Зірвали розробку українських БМП за два дні до вторгнення. Хто поховав "вітчизняні Bradley"?
Історія проєкту "Вавілон". Як і через кого Україна втратила можливість створити свою сучасну БМП, яких не вистачає ЗСУ.
Американські бойові машини піхоти (БМП) Bradley захищають Авдіївку. Військові люблять їх за міць, захист і мобільність. Головна проблема – їх мало. Україна отримує ці машини маленькими партіями.
До 2022 року Україна розробляла власну технологічну БМП, не гіршу за Bradley. У 2016 році військові та політики погодилися, що армії потрібна така машина. Для її розробки на одному з приватних підприємств зібрали танкових спеціалістів та закупили унікальне обладнання.
Проєкт отримав назву "Вавілон". Планувалося розробити сучасну цифровізовану БМП та десятки нових агрегатів для неї. До 2022 року машина могла б піти в серійне виробництво та встигнути на війну з Росією. Однак низка скандалів, чвар з Міноборони та забудовниками призвели не тільки до зриву програми, а і до розпуску команди конструкторів та втрати технологічних напрацювань, які зараз могли б стати в пригоді.
За даними джерел ЕП, кілька місяців тому прокуратура почала досудове розслідування щодо неналежного виконання службових обов’язків особами, які були причетні до провалу проєкту. Історія БМП "Вавілон" є еталонною відповіддю на питання, чому Україна під час війни самотужки не виробляє окремі дефіцитні види озброєння.
Збірна конструкторів
У центрі цієї історії – інженерна група "Арей" з Києва. Маленька майстерня спочатку навіть не була юридично оформлена. Її завданням було готувати бронетехніку для бійців батальйону "Азов". Роботи вистачало: події відбувалися у 2014 році, коли кожна одиниця бронетехніки була на вагу золота.
Роботою майстерні керувала родина політика Романа Зварича – колишнього міністра юстиції за президента Ющенка. Зваричі тоді збирали пожертви та фінансували "Азов" власним коштом. Вони шукали танкових спеціалістів, які готові були працювати на добровольців.
У цей же час на харківському заводі імені Малишева збирали танки Т-64 для Республіки Конго. Цим контрактом опікувалися конструктори Микола Степанов та його син Сергій. Батько обіймав посаду технічного директора, а син – заступника головного конструктора.
Щойно Степанов-старший отримав керівну посаду, він покинув завод. За словами сина, тодішнє керівництво намагалося втягнути його батька в корупційні історії. Сергій теж не був у захваті від роботи на держпідприємствах через неможливість себе проявити.
Після початку війни на Донбасі контракт з Конго анулювали, а Т-64 передали "Азову". Микола та Сергій звільнилися з державного заводу та рушили за своїми танками до цеху "Арей". Так сім’ї Степанових та Зваричів знайшли одна одну.
Майстерня "Арей" розташовувалася на збанкрутілому та занедбаному машинобудівному заводі "АТЕК". Там же розміщувався й тренувальний табір добровольців. Приміщення та інфраструктура заводу із залізницею ідеально підходили для облаштування танкового заводу.
Микола Степанов одразу перейняв управління підприємством. Він мріяв побудувати на "АТЕК" сучасне танкове виробництво, мав для цього знання та авторитет у галузі. У його послужному списку – 45 років роботи конструктором, десятки розробок бронетехніки, зокрема модернізація танків Т-64, Т-72 та випуск першої серійної партії БМ "Оплот".
Будівництво конструкторського бюро (КБ) з нуля виглядало як авантюра, але за Миколою тягнулися люди з інших танкових заводів: з Житомира, Харкова, Львова. У колектив добирали фахівців з електроніки, програмістів, колишніх військових.
Перевага приватної оборонної компанії була у відсутності політичних надбудов на кшталт "Укроборонпрому". Конструктори не стикалися з бюрократією, корупцією, спілкувалися з військовими та готували машини за їх відгуками.
"Я ніколи так швидко не переходив від технічного завдання до роботи над об’єктом. У нас усе просто: наш замовник і наш техконтроль – це бійці нашого полку", – хизувався новим місцем роботи Микола Степанов.
