Новая волна инфляции в мире (не) преодолена

Цього року на нашому традиційному воркшопі "Монетарна політика в країнах з ринками, що розвиваються" ми зробили особливий акцент на розумінні причин та наслідків нової хвилі інфляції у світі. 

Тієї, що сколихнула світ під час пост-пандемічного відновлення та набула особливого розмаху після початку повномасштабної війни росії проти України. 

Нову хвилю інфляції відчули майже всі країни світу, найбільше – країни з ринками, що розвиваються. Це підтверджує економічний огляд, презентований МВФ у жовтні. 

За даними МВФ, у 2022 році інфляція в розвинених країнах в середньому становила 7,2%, водночас у країнах з ринками, що розвиваються, – 10,1%. 

В окремих країнах Emerging Markets інфляція перевищувала 20%. Серед них і Україна – ми мали доволі стрімке зростання цін на тлі розгортання повномасштабної війни. 

Причини інфляційних процесів та, що навіть важливіше, природа ризиків її посилення в різних країнах можуть кардинально відрізнятися. 

Здається, інфляція атакувала світ з усіх сторін та в кожній країні обирає "вузькіˮ місця в обороні: 

• з боку попиту і з боку пропозиції; 
• через невизначеність та турбулентність світових ринків енергоносіїв і продовольства; 
• через структурну фрагментацію ринків праці та зміни в ланцюжках виробництва і постачання;
• через потенційні боргові кризи та фінансову дестабілізацію; 
• зрештою, через безпекові ризики та активні бойові дії.

Усе це створило особливі виклики для центральних банків в умовах, коли наш арсенал є доволі обмеженим. Зокрема, через структурний профіцит ліквідності, зростання боргового навантаження, залежність від політики розвинених країн та кон’юнктури міжнародних ринків капіталу.

Економічна наука та практика вже мають досвід успішної боротьби з інфляцією. Проте сьогодні перед нами знову постають питання: 

• Чи повернеться світ до ери високої та малоконтрольованої інфляції? 
• Чи здатні ми не допустити нових помилок? 

Зважаючи на фактичні дані, а також макроекономічні огляди окремих країн, нова хвиля інфляції в світі вже досягла свого піку та впевнено рухається вниз. 

Серед основних чинників, що сприяють її уповільненню, сьогодні можна виокремити декілька. 

По-перше, це зниження цін на енергоносії та продовольство. Спершу вони стрімко зросли минулого року після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. 

Однак ринок виявився стійкішим до геополітичних викликів та продемонстрував, що росія не здатна диктувати умови на сировинних ринках.

По-друге, значну роль відіграли спільні зусилля країн світу щодо переорієнтації ланцюжків постачання після накладених на росію санкцій. Результативність цих зусиль створює умови для введення нових санкцій та посилення вже запроваджених. 

Зрештою, саме перемога України над агресором зможе забезпечити довготривалий мир у європейському регіоні, зменшити невизначеність та збільшити стійкість глобальної економіки. Посилення санкційного тиску – це шлях до макроекономічної стабільності світу. 

Іншим чинником, що стримував інфляцію, була вчасна та рішуча реакція монетарної політики. У 2022 і 2023 роках центральні банки наввипередки збільшували ключові ставки, щоб уникнути пожвавлення інфляційних процесів. Йдеться про центральні банки як розвинених країн, так і країн з ринками, що розвиваються. 

Федеральна резервна система рішуче розпочала цикл стрімкого посилення монетарної політики, вперше за понад десять років. Європейський центральний банк збільшував ставку найстрімкішими темпами з часу існування євро. 

Однак для країн з ринками, що розвиваються, вчасна реакція була навіть важливішою. Девальваційні ризики внаслідок потенційної "втечі капіталу" змушували центральні банки цих країн реагувати ставками на випередження. 

Свій вплив мала й активна комунікаційна політика розвинених країн щодо заспокоєння волатильних ринків капіталу. Можемо сміливо стверджувати, що країни з ринками, що розвиваються, впоралися набагато краще, ніж всі очікували. Подекуди навіть краще, ніж розвинені країни. 

Проте, на моє переконання, фундаментом успішної боротьби з новою хвилею інфляції в світі стало ніщо інше, як довіра до центральних банків. 

Дослідження, у тому числі фахівців Національного банку України, дають нам чітке розуміння, що вартість дезінфляційної політики для реальної економіки є значно нижчою в умовах високого рівня довіри. 

Довіра сприяє заякоренню інфляційних очікувань та, зрештою, швидкому поверненню інфляції до низького та стабільного рівня. 

Сьогодні ми можемо бачити результати кропіткої та багаторічної роботи зі здобуття довіри до центральних банків. Інфляційні очікування досить заякорені. Інфляція знижується, а економічні втрати від дезінфляції поки є незначними.

Проведена робота з посилення довіри дала змогу країнам Emerging markets уникнути традиційних криз для малої відкритої економіки. 

Здавалося б, нову хвилю інфляції подолано на глобальному рівні, центральні банки впоралися із завданням. Водночас розуміння надвисокої ціни втрати контролю за інфляцією створює перед центробанками нові виклики. 

За прогнозами МВФ, світова інфляція у 2023 році сповільниться до 6,9% з 8,7% у 2022 році. У наступному році очікується її зниження до 5,8%. Прогнозується, що більшість центральних банків досягнуть інфляційних цілей до 2025 року.

