Концепция за 45 миллионов: о чем молчат разработчики градостроительного кодекса
Нещодавно Київрада ухвалила за основу детальний план території (ДПТ), який передбачає закриття річки Либідь для облаштування заїздів до чергового ТЦ. Вздовж залізничних колій річку планують загнати в бетонний колектор, а нагорі – прокласти дорогу. Кияни протестують.
Чому це стало можливим? Бо за відсутності актуального генерального плану законодавство дозволяє ухвалювати рішення про забудову на основі детальних планів територій.
Чи можна це змінити, навіть попри спротив місцевих влад та недоброчесних учасників ринку? Чи можна захистити зелені зони та культурну спадщину наших міст? І що не менш важливо – побудувати прозорі і чесні відносини з міжнародними партнерами, які допомагають вже і допомагатимуть далі?
Звісно, в Україні розробляються інструменти щодо регулювання деяких містобудівних питань. На сьогодні парламент вже наблизився до європейських стандартів будівництва: як приклад, імплементував 305-й регламент ЄС щодо будівельних виробів.
Уже фіналізується основоположний законопроєкт про засади відновлення – від функціонування системи DREAM до маркерів якості проєктної документації на будівництво та вимог до врегулювання діяльності учасників будівництва.
Водночас за програмою Ukraine Facility Європейського Союзу, яка передбачає надання Україні 50 млрд євро впродовж 2024-2027 років, в текстовій частині чітко зазначена нагальна необхідність прийняття законопроєкту "Про основні засади житлової політики".
Паралельно на базі Комітету організації державної влади, регіонального розвитку, місцевого самоврядування і містобудування, який я очолюю, триває робота над розробкою Містобудівного кодексу.
Відповідна робоча група, створена ще у березні 2023 року, налічує 189 учасників. І за словами її очільниці і моєї колеги Ганни Бондар, провела вже 76 заходів, тобто фактично щотижня. Утім, навіть на 2-му році роботи, наш комітет так і не побачив бодай загальної концепції містобудівного кодексу (тобто, документу, який став би основою майбутнього містобудівного законодавства).
Містобудівний кодекс: ціна питання
Згідно з графіком, у липні-серпні 2024-го року ми повинні були вже публічно обговорювати проєкт навіть не концепції, а нового містобудівного кодексу, а восени - вже голосувати за нього на Комітеті.
Але у своєму нещодавньому інтерв’ю голова робочої групи Ганна Бондар зауважила, що процес затягування напрацювань їх робочої групи зумовлений відсутністю фінансування.
Мовляв, гроші мала виділити одна з програм USAID, яка працює за кошти американських платників податків, щоб підтримувати реформаторські ініціативи. А так як гроші не надійшли, то робота майже зупинилась.
Утім, Ганна не уточнила, про яку суму йдеться. Тому це зроблю я. Маю право, бо особисто була присутня на зустрічі, де обговорювались ініціативи щодо такого фінансування і вважаю, що відносини з партнерами мають бути прозорими та підзвітними. Так, на розробку концепції кодексу хотіли отримати 45 мільйонів гривень.
"Це був грант на роботу п'ятьох експертів, які причешуть — опрацюють результати наших робочих сесій і вироблять текст концепції. А також на публічні заходи протягом обговорення, на переклад матеріалів англійською", – пояснила Ганна потребу у коштах в інтервʼю виданню ЛБ.
З нескладних математичних розрахунків стає зрозуміло, що з 45-х мільйонів на заявлені 12 місяці, за які мають зробити навіть не готовий документ, а його концепцію, виходить по 3,75 млн грн на місяць на реалізацію задуму. Втім, таких захмарних сум не бачив жоден розробник законопроєкту за всі роки роботи парламенту незалежної України.
Розробка законодавчих ініціатив – як це працює насправді?
Зазвичай для розробки законодавчих ініціатив народні депутати намагаються використовувати наявний ресурс. Якщо не враховувати власну заробітну плату, то щомісячне фінансування діяльності помічників становить 132 тис. грн, а щомісячне фінансування виконання депутатських повноважень – ще близько 50 тис. грн. Крім цього, у парламенті надають свої послуги з підготовки законодавчих ініціатив працівники секретаріату комітету.
У роботі також допомагають ГО, які також працюють за кошти донорів. До речі, спеціальні дослідження з містобудівного законодавства інших країн робочій групі вже надавали експерти "Лабораторії законодавчих ініціатив" та Дослідницька служба Верховної Ради України.