Одна з тогочасних розробок групи – важка бойова машина "Азовець", призначена для міських боїв. У 2015 році її офіційно представив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Звісно, машина була дуже сира. До серійного виробництва не дійшло, але робота тривала.
Колектив набирався досвіду, цехи "АТЕКу" відновлювалися й обростали обладнанням. У 2014-2015 роках "Арей" відремонтував та модернізував понад сто одиниць бронетехніки.
Нова українська БМП
Одна справа будувати техніку з підручних матеріалів для добровольців, інша – розробити серійний продукт для регулярної армії. Зазвичай нові розробки віддавали державним КБ, однак у Міноборони знайшлися люди, які повірили в "Арей".
"До нас придивлялися різні чиновники, бачили, як кипить робота та хто очолює підприємство. Одного разу до нас прийшов генерал Ігор Павловський і сказав, щоб ми приїхали в Центральний науково-дослідний інститут (ЦНДІ) Збройних Сил і представили всі розробки", – сказала Світлана Зварич.
Зібралася велика нарада за участю представників Генштабу та Міноборони. Військові підтвердили, що розробки Степанова потрібні армії. Серед них – важка БМП "Азовочка" на базі танка Т-64.
Ще кілька нарад, презентації, виставки – і "Азовочка" перетворилася на дослідно-конструкторську роботу (ДКР) з розробки важкої БМП, яку фінансувало Міноборони. Вона отримала кодову назву "Вавілон".
Фактично це бойова машина піхоти на базі танку Т-64А. БМП "Вавілон" мала б важити 36 тонн – на 10 тонн більше за Bradley. Таких важких БМП у світі небагато. За словами Степанова-молодшого, найближчий аналог – 60-тонні ізраїльські БМП "Намер", які призначені для максимального захисту екіпажу.
Ідея взяти за основу Т-64А пов’язана з простотою ремонту та виробництва. В Україні багато таких танків і інженери вміють їх обслуговувати. "Вавілон" мала б бути машиною перехідного періоду, поки країна не знайде інше базове шасі для своєї бронетехніки.
Власне, на Т-64 вся радянщина і закінчується. Інше обладнання мало бути або осучасненим, або заново розробленим. Наприклад, "Вавілон" планували оснастити єдиним цифровим комплексом управління, завдяки якому військові могли б контролювати всі показники та датчики й обмінюватися даними з підрозділом. Лише розробка програмного забезпечення та контролерів для машини коштувала десятки мільйонів гривень.
Рухатися БМП мала б на дизельному пальному та електриці. Максимальна потужність 1 080 к. с. досягається, коли німецький двигун TCD16.0V8 працює разом з електричним.
"Противник зазвичай намагається вразити двигун або систему охолодження. Гібридний привід дозволяє машині на електриці покинути поле бою навіть якщо основний двигун вийде з ладу. До того ж основний мотор доволі шумний, тому електричний привід дозволить бути більш непомітним", – зазначив Сергій Степанов.
Україна може виробляти значно більше зброї. Що для цього потрібно?
Технологію бронювання машини мали розробити з нуля і вона була кращою за стандартний динамічний захист. "Якщо Bradley може захистити екіпаж від крупнокаліберного кулемета, то "Вавілон" – від танкового пострілу", – пояснив Степанов-молодший.
Для зварювання броні "Арей" придбав сучасну німецьку установку, яку компанія-виробник відмовлялася експортувати до 2018 року. За словами Сергія, саме такі інструменти використовував концерн Rheinmetall для зварювання броні танків Leopard.
Забігаючи наперед, конструкторам таки вдалося досягти необхідного рівня захисту. На випробуваннях макет витримав влучання 125 міліметрового боєприпасу з 500 метрів.
"Вавілон" мав би коштувати до 1,8 млн дол, що значно менше за іноземні аналоги. Така вартість пояснюється тим, що машину разом з компонентами планували виробляти в Україні. Близько 75% деталей БМП мали виробляти в країні, а решту 25% становила імпортна електроніка.
