Монетизація самотності: як ШІ підміняє людську близькість

Олесі 27 років. У неї є освіта, стабільна робота та професійні перспективи. Партнера немає. Але, на відміну від своїх батьків, вона не вважає це проблемою. Представники покоління Z взагалі не поспішають будувати стосунки. Для них самотність – це не особиста поразка, а усвідомлений вибір.

А нещодавно такі добровільні одинаки, як Олеся, отримали те, чого раніше не існувало, – співрозмовника, який завжди поруч. Штучний інтелект (ШІ).

Поки бізнес сперечається, скільки програмістів, дизайнерів та копірайтерів замінить ШІ, найбільша революція відбувається в іншій площині. Технології захоплюють царину, яка донедавна вважалася суто людською: почуття.

Спочатку людство створило роботів для фізичної праці, потім – для інтелектуальної. Тепер черга дійшла до емоцій. За даними сервісу для створення віртуальних компаньйонів Joi AI, 80% "зумерів" допускають можливість глибоких романтичних стосунків і навіть шлюбу зі штучним інтелектом.

За такого попиту самотність поступово перетворюється на один із найприбутковіших ринків 21-го століття.

Економіка близькості

Романтичні стосунки більше не є монополією людей.

Самотність як вибір та розвиток технологій породили явище, яке дослідники називають дигісексуальністю. Це форма стосунків, у яких технології стають повноцінними учасниками романтичного та сексуального життя.

Під час першої хвилі дигісексуальності технології лише доповнювали стосунки: сайти знайомств, віртуальна еротика та інші цифрові сервіси. Друга хвиля передбачає радикальніші зміни. Тепер ШІ починає замінювати людських партнерів.

Ще кілька років тому такі сценарії здавалися науковою фантастикою. Сьогодні вони перетворюються на окремий ринок. Виробники чудово розуміють його потенціал і прагнуть перенести штучний інтелект зі смартфонів у фізичний світ.

Про це свідчать новинки, представлені на CES 2026 – найбільшій у світі виставці споживчої електроніки.

Компанія Razer показала оновлену версію Project AVA, персонального голографічного асистента. Голограма постійно перебуває поруч із користувачем, аналізує контекст роботи та допомагає виконувати робочі завдання. Ба більше, AVA стежить за емоційним станом людини та може реагувати на нього.

Проєкт ще далекий від досконалості, але він демонструє певний напрямок у розвитку галузі. Тепер асистенти мають не лише працювати, а й дбати про емоційний стан свого користувача. Штучний інтелект, схоже, готовий до такої ролі. А от живі люди – не факт.

Ще цікавішим виглядає інший сегмент ринку – інтимні компаньйони. Lovense, відомий виробник секс-іграшок, продемонструвала новинку, на ім'я Emily. Лялька нового покоління здатна запам'ятовувати особливості користувача, адаптувати стиль спілкування та підтримувати довготривалу персоналізовану взаємодію – наприклад, надсилати селфі.

Вартість Emily, залежно від комплектації, становитиме від 4 тис. дол. до 8 тис. дол., а щоб її придбати, треба заплатити 200 дол. за місце в списку очікування. Перші поставки очікуються у 2027 році.

Що поєднує обидва продукти? Монетизація самотності. Індустрія штучних компаньйонів, яка недавно сприймалася як екзотика, перетворюється на повноцінний споживчий сектор.

І це лише початок процесу.

Софтові рішення OpenAI та Anthropic уже сьогодні можуть поєднуватися з робототехнікою Boston Dynamics, новими матеріалами на кшталт гнучкої електронної шкіри, а в перспективі – із технологіями прямої взаємодії мозку та комп'ютера, які розвиває Neuralink.

Так, перші моделі ще недосконалі, незграбні, навіть смішні. Але на те вони й перші. Далі будуть кращі, правдоподібніші, які стиратимуть фізичний бар'єр між людиною та машиною, конкуруючи за прихильність споживача.

