Привид Третьої світової. Як Росія та Китай змусили переозброїтись увесь світ
Країни все активніше купують зброю та збільшують армії. Навіть ті, хто останні роки нехтував своєю обороноздатністю.
У Стокгольмському інституті дослідження миру (SIPRI) підрахували, що за останні 20 років світові витрати на оборону зросли на 85%. Лише у 2021 році країни профінансували збройні сили на 2,1 трлн дол.
З 2018 року світові витрати на озброєння зростають найактивніше, а в ЗМІ дедалі частіше лунає термін "Друга холодна війна", яким тепер називають протистояння Росії та Китаю із західними країнами.
Глобальна напруга призводить до низки локальних конфліктів, які можуть перерости у великі війни. Вторгнення Росії в Україну стало яскравим маркером небезпеки, що нависла над світом.
Ці події змусили весь світ "тримати порох сухим". Готуючись до великого протистояння, країни активно купують зброю та збільшують армії.
Європа виходить з коми
Після розпаду СРСР армії країн Європейського Союзу постійно скорочувалися. Військових готували лише для локальних операцій за кордоном, а масштабну війну з Росією ніхто не допускав.
Загальні витрати Євросоюзу на оборону за 23 роки зросли лише на 20%. За цей же період Російська Федерація збільшила фінансування армії на 300%, а Китай – на 500%.
У 2014 році пацифістська політика ЄС зазнала нищівної критики. Російське вторгнення в Україну поставило питання: чи може Євросоюз захистити себе у випадку агресії?
Того ж року на саміті НАТО в Уельсі кожен член альянсу погодився збільшити витрати на оборону щонайменше до 2% від ВВП.
Держави, які межують з Росією, досягли необхідних показників у 2018 році, але інші великі країни залишали свої армії недофінансованими. Німеччина, Італія, Іспанія, Нідерланди продовжували шукати компроміс з агресором та витрачали на оборону лише 45-60% від необхідного обсягу.
Особливо важка ситуація в збройних силах ФРН. За даними видання Spiegel, у 2018 році повітряні сили Бундесверу мали лише чотири боєздатні винищувачі четвертого покоління Eurofighter Typhoon зі 128-ми, які перебували в ангарах.
У той час, коли Росія бомбить міста в центрі Європи, Німеччина не має жодної боєздатної дивізії. Країна гальмує постачання озброєнь в Україну через нестачу машин навіть для власних збройних сил.
Та німецька техніка, яка все ж потрапляє на фронт, виходить з ладу. Так було з гаубицями PzH 2000, які не витримували інтенсивної стрільби на передовій.
Проблеми Німеччини різною мірою актуальні для багатьох країн блоку. Наприклад, Іспанія скасувала постачання танків Leopard в Україну через їх несправний стан.
Роки російської агресії в Європі змусили країни почати масштабну кампанію з переозброєння.
Президент Німеччини Олаф Шольц проголосив "історичний зсув" у політиці безпеки. Парламент країни домовився про створення спеціального фонду модернізації збройних сил на 100 млрд євро.
Ці гроші дозволять виконати вимогу НАТО виділяти на армію 2% від ВВП. Кошти підуть, зокрема, на придбання американських винищувачів п'ятого покоління F-35.
Нідерланди збільшить витрати на оборону на 40%. Країна планує купити дев’ять американських винищувачів F-35, ракети Tomahawk, безпілотники MQ-9 Reapers та системи залпового вогню М142 Himars.
Найбільша мілітаризація в ЄС відбудеться в Польщі. Країна прагне майже вдвічі, до 300 тис, збільшити кількість військових і в найближчі роки витрачати на оборону 5% від ВВП замість 2%.
Одних лише Himars поляки планують замовити 500 одиниць з локалізацією виробництва всередині країни. Це більше, ніж у Сполучених Штатах.
Посилює обороноздатність Фінляндія, яка незабаром вступить у НАТО. У лютому країна підписала довгостроковий контракт вартістю 9,4 млрд євро на купівлю 64 американських винищувачів F-35.
Після "брекзиту" зросли амбіції ще одного важливого гравця – Великої Британії.