Інноваційні напрацювання "Арея" могли вилитися не тільки в розробку БМП, а й освіжити інші моделі української бронетехніки. Однак для реалізації планів потрібно було пройти сім кіл бюрократичного пекла.
Хто зруйнував "Вавілон"
Проблеми компанії "Арей" почалися після відкриття ДКР "Вавілон". 21 жовтня 2016 року на "АТЕК" та в танкові цехи увірвалися невідомі, вигнали охоронців та перекрили прохідну. З того моменту інженери на завод не поверталися.
Пояснити коротко, що сталося тієї ночі, неможливо. Три десятки гектарів київської землі біля станції метро і тисячі тонн металобрухту приваблюють багатьох ділків. Конфлікт між збанкрутілими власниками, "інвесторами", орендарями цехів та "Азовом" за "АТЕК" – тема для окремої статті.
Результат "розбірок" – у розпал війни танкових конструкторів викинули на вулицю. Обладнання на мільйони гривень залишилося всередині. Щоб зберегти шанси на повернення майна, "Арей" попросив СБУ "опломбувати" 19-й та 60-й цехи, де велася розробка бронетехніки.
Розуміючи, що через дії рейдерів розробка вітчизняної БМП може бути зірвана, за "ареївців" вступилося командування військ. У розпорядженні ЕП є лист від 2017 року, у якому тодішній начальник генштабу Віктор Муженко просить ексголову СБУ Василя Грицака розблокувати цехи "Арея", бо це може зашкодити обороноздатності держави.
Військових ніхто не послухав. За мовчазної згоди силовиків на "АТЕК" почали зносити цехи під забудову. За словами Світлани Зварич, було розкрадено 246 верстатів, а відремонтовані крани біля залізниці і трансформаторні будки знесли.
На цьому історія не завершилася. "Арей" зміг зібратися та продовжити роботу. Руку допомоги протягнули військові. Вони прихистили колектив у невеликому цеху 482-го конструкторсько-технологічного центру ЗСУ, а через пів року команда взяла в оренду приміщення у Василькові, докупила обладнання та відновила розробку.
Через втрату "АТЕК" плани змінилися. Розробку технічного проєкту та конструкторську документацію "Арей" планувала виконати в орендованих цехах, а виготовлення дослідного зразка, випробування та серійне виробництво облаштувати на Київському бронетанковому заводі (КБТЗ).
"Ми хотіли працювати як конструкторське бюро. Це мав би бути чудовий приклад приватно-державного партнерства", – зазначила Зварич.
Хованки від ракет, російські шпигуни і багато української зброї. Інтерв'ю з директором "Української бронетехніки" Бельбасом
Щоб розпочати розробку, ЦНДІ повинен був надати "Арею" технічне завдання. Щоправда, ніхто нікуди не поспішав. Цього документа конструкторам довелося чекати понад два роки, тож роботи почалися наприкінці 2018 року.
"Саме технічне завдання розробляється швидко, однак узгодження за тактико-технічними вимогами дійсно триває достатньо довго", – пояснив ЕП керівник ЦНДІ генерал Ігор Чепков.
За словами Сергія Степанова, окрім довгого очікування, технічне завдання містило купу помилок, зокрема десятки ГОСТів, які втратили чинність, нереалістичні умови повороту машини, відсутність вимог до програмного забезпечення. Вишенькою на торті стала вимога оснастити БМП динамічним захистом ХСЧКВ.
Останнє виглядає щонайменше дивним. За державним стандартом, у технічному завданні повинні бути прописані головні цілі, характеристики та показники, а не конкретна продукція.
В "Ареї" жаліються, що протягом розробки Чепков наполягав, щоб на машину встановили захист саме ХСЧКВ, а згодом це нібито стало однією з ключових точок конфлікту між виробником та замовником.
Генерал Чепков є одним з розробників захисту ХСЧКВ. Щоправда, за словами директора юридичної фірми Crane IP Івана Нікітченка, його патенти втратили силу у 2004 році.
Час втратили, але проблему з технічним завданням вирішили: його скоригували на прохання виробника. Хоча за словами Зварич, ЦНДІ відмовився змінювати броню, тож ХСЧКВ у проєкті довелося залишити. "Арей" сподівався згодом самотужки розробити більш міцну броню та запропонувати її як основну.
