Рада ухвалила законопроєкт про колабораціонізм, але Зеленський його ветував: що з документом не так
Депутати хотіли зобов'язати найманих працівників повідомляти роботодавцям про їхні "зв’язки з фізичними особами" з РФ та окупованих територій. Проте документа ветував Зеленський.
25 квітня Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який змінює Кодекс законів про працю. Двосторінковий документ нічим не примітний, якби не один абзац.
Група народних депутатів від партії "Слуга народу" вирішила, що наймані працівники мають повідомляти роботодавцям про їхні "зв’язки з фізичними особами" з РФ та окупованих територій. На підприємствах стратегічного чи критичного значення це має бути обов'язок, а для решти бізнесу – право.
Певною мірою логічна норма в умовах війни викликала занепокоєння в правозахисників, які попросили президента Володимира Зеленського ветувати закон. 15 травня гарант Конституції повернув документ до парламенту без свого підпису, але з пропозицією вилучити контроверсійний пункт.
Як мала би працювати норма щодо інформування про зв'язки працівників з росіянами? Для чого її хотіли ввести та в чому бачили проблему правозахисники?
Що передбачав законопроєкт
Зареєстрований у вересні 2022 року проєкт пропонував внести до Кодексу законів про працю (КЗпП) правку, яка дозволяла керівникам державних стратегічних підприємств та об'єктів критичної інфраструктури звільняти особу, якщо та вчинила проступок, пов’язаний з підтримкою держави-агресора.
У чому мала полягати підтримка РФ, не вказано, однак, судячи з пояснювальної записки, мова йшла про "підтримку ідеології" росіян. На думку авторів документа, з проявами цього особливо важливо боротися на об'єктах атомної енергетики.
Оскільки невдовзі після реєстрації законопроєкту росіяни почали атакувати українську енергетичну інфраструктуру, сумнівів в актуальності пропозиції не виникало. У лютому 2023 року документ ухвалили в першому читанні.
Під час підготовки акта до другого читання автори вирішили закріпити в КЗпП норму, за якою роботодавець може розірвати трудовий договір у випадку невиконання робітником положення про надання працівниками інформації щодо їх зв’язків з фізособами, які живуть в РФ чи на окупованих територіях.
Для керівників державних стратегічних підприємств та об'єктів критичної інфраструктури це мало бути обов'язком, для інших роботодавців – правом. Також роботодавцю надавалося право звільнити працівника, який розголосив інформацію з обмеженим доступом, зокрема державну чи комерційну таємницю, або особу, яку засудили за злочин проти національної безпеки.
Один з авторів законопроєкту Сергій Козир, член парламентського комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ТОТ, наголошував, що в основному ці зміни спрямовані на людей, задіяних на обʼєктах критичної інфраструктури та інших важливих для держави підприємствах.
"Роботодавець, відповідаючи за своє підприємство, повинен обов’язково ввести ці правила поведінки і одним з пунктів повинно бути повідомлення про наявність фізичних зв’язків з людьми, які перебувають на непідконтрольній території або на території країни-агресора", – зазначив народний депутат.
У такій редакції 25 квітня Верховна Рада ухвалила документ. Однак до нього виникло чимало запитань у представників громадськості та органів влади.
Що не так із законопроєктом
Перше питання – узагальненість формулювань. Документ не пояснює, що таке "зв’язки" та про яких саме "фізичних осіб" треба інформувати роботодавця.
Партнер юридичної фірми EXPATPRO Тетяна Ященко припускає, що ці визначення могли б бути в підзаконних нормативних актах чи навіть на рівні внутрішніх документів підприємств. Щоправда, останній підхід міг би призвести до того, що в різних роботодавців були б різні трактування цих визначень.
Депутат Козир навів такий приклад: "Людині, яка виїхала з Донецька і влаштувалася на оборонне підприємство, обов’язково потрібно поставити роботодавця до відома, що він з Донецька, що в нього там є коло людей. Родичі, не родичі, спілкується чи ні – роботодавець уже повідомлений про це".
На думку парламентаря, таке нововведення може стримувати працівника від зайвих розповідей родичам.
Ще одне питання – слід повідомляти лише про існування зв'язків з фізичними особами в Росії або на тимчасово окупованій території чи для цього потрібні і їх персональні дані. Однак передавання й обробка персональних даних передбачає особливі правила їх збирання та зберігання. Швидше за все, обсяг інформації визначав би роботодавець, хоча перевірити її достовірність було б складно.
Не менш проблемне питання – що має робити роботодавець з отриманою інформацією. Документ не дає жодних вказівок з цього приводу. Тобто коли людина повідомила про наявність контактів з росіянами чи особами, які перебувають на окупованих територіях, то вона продовжує працювати.
Якщо працівник про це не повідомив і на підприємстві щось сталося, то виникає питання, чому така особа приховала інформацію від роботодавця.
На думку Ященко, формальну підставу "неповідомлення про наявність зв’язків" можуть використати для звільнення працівника з іншої причини (наприклад, якщо звільнення за інших обставин важче та довше "технічно" оформити). У такому випадку особі довелось би звертатися до суду, апелюючи до неоднозначних формулювань на рівні внутрішніх положень.
Хто та за що критикує законопроєкт
У Центрі прав людини Zmina звернули увагу на те, що прописані в законопроєкті норми створюють підстави для утисків та стигмації (створення негативного стереотипу) тих, хто має родичів на окупованих територіях, і для людей, які досі зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, але виїхали за кордон.
"Вимога щодо повідомлення про "зв’язки" з мешканцями окупованих територій чи людьми, зареєстрованими на цих територіях, суперечить державній політиці реінтеграції цих територій, а також переносить мільйони внутрішньо переміщених осіб та інших громадян, зареєстрованих на тимчасово окупованих територіях, до категорії людей, "зв’язки" з якими слід сприймати як загрозу національній безпеці та функціонуванню об’єктів критичної інфраструктури", – кажуть правозахисники.
Вони наголошують, що держава має всебічно сприяти підтримці зв’язків з жителями окупованих територій, а не ставити ці зв’язки "поза законом", адже "підтримка зв’язків з нашими громадянами в окупації – не злочин".
У центрі закликали президента ветувати акт і повернути його в парламент. Так і сталося. 15 травня Зеленський наклав на проєкт вето і прикріпив до документа свої пропозиції, тож депутати розглядатимуть його повторно – утретє.
"Втілений у законі підхід у частині зазначених змін не враховує принцип правової визначеності, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правової норми та є складовою принципу верховенства права (ст. 8 Конституції), і, як наслідок, не досягає мети для його практичної реалізації", – зазначив глава держави.
Зеленський наголосив, що формулювання "зв’язки з фізичними особами" не має правового визначення і тому не дозволить працівнику та роботодавцю чітко встановити, про які зв’язки йдеться та яку інформацію потрібно надати.
Ба більше, у законі не прописаний порядок використання та зберігання інформації. "Не враховано в законі й те, що працівник може не володіти інформацією про місце постійного проживання (перебування, реєстрації) фізичних осіб, з якими він має зв’язки", – додав Зеленський.
Президент пропонує прибрати норму щодо надання інформації про зв’язки з людьми на окупованих територіях або на території держави-агресора.