Навіть в Україні, в умовах повномасштабної війни та активних бойових дій, ми вже впритул наблизили інфляцію до нашої цілі – 5%. Проте, чи можемо ми нарешті розслабитися? Переконаний, що ні. 

Впевнене сповільнення інфляції створює ґрунт для складних дискусій щодо швидкості нормалізації монетарної політики та підтримки економічного зростання в різних країнах світу. 

Центральні банки опиняються перед вибором: що гірше – перетиснути чи недотиснути? Яка відносна вартість надмірно жорсткої політики порівняно з надм’якою? 

Ми активно дискутуємо на цю тему в середині країни. Надмірно жорстка монетарна політика в умовах низької інфляції може шкодити окремим секторам економіки та сповільнювати її зростання, особливо під час війни. 

Водночас інфляційні ризики, пов’язані з відновленням споживання та невизначеності на сировинних ринках, залишаються високими. За таких умов передчасний перехід до пом'якшення процентної політики генерує серйозні ризики для всієї макроекономічної системи й економіки, в тому числі. 

Ми розуміємо, що це питання є актуальним не лише для України. Воно турбує більшість центральних банків світу. Кожен із нас усвідомлює ціну помилки, як і те, що повернення до високої інфляції генерує ризики розбалансування інфляційних очікувань, втрати довіри та повернення до ери високої інфляції. 

Складнощів додає ще й те, що повноцінний ефект від вже введених заходів політики в окремих країнах поки важко оцінити однозначно, адже трансмісія політики відбувається з лагом. Тому сьогодні більшість центральних банків обирають обережну тактику спостереження та готовності до активних дій. 

Видається, що тактики обережної політики наразі дотримуються і прогресивні центральні банки країн з ринками, що розвиваються. Такої тактики дотримується і Національний банк України. 

Попри тимчасову паузу в інфляційному таргетуванні, ми незмінно віддані нашому мандату забезпечення цінової й фінансової стабільності та сприяння сталому економічному зростанню. 

Минулого року ми були змушені поставити на паузу політику інфляційного таргетування, зафіксувати курс та обмежити рух капіталу. Такі кроки дали змогу нам запобігти паніці в перші місяці повномасштабного російського вторгнення й надалі забезпечити контроль над очікуваннями та тренд на зниження інфляції. 

Як результат, ми наблизили інфляцію впритул до довоєнної інфляційної цілі, фінансова система – стабільна, падіння економіки зупинилося, розпочалося поступове відновлення.

Однак у довгостроковій перспективі фіксація курсу позбавляє центральний банк можливості ефективно керувати інфляційними процесами та призводить до накопичення макрофінансових дисбалансів. 

Україна добре це знає через досвід валютних криз у минулому. Натомість політика інфляційного таргетування та плаваючого обмінного курсу в 2016–2021 роках дала змогу Національному банку забезпечити відносну стабільність курсу, незважаючи на досить помітні коливання в окремі періоди, знизити інфляцію та утримувати її на рівні, близькому до 5% цілі. 

Вона також допомогла мінімізувати циклічні коливання економіки та сприяла економічному зростанню, зокрема через стійке зниження ставок за гривневими кредитами для бізнесу, до історичних мінімумів.

НБУ ще в липні чітко задекларував свої наміри у Стратегії пом’якшення валютних обмежень, переходу до більшої гнучкості обмінного курсу і повернення до інфляційного таргетування. 

Відповідно до Стратегії, перехід до більш гнучкого курсоутворення мав відбутися за виконання певних передумов, а кроки НБУ в напрямі стратегічної фінальної мети – повернення до інфляційного таргетування – мають бути поступовими й виваженими. 

НБУ чітко дотримується цієї Стратегії. На початку жовтня, коли були забезпечені необхідні передумови, ми успішно перейшли до керованої гнучкості обмінного курсу. Крім того, крок за кроком ми пом'якшуємо обмеження на валютному ринку. 

Ми також розпочали цикл поступового зниження ключової ставки, щоб підтримати економічне відновлення, та бачимо умови для лібералізації валютного ринку й нормалізації монетарної політики в майбутньому. 

Водночас, беручи до уваги найкращу світову практику центробанкінгу, ми залишаємося обережними, рухаємося поступово, в міру чіткого формування макроекономічних передумов, щоб не підважувати наші здобутки. 

У цьому аспекті для нас особливо важливим є зберегти довіру до національної валюти, до банківської системи, а також до політики НБУ. І сьогодні ми матимемо змогу почути більше про роль довіри у формуванні інфляційних очікувань в Україні від моїх колег. Переконаний, що це буде корисно для кожного з нас. 

Війна триває. Ми усвідомлюємо ризики та ціну помилки. Наші рішення та дії повинні бути обґрунтованими та виваженими, а це, звісно, потребує експертного обговорення та дискусій. 

Саме тому сьогоднішня подія для нас є дуже важливою. Нам вдалося зібрати потужних експертів з Міжнародного валютного фонду, Європейського центрального банку, Банку міжнародних розрахунків, представників центральних банків та академічної спільноти. 

Бажаю кожному отримати максимальну користь від цього практичного семінару, що допоможе всім нам успішно реалізувати наші мандати й повернутися до ери низької та стабільної інфляції. 

Вступна промова Голови НБУ Андрія Пишного під час практичного семінару НБУ та EABCN "Монетарна політика в країнах з ринками, що розвиваються"