Шанс на краще життя: яким може бути план відбудови України

24 лютого 2022 року Росія вторглася до України. Вбито тисячі цивільних. Понад  чверть населення була змушена покинути домівки, з них понад 4 млн переїхали до країн ЄС. Маріуполь та багато інших міст України фактично зруйновані.

Руйнування та криза біженців такого масштабу не бачені в Європі з часів Другої світової війни. З 4 млн осіб, які виїхали з України, половина – діти. Багато сімей розділені через конфлікт, часто чоловіки залишилися в Україні, щоб битися.

Багато біженців знайшли прихисток у помешканнях європейців, проте зростає занепокоєння щодо їх доступу до освіти, охорони здоров'я та заробітку.

Понад 6 млн людей стали внутрішньо переміщеними особами і часто вони теж стикаються з труднощами. Найгірша ситуація – для сотень і тисяч людей, замкнених у зонах бойових дій, включно зі 100 тис в Маріуполі.

Уряди та міжнародні організації висловили готовність допомогти Україні відновитися. 

ЕП публікує концептуальну записку міжнародних економістів про те, як має виглядати повоєнна відбудова Україна (аналогічна до плану Маршалла). Тут викладені головні тези, повний текст доступний англійською та українською мовами.

"Цей нарис окреслює ідеї з дизайну таких зусиль. Ми базуємося на досвіді післявоєнного відновлення (план Маршалла, об'єднання Німеччини, реконструкція Іраку, Афганістану) та досвіді відновлення після стихійних лих.

Більш конкретні кроки з відновлення можуть бути розроблені тоді, коли буде більше інформації про результати війни. Відбудова України відкриває унікальну можливість модернізувати країну та убезпечити її майбутнє". 

Ключові принципи міжнародної допомоги для відбудови

1. Україна рухається до вступу до ЄС. Тобто в рамках програми відбудови Україна відбудовує свої інституції та інфраструктуру таким чином, щоб стати повноправним членом Євросоюзу.

2. Під егідою ЄС створюється окрема агенція, яка має значну автономію в питаннях координації та управління допомогою і програмою реконструкції. Окрема агенція необхідна, щоб не розмивати місію цієї організації та уникнути зайвої бюрократії. Агенція повинна мати визначений термін існування, наприклад, її можна закрити після вступу України до ЄС.

3. Україна є "власником" програми реконструкції. Відбудова проводиться в інтересах України та її громадян, а не донорів. Агенція має працювати в тісній співпраці з українським урядом. Вона також повинна мати змогу працювати напряму з місцевою владою, щоб розвинути успіх децентралізації.

4. Допомога в надходженні іноземного капіталу і технологій. Відбудова виробничих потужностей, житла, шкіл, лікарень має відбуватися з урахуванням передових технологій. Немає сенсу відновлювати "радянську спадщину". Попервах приватний капітал буде неохоче заходити в Україну, тому агенція має надати йому стимули: субсидії, гарантії, субсидоване страхування інвестицій.

5. Допомога має переважно надаватися у вигляді грантів, а не кредитів. Нерозумно навантажувати зруйновану війною країну додатковими боргами.

6. Відбудова має виходити з принципу майбутнього без вуглецевого сліду з мінімальною залежністю від викопного палива. Як зазначено в четвертому принципі, відбудову потрібно проводити з використанням новітніх технологій. Проєкти будівель чи інфраструктури мають враховувати енергоефективність.

Відбудова має включати три чіткі стадії з різними цілями та обмеженнями.

Після лише одного місяця війни оцінки необхідної допомоги від ЄС та інших країн уже становлять 200-500 млрд євро. 

Вартість відбудови зростає щодня, оскільки люди проводять все більше часу поза домівками, діти травмуються, а приватні компанії розпадаються. Тому потрібно діяти вже зараз.

Основні етапи відбудови 

Нульова стадія – "Мінімізація збитків". Йдеться про реалізацію заходів під час війни, направлених на максимальне збереження людей та підприємств. 

Масштаб і успіхи плану реконструкції на цьому етапі залежать від того, наскільки українці, економіка та інституції будуть врятовані від війни. Щоб мінімізувати збитки, Україна та союзники мають структурувати економіку воєнного часу згідно з безпековим ризиком.

На цій стадії дії відрізнятимуться за регіонами.