Хоча країна не мала проблем з фінансуванням армії, у 2021 році британці представили план "найрадикальнішої трансформації армії за останні 20 років", який передбачає десятки мільярдів фунтів інвестицій у найближчі роки.
У 2017-2021 роках країни ЄС найбільше поміж інших регіонів наростили імпорт озброєнь порівняно з 2012-2016 роками. Найбільшими покупцями були Велика Британія, Норвегія та Нідерланди. Очікується, що ця тенденція триватиме.
Певний зсув відбувається і на рівні інвестицій: приватні фонди стають лояльнішими до фінансування воєнної промисловості.
Ще рік тому шведський банк SEB відмовлявся вкладати кошти у виробництво зброї, декларуючи інвестування в проєкти з високим соціальним, екологічним та управлінським рейтингом. Зараз він дозволив своїм фондам інвестувати в оборонну промисловість.
Азія озброюється
Драматичний візит спікера Палати представників США Ненсі Пелосі на Тайвань показав, що ситуація в Азії може загостритися в будь-який момент. Постійне напруження в регіоні – головний драйвер для світового ринку озброєнь.
На азійські країни та Океанію припадають 43% світового імпорту зброї. Головними покупцями є Індія, Австралія, Китай, Південна Корея, Пакистан та Японія.
Глобальні амбіції Китаю та його конфронтація зі США стимулюють уряд купувати більше військової техніки. Лише за останні десять років оборонні витрати Піднебесної зросли на 80%.
Китайський військово-морський флот кількісно перевищує американський, хоча значно поступається за якісними показниками.
На противагу Китаю боєздатність підвищує Австралія, оборонні витрати якої з 2012 року зросли на понад третину. За цей час країна наростила імпорт озброєнь на 62%.
Для стримування Китаю у 2021 році був створений тристоронній оборонний пакт AUKUS, який включає США, Велику Британію та Австралію.
У рамках цього договору австралійці співпрацюватимуть у галузі передових воєнних розробок. Ідеться про атомні підводні човни, гіперзвукові ракети, зброю на основі штучного інтелекту, технології кібербезпеки.
Республіка Корея змушена існувати біля свого войовничого північного сусіда КНДР, який регулярно погрожує застосуванням ядерної зброї.
Це тримає в тонусі армію та стимулює розвиток ВПК. Такими темпами Південна Корея невдовзі сама перетвориться на ключового експортера зброї для багатьох країн.
Індія має територіальні суперечки з двома сусідніми ядерними країнами – Китаєм та Пакистаном. Лише у 2020 році країна мала кілька кривавих зіткнень з обома опонентами. Це змусило Індію стати найбільшим імпортером зброї у світі.
В останні роки напруга в регіоні лише зростає, тому нема жодних підстав для припинення перегонів з озброєння.
Хто отримає вигоду
Під час великих криз країни роблять жорсткішою фіскальну політику, а заморожені конфлікти вмить перетворюються на гарячі точки. Воєнна промисловість у такі періоди підтримується великим державним замовленням.
До "великої трійки" за доходами від оборонних замовлень традиційно входять американські авіавиробники Lockheed Martin та Boeing, а також компанія Raytheon – виробник ЗРК Patriot та Stinger.
До переліку найбільших виробників зброї належать і деякі цивільні компанії, у яких частка оборонних замовлень серед загальних доходів становить менше третини.
Серед них – нідерландський авіабудівник Airbus, американський виробник електронного обладнання Honeywell, автовиробники Rolls-Royce та Mitsubishi.
Більшість світових витрат на оборону припадає на продукцію 100 найбільших виробників зброї, яких щороку визначає SIPRI. 41 з них – із Сполучених Штатів, 11 – з Росії, 7 – з Великої Британії.
До першої десятки компаній за доходами від воєнної промисловості входять шість американських компаній, три китайські та одна британська. Український "Укроборонпром" теж є у списку SIPRI, однак лише на 77 сходинці.
На світовому ринку зброї частка США становить 39%, Росії – 19%, Франції – 11%. Отже, найбільшу вигоду від глобальної мілітаризації отримають Сполучені Штати.
