Уряд знищить "спекулянтів", і їжа подешевшає?

Ціни на продовольчі товари в Україні й надалі будуть зростати. Принаймні, про це свідчать прогнози агентства Bloomberg, яке стверджує, що така тенденція збережеться у світі упродовж кількох наступних років.

Українці вже відчули наслідки продовольчої кризи. За рік президентства Віктора Януковича ціни на продукти харчування сягнули рекордних максимумів.

За даними ЗМІ, за цей період гречка подорожчала на 300%, молокопродукти - на 150%, овочі, фрукти і кондитерські вироби - на 40%, алкоголь - на 21%.

Тимчасом прем'єр-міністр Микола Азаров стверджує, що влада гідно протистояла ціновим викликам, зважаючи на ситуацію на світових ринках і негоду в Україні.

"Так, за окремими категоріями харчових продуктів було допущене суттєве зростання. Проте в цілому індекс цін вдалося стримати", - заявив він на прес-конференції, присвяченій підсумкам діяльності його уряду.

Урядовці підкреслюють, що це стало можливим завдяки боротьбі з монополістами, яких вони зазвичай звинувачують в усіх смертних гріхах.

З початку 2011 року можна пригадати принаймні три випадки, коли держава знаходила, за що можна покарати товаровиробників.

По-перше, у січні Антимонопольний комітет порушив справи проти постачальників олії за ознаками зловживання монопольним становищем. Тоді олія подорожчала з 10 до 12 гривень за літр, а в деяких регіонах країни ціна досягла 16 гривень.

Експерти наголошували, що зростання цін в Україні спричинив дефіцит олії на світових ринках. Українські виробники продукту є також великими експортерами, тож не дивно, що вони намагалися продати свій товар там, де дорожче.

По-друге, урядова політика "стабілізації цін" позначилася на роботі виробників гречаної крупи, яких змушували продавати товар із збитками. Так, низка компаній зупинила відвантаження через те, що їх змушували продавати крупу за ціною, не вищою за 14 тисяч гривень за тонну, коли вони купували зерно гречки за 12 тисяч.

По-третє, внаслідок регулювання цін борошно подорожчало майже на 30% за рік. Поки АМКУ досліджував причини цього цінового сплеску, на Луганщині через брак борошна зупинився хлібокомбінат, і без хліба залишилося кілька великих міст.

Як на це відреагувала влада? Прокуратура затримала керівників ВАТ "Коровай", яке зупинило виробництво, а Держкомрезерв уряд зобов'язав виробляти борошно.

За словами аналітика консалтингової компанії "ААА" Марії Колесник, перед цим мірошники неодноразово зверталися до влади з проханням задекларувати нові цінові індикатори на їх продукцію, однак чиновники не квапилися.

Відповідно до законодавства, борошномельні підприємства мають узгоджувати ціну, якщо її підвищення перевищує 1%. Окрім цього, в Україні діє обмеження на рентабельність виробництва борошна на рівні 2-6%.

Зовсім не дивно, що виробники шукали можливості для перегляду цін, адже їх рентабельність з виробництва "соціальних" сортів хліба впала до мінус 25%, кажуть експерти. Причини - ріст тарифів на енергоносії та ціна на пшеницю, яка за півроку підвищилася з 1,6 тисячі гривень за тонну до 2,2 тисячі гривень за тонну.

При цьому правоохоронців зовсім не цікавить компанія "Хліб Інвестбуд", з виходом якої на внутрішній ринок суттєво зросли ціни на збіжжя. Дивний збіг: борошно почало дорожчати у лютому, відразу після розподілу квот на експорт зернових.

Загалом методи, які використовує уряд, більше підходять для командно-адміністративної економіки, ніж для ліберальної, про розвиток якої говорить влада. Втім, урядовці вважають, що такі засоби ефективніші у війні з монополіями.

"Теза "ринок все відрегулює" в секторі харчової продукції себе не виправдовує", - упевнений міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк.

У той же час президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає, що для боротьби з монопольними зловживаннями чиновникам варто починати з себе.

"Насправді посередники становлять монопольну нішу. Конкуренції все одно нема. А чому нема? Держава підтримує монополістів. Монополію не можна створити без влади", - сказав він в одному з телевізійних ефірів.

На думку Колесник, якщо уряд діятиме так агресивно, ситуація може повторитися не лише з борошном, а й з іншими товарами, ціни на які регулює держава.

Однак директор інформаційної компанії "ПроАгро" Микола Верницький просить не перебільшувати значення адміністративного впливу. За його словами, у групі ризику знаходяться усі товари експорту-імпорту, залежні від світових тенденцій.

Відтак, в українського споживача є дві причини для побоювань: наслідки державного регулювання, які іноді призводять до порожніх полиць в магазинах, та світовий дефіцит певних груп товарів і їх подорожчання.

При цьому в Україні баланси 99% товарів не є загрозливими, переконує гендиректор асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Володимир Лапа. Це підтверджують і дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Зернові та зернобобові, мільйони тонн

* - маркетинговий рік

Гречка, зерно, тисячі тонн

Цукор, тисячі тонн

М'ясо та м'ясопродукти, в перерахунку на м'ясо, тисячі тонн

Утім, на глобальних ринках ціни на продукти долають нові рекорди. У 2008 році вони зросли на 24%, а 2010 рік приголомшив усіх подорожчанням харчового кошика на 25%. До того ж, світ буде змушений потерпати від таких катаклізмів ще, щонайменше, протягом наступних двох років.

Індекс FAO - Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, березень 2011 року

Колесник дотримується такої ж думки. "Це може бути пряма адресна допомога або соціальні картки, а не періодичні залякування виробників. Принаймні, це дозволяє підприємствам працювати в адекватних умовах", - наголошує вона.

За словами Верницького, в Кабміні наразі більше переймаються іншим питанням - як не втратити своїх прихильників.

"Уряд робить вигляд, що контролює ситуацію. Насправді ж він боїться зізнатися, що ціни зросли. Набагато простіше сказати, що в усьому винні "спекулянти". Їм, мовляв, скоро "закрутять гайки" і все буде гаразд", - каже директор "ПроАгро".

До того ж, таким чином влада може вирішити й інші проблеми. Наприклад, в черговий раз згадати "підступних" попередників або створити схему завезення дефіцитного товару з-за кордону, завдяки якій можуть заробити чиновники.