Соціальний дескілінг та нова криза ринку праці

Здавалося б, що поганого в тому, щоб придбати собі турботливого андроїда? Можливо, оточуючі зітхнуть з полегшенням. Але поки ти тренуєш ШІ, він тренує тебе. Постійна взаємодія з комп'ютерним помічником впливає на контакти з іншими людьми.

Ще в 1980-х американська дослідниця Шеррі Теркл попереджала про небезпеку соціального дескілінгу – втрати навичок живого спілкування. Тоді її побоювання здавалися перебільшенням. Сьогодні вони починають справджуватися.

ШІ-агенти мають одну особливість: вони не сперечаються. Вони терплячі, емпатичні, не дратуються, не критикують і не створюють емоційного тертя. Максимальний комфорт для користувача.

Людський мозок несвідомо шукає шлях найменшого спротиву. Тож обираючи між живою людиною – незручною, неслухняною та недосконалою – і запопадливим ШІ-асистентом, більшість обере ШІ.

Але звідки взяти навичку розв'язувати конфлікти, якщо ШІ-асистент не конфліктує, а спілкування з живими людьми стає дедалі рідшим? У цьому полягає загроза нової кризи на ринку праці. Soft skills, до яких раніше ставилися зневажливо, раптом стають критично важливими. Чого варті технічні компетенції, якщо людина не вміє працювати в команді?

ПТСР, безпека та український контекст

Щоб надто не демонізувати ШІ-компаньйонів, додамо кілька аргументів на їхній захист. Будь-яка технологія амбівалентна. Вона може як створювати нові проблеми, так і вирішувати старі.

Британська дослідниця та професорка King's College London Кейт Девлін звертає увагу, що для багатьох жінок цифрові партнери є способом уникнути токсичних та аб'юзивних стосунків. Чоловіки, зі свого боку, бачать у таких системах можливість убезпечити себе від емоційних маніпуляцій.

В українському контексті ця тема набуває ще глибшого значення. Після завершення війни країна зіткнеться з безпрецедентною кризою психічного здоров'я. Мільйони людей – військових і цивільних – намагатимуться вписати свій травматичний досвід у мирне життя.

Для багатьох із них відновлення довіри до інших людей стане складним і тривалим процесом. Безумовне прийняття та постійна доступність ШІ-компаньйонів можуть допомогти реінтеграції у суспільство.

Дослідження Carnegie Mellon University показали, що користувачі часто оцінюють взаємодію із сучасними мовними моделями як більш емпатичну, ніж спілкування з людьми. Особливо це помітно серед людей із ПТСР, розладами аутичного спектру або соціальними труднощами.

Можливо, для когось саме алгоритм стане першим безпечним містком, який допоможе повернутися до реальних людських стосунків.

Демографія майбутнього: дитина без людини

Один із найпоширеніших аргументів ШІ-скептиків звучить просто: можна скільки завгодно спілкуватися з віртуальним коханцем, але жоден алгоритм не здатен народити дитину. Поки що.

У дитячій лікарні Філадельфії вже багато років розвивається проєкт EXTEND – штучна матка. Її створювали для порятунку недоношених дітей, але довгострокові перспективи цієї технології виглядають масштабнішими.

Уявімо світ, у якому до штучної матки додаються генетичне моделювання та персоналізований ШІ-вихователь – обидві технології вже на порозі. Тобто майбутній людині можна буде задавати певні параметри, наче персонажу в комп'ютерній грі. Щось подібне описував Артур Кларк у романі "Місто та зорі", але тоді це була фантастика.

Здавалося б, ось воно, рішення демографічних проблем. Достатньо закласти в бокси необхідну кількість ембріонів – і отримаємо зростання народжуваності. Облишмо поки що питання реалізації та замислимося над іншим: як це вплине на суспільство, в першу чергу на інститут шлюбу?

Народження дітей – це логічне продовження традиційного шлюбу. Але якщо відокремити батьківство від партнерства, людство вперше зможе сфокусуватись на емоційному житті і тут роль ШІ-компаньйонів може виявитися значно важливішою, ніж здається сьогодні.