Війна в Україні не лише змусила світ переозброїтися, а й стала вітриною для американських розробок. Культ джавелінів та хімарсів в Україні після їх вдалого застосування проти окупантів привертає увагу замовників з усього світу.
Тимчасом Росія втрачатиме клієнтів. Перша причина – фінансові санкції, які ускладнюють розрахунки з агресором. Друга – загроза потрапити під санкції CAATSA, які США вводять проти країн, що купують передові російські розробки.
Третя причина – технологічні санкції проти Росії, які підривають упевненість клієнтів у російській промисловості. Четверта – руйнування міфу про всемогутність російської техніки та переосмислення її реальної ефективності.
За більш ніж п'ять місяців великої війни в Україні від контрактів на постачання російських гелікоптерів відмовилися Індія та Філіппіни.
Нішу РФ на ринку озброєнь займуть не лише США. Американці продають дорогу високотехнологічну техніку і ставлять жорсткі умови за контрактами, що підходить не всім. Тому варто очікувати піднесення альтернативних країн-експортерів.
Наприклад, останні два роки Індія, головний покупець російської техніки, поетапно забороняє імпорт 300 видів зброї. Так уряд стимулює внутрішнє виробництво. Якщо план спрацює, то невдовзі країна зможе сама експортувати озброєння.
Нарощує експортний потенціал і Південна Корея. Країна є найбільш динамічним експортером зброї у світі.
Корейська зброя користується високим попитом у ЄС. У липні республіка уклала з Польщею свою найбільшу оборонну експортну угоду в історії. На продаж підуть 48 легких винищувачів FA-50, 1 тис танків К2 та понад 600 гаубиць К9.
Динамічний ринок озброєнь стимулює виробництво і в країнах Євросоюзу. Російська загроза змушує блок приділяти більше уваги власним воєнним розробкам, які мають неабиякий потенціал у серійному виробництві.
Технічний прогрес в останні десятиліття дозволяє Китаю позбавитися залежності від імпорту зброї. Піднебесна вже має 4,6% світового ринку озброєнь і може розширити експорт у дружні країни Азії та Африки.
Можливо, після великої війни своє місце на ринку озброєнь посяде й Україна. Розробки українських конструкторів – БТР-4 "Буцефал", ПТРК "Стугна-П" та протикорабельні комплекси "Нептун" – добре показують себе під час війни.
У радіоактивний попіл
У липні Росія спустила 184-метровий атомний підводний човен "Білгород".
Країна-окупант готує його для перенесення важких ядерних торпед "Посейдон", які називають зброєю судного дня. Вони нібито здатні знищувати міста радіоактивним цунамі і залишатися невидимими для західних протиракетних систем.
Самі "Посейдони" ще перебувають у розробці. Імовірно, їх реальні характеристики відрізнятимуться від пропагандистських штампів, але сам факт розробки такої зброї кидає виклик іншим країнам ядерного клубу.
Загроза застосування технологічних підводних ядерних торпед змусить країни повернутися до реалій "холодної війни" і провести ревізію своїх атомних підводних човнів, міжконтинентальних ракет та систем протиракетної оборони.
У Стокгольмському інституті дослідження миру бачить ознаки того, що скорочення ядерного озброєння після розпаду СРСР підходить до завершення.
У звіті інституту йдеться, що Китай, Росія, Британія, Франція, Індія, Пакистан і навіть Ізраїль модернізують свої ядерні арсенали. Аналітики побачили, що атомні ракети посідають важливе місце в стратегіях більшості цих країн.
Незрозумілим залишається стан протиядерної дипломатії. Сполучені Штати та Іран пів року перебувають на "фінішній прямій" щодо нової ядерної угоди, яка має запобігти отриманню цієї зброї Іраном.
Сторони ніяк не можуть дійти згоди. Уся надія – на новий раунд перемовин, який невдовзі почнеться у Відні.
Поки Росія та КНДР погрожують світу застосуванням ядерної зброї, складно уявити взаємне скорочення арсеналів. Оскільки відносини між ядерними країнами перебувають у напрузі, ядерні перегони можуть набирати обертів.