Як отримувачу гранта уникнути криміналу

В Україні є низка програм для підтримки бізнесу, зокрема, гранти, програми відновлення, "Зроблено в Україні". Це одні з небагатьох ініціатив, які працюють.

Коли за ініціативи премʼєр-міністерки Юлії Свириденко та Федерації роботодавців України була запущена політика підтримки, логіка була простою і правильною: держава повинна не просто реагувати на кризу, а інвестувати у виробництво, не обмежуватися регулюванням, а створювати умови для розвитку.

Саме тому програма "Зроблено в Україні" стала не черговою декларацією, а інструментом підтримки бізнесу. Уперше за довгий час бізнес отримав доступ до фінансового ресурсу, який дозволяє не тільки виживати, а й масштабуватися. Підприємства почали модернізувати виробництва, купувати обладнання, запускати виробничі лінії, відновлювати і перебудовувати діяльність в умовах війни.

Мова йде про гранти на розвиток переробних підприємств, які можуть сягати 8 млн грн. Для підприємств, які зазнали втрат унаслідок війни, передбачене фінансування до 16 млн грн. Такі кошти можуть суттєво впливати на економічну спроможність бізнесу, його існування та подальший розвиток.

Разом з отриманням коштів змінюється рівень відповідальності. Чим більший ресурс надає держава, тим більш детально вона контролює його використання. У цьому місці починається те, про що зазвичай не говорять публічно.

Проблема полягає в тому, що поняття "держава" часто сприймається як щось єдине, як структура з узгодженою логікою дій. Насправді це різні інституції з різними функціями і різним підходами до оцінки одних і тих самих процесів.

Є органи, які реалізують економічну політику: Міністерство економіки, уповноважені банки, державні програми підтримки. Їх завдання – розвиток бізнесу, створення робочих місць, формування податкової бази.

Є органи досудового розслідування, які перевіряють, чи є в діях бізнесу ознаки порушення закону. Саме на перетині цих двох абсолютно різних за своєю логікою та кінцевою метою завдань виникає основний ризик для підприємця.

Почнемо з базового розуміння процесів. Один з основних – органи досудового розслідування не працюють у вакуумі, їх дії часто є продовженням системи контролю, закладеної в механізм використання бюджетних коштів.

Цільове використання грантів контролюється на кількох рівнях. Уповноважений банк супроводжує всі фінансові операції і перевіряє відповідність витрат умовам договору. Міністерство економіки як розпорядник коштів моніторить виконання програми. Окремо діє система державного фінансового контролю.

Зокрема, Державна аудиторська служба під час перевірок може виявляти порушення або ознаки нецільового використання бюджетних коштів.Тоді складається акт, інформація з якого може потрапити до правоохоронних органів.

Орган досудового розслідування, отримавши ці дані, вносить відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З цього моменту мова йде не про перевірку або аудит, а про кримінальне провадження з усіма негативними наслідками.

Стандартна процедура виглядає так. Слідчі направляють запит на підприємство для отримання договорів, специфікацій, актів, платіжних документів, які підтверджують факт придбання матеріальних цінностей для розвитку або відновлення підприємства. Ці документи стають базою для оцінки його дій.

Саме на цьому етапі варто формувати першу лінія захисту, проте 90% підприємств та їх адвокатів цього не роблять. Типова помилка в тому, що компанії починають надавати документи без попередньої правової оцінки та сформованої позиції.

Ігнорується той факт, що будь-який документ у кримінальному провадженні сприймається не як пояснення, а як доказ. Саме в цей момент доцільно залучати фахових адвокатів, які спеціалізуються на white-collar crime, зокрема на захисті в справах за статтями 191, 210 та 364 Кримінального кодексу України.

Наступний етап – призначення експертизи. Слідчий направляє матеріали до державної експертної установи. У проведенні експертизи беруть участь експерт-товарознавець та експерт-економіст. Вони повинні встановити, чи відповідає вартість придбаного обладнання середній ринковій вартості.

Методологія визначення виглядає формально обґрунтованою. Експерт направляє запити виробникам, які можуть реалізовувати аналогічне обладнання, отримує відповіді з цінами і визначає середню ринкову вартість шляхом усереднення.

Однак такий підхід часто не враховує індивідуальні умови угоди, фактори, які формують ціну для бізнесу: комплектацію, технічні характеристики, інженерні рішення, умови поставки, строки виконання, сервісне обслуговування. Це розуміє власник бізнесу та посадові особи, але слідство на це заплющує очі.

У результаті формується узагальнений показник, який не відображає специфіку контракту. Якщо ціна, за якою підприємство придбало обладнання, перевищує визначену експертизою, це може бути розцінено як завдання збитків державі. Ця різниця стає основою версії про нецільове використання бюджетних коштів та потенційної кримінальної відповідальності за ст. 191 Кримінального кодексу.

Таким чином, підприємство, яке діяло в межах господарської доцільності, опиняється в площині кримінального процесу. Тепер згадайте про різницю підходів, про яку я розповідала на початку статті. У бізнесі рішення оцінюється з точки зору ефективності, у кримінальному провадженні – з точки зору доказовості.

Саме ця різниця стає причиною більшості проблем і небажання представників органів досудового розслідування дивитися на проблему глибше. Значна частина таких справ виникає не через умисел, а через відсутність належної підготовки.

Доцільно заздалегідь проводити незалежну оцінку вартості обладнання, яке планується придбати за грантові кошти. Мова йде не лише про великі виробничі лінії, а про всі активи, що становлять істотну частину фінансування.

Це дозволяє сформувати власну доказову базу ще до виникнення питань. Коли через певний час виникає питання щодо "ринкової вартості", підприємство вже має обґрунтований незалежний висновок. Це бажано зробити в державній судовій експертній установі. Часто саме це визначає, чи буде справа взагалі.

Основна помилка в тому, що бізнес концентрується на отриманні гранту. Насправді ключове завдання – правильне використання коштів і здатність це довести. Фінальна оцінка надається не в момент отримання грошей, а значно пізніше.

До подання заявки варто поставити собі просте питання: чи зможете ви обґрунтувати кожну витрачену гривню з точки зору кримінального процесу. Відповідь на нього визначає реальну ціну державного фінансування.