25 січня 2010 року був підписаний документ, який безстроково фіксував інтереси Ігоря Коломойського в управлінні компанією "Укрнафта", контрольний пакет якої належить державі.

Про це у своєму блозі на "Українській правді" пише народний депутат Сергій Лещенко.

За словами автора, угоду уклали між собою три сторони.

Перша – це "Нафтогаз України", який володіє контрольним пакетом акцій Укрнафти. Друга - це чотири офшорні фірми, три з яких зареєстровані в один день на Кіпрі, а четверта – в місті Чарлстаун острівної державиСент-Кітс і Невіс у Карибському морі. Третьою стороною угоди була сама "Укрнафта".

"Учасники угоду уклали принципову домовленість щодо розподілу часток у наглядовій раді – органі, який за цим же документом затверджує персональний склад правління компанії "Укрнафта"", - пише депутат.

Отже, за цією угодою, за "Нафтогазом" закріплювалося шість членів, за міноритарними акціонерами (читай – компаніями Коломойського) – п'ять та посада голови правління"Укрнафти". При тому, що кворум засідань наглядової ради – вісім осіб.

І найголовніше – в угоді було зафіксовано, що будь-які суперечки щодо її "існування, дійсності або припинення" мають вирішуватися виключно Лондонським судом міжнародного арбітражу.

В угоді також фіксувалося, що частина дивідендів – 800 мільйонів гривень – повинна була бути виплачена державі до 5 лютого 2010 року – тобто до останньої п'ятниці, яка передувала другому туру виборів.

Чому до 5 лютого, а не до 5 березня або 5 квітня? Тому що 5 лютого – це був останній день, дозволений для проведення виборчої агітації кандидатів, одним з яких була Тимошенко.

Таким чином, за угодою 2010 року держава безстроково зафіксувала неможливість призначати свого керівника "Укрнафти".

Як зазначає Лещенко, Тимошенко побачивши документ, сказала, що не погоджувала його.