Регіони на лінії фронту: гуманітарна допомога (продукти, пальне, ліки), технічна допомога в евакуації виробництва (де це можливо чи доцільно), технічна допомога в урядовому плануванні (квазі-націоналізація в більшості секторів), логістична підтримка, щоб забезпечити зв'язок цих регіонів з рештою.

Відносно безпечні регіони: технічна підтримка переміщених підприємств, програми зайнятості для переміщених осіб, технічна підтримка логістики та цифрової мобільності, підтримка транспортних коридорів для ввезення гуманітарної допомоги та для українського експорту, будівництво житла.

Глибокий тил: СЕЗ для українських підприємств у сусідніх країнах, віртуальні економічні зони для ІТ-компаній в Україні, підтримка транспортних коридорів для ввезення гуманітарної допомоги і для експорту, будівництво житла, мобілізація потенційних учасників першої стадії серед міжнародних виконавців.

Під час цієї стадії можна почати створення агенції з відновлення країни: визначити керівництво, наглядові органи, організаційну структуру та головні процеси так, щоб вона могла почати роботу одразу після закінчення війни.

Водночас, необхідно вже зараз збирати письмові зобов'язання від урядів, міжнародних організацій, приватних компаній та окремих осіб долучитися до відновлення України, щоб після запуску агенції швидко отримати кошти.

Гроші для відновлення можуть надати уряди, міжнародні інституції, приватні компанії та фізичні особи. Також джерелами коштів можуть стати конфісковані російські активи і частка поточних доходів Росії від нафти та газу.

Перша стадія відновлення – "Швидка відповідь". Вона триватиме до шести місяців і буде зосереджена на наданні гуманітарної допомоги та відновленні критичної інфраструктури.

На цьому етапі потрібно наростити постачання гуманітарної допомоги, щоб покрити негайні потреби, уникнути голоду та попередити подальший відплив людей з України. 

Їжу, пальне, медикаменти тощо потрібно швидко доставити до постраждалих регіонів. 60% плану Маршалла у перший рік було використано на їжу. Проте для України ця частка може бути меншою, оскільки половина країни може вирощувати збіжжя. 

Оскільки багато житла в Україні зруйновано чи значно пошкоджено, перші транші допомоги мають передбачати надання тимчасового житла – намети, збірні будинки, системи опалення та інше.

Передбачається, що в цей період рятувальні служби в Україні та країнах-союзниках долучаються до відновлення критичної інфраструктури, такої як ЛЕП, вишки мобільного зв'язку, Інтернет, водопостачання та каналізація, порти, залізничні колії, елеватори  

Друга стадія відновлення – "Швидке відновлення інфраструктури та економіки". Триватиме 3-24 місяці і зосередиться на поверненні державної політики до "нормальної". 

Тут будуть потрібні значні інвестиції в житло й інфраструктуру, соціальна підтримка, підтримка зайнятості.

На цій стадії збережеться певне втручання держави в роботу ринків, зокрема, у розподіл кредитів. Вони перш за все надаватимуться підприємствам, які зможуть швидко налагодити (відновити) виробництво та експорт.

Водночас, на цьому етапі також необхідно заохочувати ринкові механізми розподілу ресурсів. Ціни потрібно поступово лібералізувати, щоб уникнути дефіциту/бартеру та заохотити компанії розвивати виробництво. 

Потрібно дозволити гнучкіші трудові контракти, щоб швидко перекинути трудові ресурси туди, де вони потрібні, що буде продовженням практик воєнного часу. Вплив розподільчих бюрократій потрібно мінімізувати. 

Експортні обмеження потрібно зняти чи мінімізувати, а також працювати над зняттям торговельних обмежень між ЄС та Україною.

Передбачається також інтенсивна робота з відновлення та розширення портів, залізничних колій, автодоріг, відновлення парку вагонів, вантажівок, автобусів та іншого транспорту. 

Важливо також на цьому етапі подолати дефіцит житла. Наприклад, після Другої Світової війни на це знадобилося понад 10 років. Цю проблему легше вирішити з сучасними технологіями збірних будинків, які пізніше можна буде приватизувати. Доступ до дитсадків та шкіл – це також ключовий фактор повернення людей до складу робочої сили. 

Крім цього, під час нульової, першої та другої стадій державні закупівлі, скоріше за все, відбуватимуться за спрощеними процедурами, щоб забезпечити швидкість. Для уникнення корупції потрібно буде застосовувати відкрите контрактування.

Третя стадія відновлення – "Фундамент для довготривалого зростання". Основою успіху України у довгостроковому періоді тут є залучення іноземного капіталу та технологій, щоб радикально модернізувати країну.