Та, на жаль, ні ці, ні інші напрацювання так і не були розглянуті на засіданнях робочої групи, попри свою високу якість та посилання на кращі світові практики.
Також Дослідницька служба ВРУ підготувала аналіз міжнародного законодавства (Велика Британія, Франція, Норвегія, Ірландія, інші) щодо здійснення містобудівного контролю приватними суб'єктами провідних країн.
Але робоча група знову не наважилась навіть обговорити досвід країн, які давно працюють без корупції в сфері, де замість місцевих чиновників прозоро працює професійний приватний сектор.
До речі, Дослідницька служба на замовлення робочої групи з розробки містобудівного кодексу підготувала аналітику щодо роботи інформаційно-комунікаційних систем у сфері містобудування на прикладі країн-партнерів.
Це надважливе дослідження, особливо враховуючи темпи цифровізації в українській містобудівній сфері. Один з чудових прикладів – Єдина Державна електронна система у сфері будівництва, яка за 4 роки стала головним запобіжником корупції у будівельній сфері.
За попередніми підрахунками, антикорупційний ефект за весь час роботи системи від цифрових послуг в сфері будівництва сягає 11,2 млрд грн. Самих же послуг через Дію було надано щонайменше 163 тис. разів.
Утім, всіх згаданих досліджень для створення концепції містобудівного кодексу виявилося замало. Без донорських коштів (нагадую, 45 мільйонів), за словами авторів містобудівного кодексу, концепцію зробити майже неможливо.
Громадські організації чи Містобудівний кодекс – що дорожче?
Раніше я вже писала, що 45 мільйонів на створення подібних концепцій за всі роки незалежної України не освоював ще ніхто. Для порівняння наскільки це об’ємна сума, наведу приклади річних(!) фінансувань за 2023-й низки ГО (відповідно до OpenDataUA), які супроводжують десятки реформаторських ініціатив.
- ГО "Центр Протидії корупції" : 37,6 млн грн
- ГО "РУХ ЧЕСНО": 11,1 млн грн
- ГО "Інститут законодавчих ідей": 9,9 млн грн.
Тобто, ці громадські організації протягом року ведуть десятки проєктів, утримують великі штати, готують багато різної аналітики та досліджень… і потребують менших коштів на свою діяльність.
Дозволю припустити, що недофінансування – не головна проблема того, що за більш ніж за рік наш комітет так і не побачив бодай концепції містобудівного кодексу. Як голова комітету, в рамках якого працює відповідна робоча група маю декілька пропозицій, які б могли пришвидшити процес і зробити його більш якісним.
Без поплічників Януковича та з антикорупційними запобіжниками
Раніше я вже зазначала що однією з причин затягування створення містобудівного кодексу може бути наявність у роботі групи представників містобудівних корупційних схем часів Януковича. Тому, гадаю, цьому моменту було б непогано приділити увагу.
По-друге, варто запросити до роботи більш ширше коло фахових спеціалістів. Адже донині серед розробників містобудівного кодексу нема ні представників антикорупційних організацій, ні експертів з цифрової трансформації, які забезпечують діджиталізацію процесів в країні.
По-третє, згідно з останніми даними "Методології корупційних ризиків у діяльності органів місцевого самоврядування", перше місце за кількістю корупційних проявів з боку ОМС займають питання, повʼязані з затвердження детальних планів територій (ДПТ), а також надання містобудівних умов і обмежень (МУО). Йдеться саме про чиновників, які в багатьох випадках причетні до хаотичних чи незаконних будівельних процесів.
Тому, впевнена, містобудівний кодекс має відображати не побажання місцевих посадовців, а вимоги людей та кращі світові практики у містобудуванні.
Протягом останніх двох років, поки автори займаються розробкою, я говорила і повторюю: на кожному з етапів робоча група може звернутися до мене за необхідною практичною експертизою та допомогою у залученні профільних експертів з питань антикорупційних практик та цифровізації будівельних процесів.
Підсумовуючи, маю велику надію, що і без 45 мільйонів на концепцію, містобудівному кодексу таки бути. Та авторам не варто довго зволікати, бо виклики щодо відновлення – колосальні.
І це паралельно з подоланням хронічних проблем у містобудуванні, коли щоб відстояти власну позицію щодо майбутнього розвитку населеного пункту, людям доводиться щоразу збирати підписи під петицією про, наприклад, заборону закриття річок у колектори. Реалії вимагають якісних і швидких рішень.