Чому безбар'єрність стала ключовим фактором конкурентоспроможності бізнесу

Безбар'єрність в Україні поступово виходить за межі розмов про пандуси та фізичний доступ. Війна, повернення ветеранів, збільшення кількості людей з інвалідністю та зміна суспільного запиту змушують державу, громади й бізнес по-іншому будувати послуги.

Про те що вже змінюється і де Україна досі має проблеми, говорили учасники ІІІ щорічного форуму "Моя безбар'єрність. Вивчені уроки", ініційованого та організованого Ощадбанком за підтримки Visa в межах ініціативи першої леді України Олени Зеленської "Без бар'єрів".

Україна вже має окремі рішення. Але поки що вони не завжди складаються в єдину систему.

Безбар'єрність для держави: створити систему, а не окремі рішення

Держава відповідає за правила, стандарти та інфраструктуру. Але головне питання полягає не в тому, чи існує послуга формально, а чи може нею скористатися людина.

"Ми часто бачимо, що формально пандус є, але скористатись ним неможливо. Тому необхідно змінювати підходи не лише до створення середовища, а й до підготовки фахівців, які його проєктують і формують… Ми розуміємо, що на рівні вищих навчальних закладів молодих фахівців хтось вчить. Тому необхідно змінити підходи в головах тих, хто їх вчить. Ми наразі розпочали великий курс серед великої кількості ВНЗ, щоб змінити підходи в практичному розумінні викладачів того, як повинно бути", — зауважує заступниця міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб Наталія Козловська.

Інша проблема — фрагментарність державних послуг. Людина часто змушена самостійно ходити між різними установами, збирати документи та координувати роботу органів влади.

Водночас держава стикається і з проблемою старої інфраструктури та підходів. Заступниця керівника Офісу президента Олена Ковальська звернула увагу, що систему вищої освіти досі практично не пристосовано для людей з інвалідністю.

"Я відповідаю за гуманітарний напрям в Офісі Президента України — це освіта, культура, молодіжна політика, спорт, релігія і так далі. І з цих напрямів не кожен є інклюзивним. Наприклад, я була вражена, що наша система вищої освіти взагалі не пристосована до людей з інвалідністю", — констатує вона.

На її думку, завдання держави полягає не лише у створенні окремих програм, а й у тому, щоб інклюзивність стала обов'язковою частиною будь-якого рішення.

Своєю чергою керівниця реабілітаційного центру Superhumans Center Ольга Руднєва звертає увагу на те, що і медичні заклади в Україні все ще недостатньо безбар'єрні.

"Переважна більшість медичних закладів, в яких бували ми або в яких бували наші пацієнти, є вкрай недоступними", — зазначила вона під час свого виступу на ІІІ щорічному форумі "Моя безбар'єрність. Вивчені уроки", ініційованого та організованого Ощадбанком за підтримки Visa.

За словами Руднєвої, проблеми доступності не обмежується медичними закладами. Вони стосується всіх публічних просторів і послуг, де людина з інвалідністю має мати можливість отримати необхідний сервіс без фізичних та комунікаційних перешкод.

Безбар'єрність для громад: зробити доступним весь маршрут людини

Безбар'єрність найбільш помітна саме на місцевому рівні. Людина щодня користується транспортом, лікарнями, школами, магазинами, спортивними закладами та адміністративними послугами.

Тому недостатньо зробити доступним один об'єкт. Потрібно, щоб людина могла пройти весь маршрут.

"За оцінками уряду, кожен 5-й українець після завершення війни або матиме статус ветерана, або буде членом ветеранської родини. І це лише одна з причин, чому впровадження безбар'єрності має стати єдиним прийнятним стандартом надання послуг і сервісів", — констатує голова правління Ощадбанку Юрій Каціон.

В Україні вже працюють адаптивні спортивні клуби, безбар'єрні ЦНАПи та інші місцеві сервіси. Але їх поки недостатньо.

"Стосовно доступності, на сьогоднішній день функціонує 227 адаптивних клубів по всій країні. Це недостатньо. Тому ми постійно працюємо зі збільшенням кількості і покращенням якості. Але ми намагаємося зробити максимально доступними ці 227 клубів, які є", — зазначила заступниця міністра молоді та спорту Вікторія Рясна.

"Впровадження безбар'єрності — це складний процес, адже він є новим для громад. В ньому є декілька складових. Найперша — фінансова. Громади під час війни несуть дещо незвичне для них навантаження, витрати на підтримку ЗСУ, Плани стійкості, інші програми соціальної спрямованості, зокрема безбар'єрності. Це одна складова. Інша — пояснювати мешканцям громад важливість цього", — констатує міський голова міста Сарни Руслан Серпенінов.

Безбар'єрність для бізнесу: доступність стає стандартом

У фінансовому секторі безбар'єрність означає не лише доступний вхід до відділення, а й можливість користуватись цифровими та фінансовими послугами.

Тому Ощадбанк і Європейська Бізнес Асоціація вирішили створити Комітет з безбарєрності.

"Не можна побудувати безбар'єрність в окремому банку чи організації, це завжди про взаємодію. Саме екосистема партнерств рухає нас до подолання бар'єрів. Ощадбанк системно розвиває безбар'єрність у фінансовому секторі — від доступності сервісів до зміни підходів і корпоративної культури. Водночас ми вже ділимось цим досвідом із громадами по всій Україні.