До другого етапу розробки (створення конструкторської документації) чиновники знову не поспішали переходити. Зміни до технічного завдання розглядали шість місяців.
У цей час підприємство не отримувало фінансування і простоювало. Як результат – збитки 3 млн грн. "Звільняти людей не можна було, бо тоді прийдуть військові представники і скажуть, що ми не спроможні виконати роботу", – пояснює Сергій Степанов.
У вересні 2019 року другий етап проєкту "Вавілон" таки розпочали, але після цього почали відбуватися дивні речі. За три тижні на завод позапланово прийшли військові представники, які мали перевірити спроможність виконати контракт. Висновок був позитивним.
Ще через два місяці керівництво "Арея" викликали на засідання безпекового комітету Верховної Ради. Депутатам чомусь поставили на розгляд питання передачі проєкту ДКР "Вавілон" одному з харківських держпідприємств.
"Перший заступник голови комітету Михайло Забродський ставив жорсткі та конструктивні питання. Ми змогли на все відповісти та підтвердити документально. У підсумку комітет став на наш бік і залишив розробку нам", – переказує результати засідання Світлана Зварич.
Ще за кілька днів на підприємство знову прийшла позапланова перевірка, уже під керівництвом Чепкова. ЕП ознайомилася з фінальним актом комісії, він теж не містив негативних висновків.
Проте через десять днів Чепков направив листа до Міноборони, у якому жалівся, що "Арей" нібито не прийняв рішення про виготовлення дослідного зразка, тож після другого етапу розробки компанія може відмовитися від проєкту.
Насправді ж від подальших етапів ніхто відмовлятися не збирався. За словами Зварич, цього не можна було зробити навіть за контрактом, інакше – кримінальна стаття. Виготовити дослідний зразок "Арей" планував на потужностях КБТЗ, про що свідчить їхній договір про партнерство. Ба більше, в актах попередніх перевірок вказувалося, що жодних проблем з виконанням робіт та спроможністю взагалі немає.
Однак на підставі листа Чепкова Міноборони ухвалює рішення у 2019 році "притримати" виплату авансу 26 млн грн. Для "Арея" це вчергове означало великі фінансові проблеми. Тільки цього разу запас міцності виснажувався: зарплати затримували і спеціалісти почали розходитися.
Аванс "Арею" виплатили через пів року. Попри це команда взяла себе в руки та завершила другий етап: 22 тис аркушів конструкторської документації, макет машини та випробування нового захисту.
Згодом на підприємство знову прийшла перевірка військових. У їхньому висновку зазначалося, що другий етап виконано вчасно, у повному обсязі та з дотриманням орієнтовної ціни робіт. Ба більше, "Арей" має досвід, персонал та технічну базу для виконання третього етапу на КБТЗ, як планувалося спочатку.
Ніби ігноруючи черговий позитивний висновок перевірки, Міноборони запропонувало конструкторам перенести виробництво дослідного зразка до Харкова – на завод Малишева. Причина – "Арей" нібито не має потужностей для виготовлення дослідного зразка.
На той момент на КБТЗ вже готувалися цехи для виготовлення дослідного зразка "Вавілона" та були підписані всі необхідні угоди. За словами Зварич, попри це Міноборони все одно наполягало на перенесені виробництва в Харків. "Арей" на це не погодився, адже вже набрав співробітників у Києві.
У підсумку фінансування третього етапу не розпочалося. "Арей" знову залишився без грошей аж до кінця 2021 року, поки не закінчився основний контракт. Збитки становили 28 млн грн і їх ніхто не компенсував, адже в контрактах не закладають відповідальність замовника за зрив фінансування.
За цей час конструктори розробили унікальне програмне забезпечення, оптико-електронні пристрої, енергоагрегат, але все дарма. Історія вилилася в закономірний та символічний фінал.