Якщо тренд на ШІ-партнерів збережеться достатньо довго, він змінить не лише особисте життя, а й економіку. Наприклад, готельна індустрія традиційно орієнтується на пари, а житлова забудова – на сім'ї. Одинакам з ШІ-партнером не потрібні великі будинки та номери з подвійним ліжком. Але кому тоді потрібні будуть діти, навіть вирощені в штучній матці?

Сьогодні в такий розвиток подій важко повірити. Проте майже всі технологічні революції спочатку здавалися фантастикою. Свого часу Жюль Верн надихнув винахідників на створення підводного човна та космічної ракети. Тепер же на наших очах фантастика поступово переходить у сферу соціальних взаємодій.

Чому людство має шанс не зникнути

У 1961 році вийшов роман Герберта Франке "Клітка для орхідей", у якому мешканці далекої планети, досягнувши абсолютного комфорту завдяки машинам, зрештою перетворилися на безпорадних істот, замкнених у капсулах і занурених у стан вічного штучного щастя.

Важко не згадати цей моторошний образ, аналізуючи сучасні тренди. Падаюча народжуваність. Тотальна самотність. Алгоритми замість друзів. Соціальний дескілінг. Що далі – деградація та вимирання людства?

Можливий сценарій, але, на щастя, не єдиний. Історія показує, що люди дещо складніші та впертіші. Теорія поколінь Вільяма Штрауса та Ніла Хау стверджує, що суспільство розвивається циклічно, а кожна нова крайність рано чи пізно породжує зворотну реакцію.

Якщо зараз ми рухаємося в бік проникнення штучного інтелекту в усі сфери життя, то в майбутньому можемо побачити й етап ШІ-кенселінгу. Але не варто чекати цього надто швидко. Такі зміни можуть вимірюватися поколіннями.

Наступні 10-20 років ми, ймовірно, житимемо у світі тотальної цифрової близькості. Але дуже вірогідно, що це приведе до глибокої екзистенційної кризи. Людині потрібен справжній інший – складний, непередбачуваний і незручний. Лише взаємодія з ним дозволяє відчути власне існування. Німецький соціолог Гартмут Роза називає це резонансом.

Ще більш ймовірно, що знов втрутиться економіка. Коли цифрова емпатія стане такою ж буденною і дешевою, як сьогодні стрічка TikTok, справжні стосунки перетворяться на дефіцит. А люди обожнюють дефіцитні товари, тому що це ознака вищого статусу.

Тоді новою нафтою може стати справжня близькість. Але до цього треба дожити.

Як вижити в епоху автоматизованої близькості

Ми спробували уявити, як "революція компаньйонів" може змінити економіку, демографію та ринок праці. Частину цих змін ми вже спостерігаємо сьогодні. Інші ще попереду.

В економіці формується новий споживчий сектор, у якому самотність стає товаром, а індустрія близькості – одним із найпотужніших драйверів зростання.

У демографії технології поступово відокремлюють батьківство від партнерства, створюючи передумови для появи нових соціальних моделей та переосмислення інституту сім'ї.

На ринку праці штучний інтелект знецінює дедалі більше технічних навичок. Натомість здатність до реальної комунікації, емпатії та командної роботи перетворюється на головну конкурентну перевагу.

Поки футурологи будують теорії про майбутні десятиліття, бізнес відчуває наслідки автоматизації емоцій уже сьогодні. Тому діяти потрібно зараз.

HR-директорам – переосмислювати критерії найму та інвестувати у розвиток емоційного інтелекту працівників. Фахівцям – будувати людську надбудову над своїми hard skills. У найближчі десятиліття капіталізація людини дедалі більше визначатиметься не тим, як добре вона пише код чи аналізує дані, а тим, як вміє домовлятися та переконувати.

А кожному з нас – дотримуватися своєрідної соціальної гігієни. Емоційне тертя, конфлікти та компроміси з іншими людьми – це не вада системи. Це єдиний спосіб тренувати власну психіку.

Можливо, найбільший парадокс епохи штучного інтелекту полягає в тому, що людям доведеться вчитися бути людьми.