В межах спільної з радницею-уповноваженою президента Тетяною Ломакіною тренінгової програми „Безбар'єрність. Коректна комунікація" навчання вже пройшли близько 600 представників муніципалітетів, органів соціального захисту, комунальних підприємств. Співпраця з ЄБА допоможе нам поділитись досвідом із широким бізнес-середовищем — об'єднати українські та міжнародні компанії, щоб разом обмінюватись практиками, напрацьовувати спільні рішення та адвокатувати необхідні зміни", — розповів заступник голови правління Ощадбанку Антон Тютюн.

Про необхідність обміну досвідом говорили й інші учасники форуму.

"Саме такий практичний досвід, як досвід Ощадбанку, має особливу цінність. Коли організація не лише впроваджує принципи безбар'єрності у власній роботі, а й відкрито ділиться ними, вона допомагає іншим проходити цей шлях швидше. Культура поширюється не через повчання, а через приклад", — відзначила радниця-уповноважена президента з питань безбар'єрності Тетяна Ломакіна.

"Кращі практики мають ставати стандартами, стандарти — частиною правил. Так ми будуємо фінансову систему, доступність якої для кожного не залежатиме від обставин", – зауважив голова Національного банку Андрій Пишний.

Водночас Ощад має практичні напрацювання щодо безбар'єрності в своїй діяльності.

"Для нас в Ощадбанку безбар'єрність давно вийшла за межі декларацій чи окремих соціальних проєктів. Це конкретні стандартизовані рішення в цифрових сервісах та в щоденній роботі з клієнтами. Наразі кожен п'ятий кредит у нас вже надається онлайн, а частка цифрових договорів страхування сягнула п'ятдесяти відсотків. Наша стратегічна мета — повна цифровізація всіх процесів", — зазначає членкиня правління Ощадбанку, відповідальна за ММСБ, Наталя Буткова-Вітвіцька.

На необхідності більшої доступності та зручності фінансових та цифрових технологій для кожної людини акцентувала увагу і віцепрезидентка, регіональна менеджерка Visa в Україні Тетяна Чорна.

"У філософії компанії Visa безбар'єрність — це більше ніж доступність фінансових послуг. Це основа сталого розвитку суспільства. Ми прагнемо, щоб кожна людина незалежно від її віку, стану здоров'я, життєвих обставин чи місця проживання за допомогою зручних електронних платежів могла долучитись до цифрової економіки та ринку праці й повною мірою реалізувати свій потенціал.

Саме тому ми послідовно підтримуємо партнерства, які допомагають укорінювати принципи безбар'єрності в Україні. Одним із таких партнерів є Ощадбанк, із яким нас об'єднують інклюзивні цінності та багаторічна співпраця", — зазначила вона.

Бізнес вже перестає сприймати безбар'єрність як додаткову соціальну ініціативу чи, наприклад, конкурентну перевагу.

Голова наглядової ради Ощадбанку Володимир Лавренчук вважає, що інклюзивність уже стала стандартом для сервісних компаній.

"Моя точка зору і глибоке переконання, що інклюзивність не є фактором, пов'язаним із конкурентоспроможністю або з конкуренцією як такою. Інклюзивність вже є нормою або базовим стандартом, без якого сьогодні важко й не потрібно уявляти банківський сервіс та взагалі сервіси, особливо в Україні", — каже він.

Для громадських організацій і людей з інвалідністю: нічого про нас без нас

Громадські організації та самі люди, які стикаються з бар'єрами, бачать проблему з іншого боку. Для них важливо не лише створювати рішення, а й залучати тих, хто буде ними користуватися.

Засновниця "Ігор Нескорених" в Україні Аліна Фролова застерігає від формального залучення ветеранів і людей з інвалідністю.

"Варто пам'ятати, що ветеран — це насамперед фахівець із унікальним досвідом. Запросити ветерана чи людину з інвалідністю лише для красивої картинки — це хибний шлях. Нам давно час перестати ставитися до них як до весільних генералів", — каже вона.

На її думку, рішення мають створювати спеціалісти, але перевіряти їх потрібно разом із людьми, для яких ці рішення призначено.

"По-перше, потрібно залучати профільних спеціалістів, по-друге — тестувати рішення з тими, хто безпосередньо ним користуватиметься, а по-третє — мати емпатію. Вміння працівників сервісу нормально спілкуватися, бачити людину та вчасно перепитати, що для неї є комфортним чи некомфортним, знімає більшість проблем", – наголошує Фролова.

Саме тут громадський сектор виконує важливу роль. Він допомагає державі та бізнесу побачити проблеми, які не завжди видно з кабінетів.

Як наголосила перша леді Олена Зеленська, система працює лише тоді, коли на будь-якому рівні на першому місці стоїть людина.

"Хтось скаже: що зміниться від того, чи ми говоритимемо "інвалід", чи "людина з інвалідністю"? Відповім: дещо важливе — людина нарешті посяде перше місце. І в нашому мовленні, і в наших діях. І це стосується не лише дітей у школі. На будь-якому рівні — у державі, у громаді, у компанії — саме мова показує, кого ми ставимо на перше місце", — зазначила вона у зверненні до учасників форуму.