По-перше, це інституційні реформи. На цьому етапі відбудови, на шляху до вступу до ЄС, потрібно закласти фундамент швидкого та стійкого зростання, тобто наблизити законодавство та дизайн інституцій до європейських. 

Це означає нарешті закінчити судову реформу та реформу держслужби, розвивати ринки енергії та землі, інфраструктуру, продовжувати приватизацію, зокрема продати два найбільші державні банки.

По-друге, це вбудування інфраструктури Україну в спільний ринок ЄС, щоб скористатися економією на масштабі та конкурентними перевагами. 

Зокрема, йдеться про транспортну мережу країни (залізниця, автомагістралі, трубопроводи, мости), прогрес якої можна пришвидшити через використання концесій та спільних підприємств із європейськими транспортними компаніями.

Також необхідна зміна енергетичної політики, яка повинна фокусуватись на зниженні залежності від викопного палива та декарбонізацію, та інтеграції України з енергосистемою ЄС.

Крім цього, це якісна соціальна інфраструктура, яка дозволить повернутись українських біженців та ВПО до попередніх місць проживання. Тому критично необхідно відбудувати будинки, школи, лікарні. Йдеться про високоякісне житло у привабливих зелених мікрорайонах з близько розташованими послугами, такими як крамниці, ресторани, дитячі садочки та громадський транспорт.

По-третє, це заохочення припливу іноземного капіталу й технологій.  

Оскільки спершу інвестори не будуть впевнені у безпеці своїх інвестицій в Україні, їм можуть знадобитися сильніші стимули. Наприклад, уряди та міжнародні інституції (ЄІБ, ЄБРР, СБ тощо) можуть надавати субсидію (зниження податків, субсидовані кредити, доступ до експортно-імпортних кредитів) фірмам, які інвестують в Україну.

Щоб мінімізувати ризики експропріації, корупції тощо, для вирішення спорів уряд та інвестори можуть скористатися правовим полем країн ЄС

По-четверте, це відбудова кращого. Реконструкція надає Україні можливість "технологічного стрибка". 

✔ Відновлення міст. Харків, Маріуполь, Чернігів та інші) потрібно буде відбудовувати практично з нуля. Така реконструкція має пріоритизувати новітні технології (особливо енергоефективні), дизайн та міське планування (наприклад, громадський транспорт має складатися з електричних автобусів, модернізованих трамвайних ліній тощо).

✔ Транспорт. Оскільки багато летовищ зруйновано, під час реконструкції можна спланувати оптимальну мережу аеропортів. Наприклад, не потрібно робити повітряне сполучення між містами, якщо швидкісний потяг долає цю відстань за 3-4 години. Одночасно з ремонтом колій потрібно будувати нові, придатні для запуску швидкісних потягів. 

✔ R&D/приплив мізків. Значний потік біженців, серед яких багато студентів, науковців та інших "білих комірців", дають шанс встановити довгострокові стосунки в галузі досліджень.

Стосунки з іноземними університетами, які будуть створені під час війни, скоріше за все, залишаться надовго. Їх потрібно використати для підвищення якості викладачів та адміністративного персоналу українських університетів, глобальної освіти українських студентів та припливу знань.

Вища освіта України має бути консолідована. Це дозволить сконцентрувати ресурси в провідних інституціях для забезпечення найкращих результатів.

***

Українці об'єдналися навколо уряду. Багато з них вірять, що після війни Україна буде іншою. Це унікальна можливість трансформувати інституції країни.

За результатами виконання цього плану Україна має отримати не лише сучасну інфраструктуру та приплив інвестицій. Головне – мають бути побудовані інституції (законодавство, державна служба, судова система, антикорупційні органи), які дозволять Україні набути повноцінного членства в ЄС.

З повним змістом концептуальної записки про відбудову України можна ознайомитись тут.

Торбйорн Бекер, Інститут перехідних економік при Стокгольмській школі економіки

Баррі Айхенгрін, Університет Каліфорнії – Берклі

Юрій Городніченко, Університет Каліфорнії – Берклі

Сергій Гурієв, Sciences Po

Саймон Джонсон, Масачусетський технологічний університет

Тимофій Милованов, Київська школа економіки

Кеннет Рогофф, Гарвардський університет

Беатріче Ведер ді Мауро, Вища школа міжнародних та розвиткових досліджень

Стаття надана "Вокс Україна"