ЄС, що передбачені ст. 45 (вільний рух робочої сили) та ст. 101 (заборона обмеження конкуренції) договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС).

На сайті юридичної фірми Dupont-Hissel, яка супроводжує Лассана Діарру, як продовження вказаної судової справи недавно був опублікований реліз щодо вимоги виплатити футболісту 65 млн євро компенсації з метою відшкодування збитків, завданих його кар'єрі внаслідок суворих трансферних правил.

Це ж було вже. Справа Матузалема

Український футбол має власний досвід таких суперечок. Справа Матузалема Франселіну проти ФК "Шахтар Донецьк" демонструє, що правила ФІФА в аспекті одностороннього розірвання контракту гравцем без поважної причини жорсткі.

Франселіну, колишній гравець ФК "Шахтар Донецьк", у 2007 році достроково розірвав контракт без поважної причини і підписав контракт з іспанським ФК "Реал Сарагоса". Новий клуб зобовʼязався сплатити "Шахтарю" всі штрафи. Палата з вирішення спорів ФІФА і Спортивний арбітражний суд (CAS) зобов'язали Франселіну та "Реал Сарагосу" виплатити "Шахтарю" 11 858 934 євро.

Сума була виплачена не в повному обсязі, тож дисциплінарний комітет ФІФА відкрив проти гравця дисциплінарне провадження. Його оштрафували і дали 90 днів для сплати боргу. Головною санкцією у випадку несвоєчасної сплати було відсторонення від будь-якої футбольної діяльності до погашення боргу. Апеляція футболіста до CAS була відхилена, а рішення дисциплінарного комітету ФІФА набуло чинності. Матузалем Франселіну опинився поза грою.

Крапку в справі поставив Швейцарський федеральний трибунал. Він визнав: загроза безстрокової та повної заборони на професійну діяльність футболіста в разі несплати боргу є надмірним втручанням у його особисту та економічну свободу, що порушує основоположні принципи законодавства Швейцарії. У результаті рішення CAS було скасоване, а футболіст повернувся до гри.

Чого чекати гравцям та клубам

Оскільки професійні гравці українських футбольних клубів підпадають під сферу дії правил ФІФА, дострокове розірвання контракту та перехід в інший клуб може призвести до значних фінансових зобов'язань та обмежень у кар'єрі. Однак недавнє рішення Суду ЄС у справі Діарри проти ФІФА створює фундаментальний правовий прецедент щодо застосування права ЄС, який може змінити ситуацію.

Нова судова практика щодо правил та механізмів ФІФА про солідарну відповідальність, спортивні санкції та відмову у видачі ITC (міжнародний трансферний сертифікат, необхідний футболісту для переходу в новий клуб), яка формується, може стати потужним юридичним аргументом та правовою підставою для оскарження санкцій ФІФА в межах юрисдикції Євросоюзу.

Для українських професійних футболістів та футболісток, які зіштовхнулися з проблемами при переході до клубів або при спробі продовжити кар'єру в ЄС, рішення у справі Діарри проти ФІФА відкриває нові можливості.

Вони можуть переглянути обставини (та документи на їх підтвердження) кар'єри з 2002 року на предмет нереалізованих трансферів у клуби країн ЄС або Великої Британії через правила ФІФА, приєднатися до колективного позову та вимагати відшкодування збитків, покладаючись на позицію Суду ЄС у справі Діарри.

Активна участь організацій FIFPro та FIFPro Europe, що були залучені до справи Діарри, підкреслює широкий інтерес до цього питання асоціацій гравців і свідчить про системність проблеми та високу зацікавленість у захисті прав футболістів.

Саме тому рішення Суду ЄС та подальші події мають важливе трансформаційне значення для всіх професійних футболістів, включаючи гравців українських клубів, оскільки воно надає показовий юридичний інструмент для захисту своїх прав у межах Євросоюзу, створюючи реальну противагу регуляторним механізмам ФІФА.

Незважаючи на кінцеві результати позову Justice for Players, українським клубам, гравцям та агентам слід ретельно стежити за розвитком нових правових підходів і вже будувати власні стратегії захисту в контрактних і трансферних питаннях, щоб мінімізувати фінансові втрати в майбутньому.

Співавтори: Ксенія Лотош, керівна юристка юридичної компанії Arzinger, Володимир Наконечний, керівний юрист юридичної компанії Arzinger, Михайло Ткаченко, помічник юриста юридичної компанії Arzinger