Програму ДКР "Вавілон" в Міноборони закрили за два дні до великого вторгнення Росії – 22 лютого 2022 року. За даними внутрішнього аудиту Міноборони, з результатами якого ознайомилася ЕП, це рішення ухвалювалося без урахування позиції Командування сухопутних сил ЗСУ.
Продовжувати роботи ніхто не збирався. Міноборони просто не забрало конструкторську документацію та макети, на які витратило 50 млн грн платників податків.
Українські "шахеди", снаряди та корупційні шпаринки в Укроборонпромі. Інтерв'ю з директором Германом Сметаніним
За словами Зварич, це майно за законом належить Міноборони. Після завершення контракту "Арей" не мав права ставити собі на баланс технічну документацію та макети, тож не раз просив їх забрати. Але цього не зробили.
ЕП звернулася за поясненнями до тодішнього голови департаменту військово-технічної політики Міноборони Владислава Шостака, однак той на запитання не відповів.
На початку 2022 року "Арей" частково відвіз майно в орендоване приміщення в Харкові. 16 квітня туди влучив російський снаряд та знищив 22 тис сторінок конструкторської документації на БМП. На щастя, макети залишилися в іншому місці та вціліли.
Навесні 2023 року Міноборони провело внутрішній аудит щодо ДКР "Вавілон" та згадало у ньому втрачене майно. Він підтвердив, що відомство не прийняло матеріальні цінності, які належать міністерству. Згідно з фрагментом одного з внутрішніх документів, що потрапив до ЕП, за результатами цього аудиту восени 2023 року прокуратура почала досудове розслідування за статтею 367 ККУ (службова недбалість).
Хто є фігурантами розслідування, ЕП дізнатись не вдалося. За словами Зварич, відповідальним за ДКР "Вавілон" є тодішній голова департаменту військово-технічної політики Владислав Шостак і куратор проєкту Валентин Снісаренко.
* * *
Зараз сім’я Степанових допомагає ЗСУ ремонтувати бронетехніку. Миколі вже 74 роки, однак він досі робить свою справу і працює руками. Після провалу ДКР "Вавілон" команда конструкторів розбіглася по різних підприємствах. На "АТЕК" замість танкового заводу – випалена земля. Ділянка досі переходить від однієї компанії-прокладки до іншої.
Сухопутні сили зараз, як ніколи, потребують БМП. Із запасів знімають старі радянські машини, а влада просить партнерів надсилати більше Bradley та Marder, яких завжди не вистачає. Партнери ж вказують, що в дефіциті бронетехніки є і провина України.
"Ви могли б робити бойові машини піхоти, причому набагато кращі за Bradley. У вас були для цього технології, але ви цього теж не робили", – казав в інтерв’ю українським ЗМІ американський військовий аналітик Філіп Карбер, ніби натякаючи на історію "Вавілона".
Українські оборонні підприємства за відсутності вітчизняних БМП подумують про локалізацію західних ASCOD та CV90.
У Міноборони провал розробки БМП "Вавілон" ніби й не помітили. Причетні до цього проєкту чиновники не покарані.
Ситуація з ДКР "Вавілон" загалом характеризує роботу дослідно-конструкторських програм Міноборони, які ніколи не славилися ефективністю. З 2022 року відомство щороку виділяє на програми ДКР 3 млрд грн.
Восени 2023 року прокуратура почала розслідування щодо службових осіб Міноборони, які не забрали технічну документацію та макети на БМП. Уже через два місяці на пошту "Арея" від Міноборони прийшов позов "про витребування майна з чужого незаконного володіння". Схоже, відомство почало юридичний контрнаступ. Причина для подання позову – макети БМП "Вавілон" іржавіють на одному з бронетанкових підприємств.
Конструкторську документацію знищено, але "Арей" заявляє, що може її відновити, адже в них збереглися електронні копії. Степанов переконує, що готовий заново зібрати команду та довести розробку до кінця.
Уже у 2024 році в Міноборони знову зібралася нарада. Представники "Арея", військові та Міноборони обговорювали можливість поновлення ДКР "Вавілон". Проте, за словами Степанова, конструктиву на нараді було мало.
Результат цієї довгої історії поки що такий: Україна не має і ще довго не матиме власної БМП.