ПРО ЩО ГОВОРИЛИ: 

Чому попрощалися з Horizon Capital? Хто найбільший власник "Добробуту"? Як коронавірус вплинув на мережу і чи не стали клініки заробляти більше? Чому лікарі йдуть з приватного сектору в державний на меншу зарплату? Про вакцинацію, конкурентів "Добробуту" та шляхи розширення мережі.

Про вихід Horizon Capital

Horizon ми залучали для угоди щодо "Борису". Ми дуже довго вели переговори з "Борисом" про можливе придбання. Це досить дороге придбання. Ми не могли його здійснити за власні кошти, тому спробували залучити додаткові ресурси.

Коли ви залучаєте такий професійний фонд як Horizon, то залучаєте не лише гроші, а й інтелектуального партнера, який допомагає налагодити величезну кількість процесів і вдосконалити систему корпоративного управління, який має великий досвід бізнесу.

Чому розійшлися? І в нас, і в Horizon з'явилися різні терміни або горизонти планування. Ця ніша велика, тут можна рости довго, довго, довго... Інвестиції фондів, як правило, обмежені якимось терміном. Якщо вони зайшли в певний момент, то десь через п'ять років повинні дивитися на вихід.

Основна проблема, що я їх (Horizon. – ЕП) намагався затягнути у великий термін реалізації цієї стратегії. Великі інвестиції призводять до досить великого ризику, і Horizon, як мені здається, стало не дуже комфортно. Ми прийшли до висновку, що є сенс розійтися саме через це.

У нас є лікарі, які йдуть з офіційної зарплати, умовно кажучи, 100 тисяч гривень на офіційну зарплату 20 тисяч гривень. Цього я не можу пояснити. Для мене це нонсенс, але факт залишається фактом.

Про дефіцит лікарів

Ми відчуваємо дефіцит хороших лікарів. Після того як країна стала самостійною, держава весь час не доплачує лікарям у державному секторі. Це призвело до того, що лікарі були змушені шукати якісь форми заробітку, не зовсім властиві саме лікарській діяльності.

Вийшло так, що хороший лікар ще є хорошим підприємцем, а мені б хотілося, щоб лікар заробляв як лікар, як фахівець. Гроші вже не є метою, молодь трохи по-іншому мислить. Зрозуміло, що всіх цікавлять гроші, ця хвороба нікуди не дівається, але акценти зміщуються.

Середня зарплата лікаря в "Добробуті" більша, ніж у держсекторі, рази в три, напевно. При цьому переманити з державного сектора я нікого не можу.

У нас є лікарі, які йдуть з офіційної зарплати, умовно кажучи, 100 тисяч гривень на офіційну зарплату 20 тисяч гривень. Цього я не можу пояснити. Для мене це нонсенс, але факт залишається фактом.

Про клієнтів

Сім'я, сукупний дохід якої становить хоча б 2,5 тисячі доларів на місяць, – наш клієнт. Більшість з 330 тисяч наших клієнтів – кияни.

До нас приїжджають тільки за якоюсь висококласною медичною допомогою, на більш-менш складні операції. Зараз, коли ця історія з ковідом, до нас їдуть з інших міст перевірити здоров'я, провести діагностику, загальну перевірку.

Про конкурентів

Медичний бізнес дуже неструктурований і складний. Мені маркетинг-директор забороняє називати конкурентів, тому що це реклама, але я, чесно кажучи, не бачу в цьому проблеми. Це великі компанії – "Оберіг", Medicom.

Про вплив кризи

"Добробут" зараз, м'яко кажучи, переживає все набагато легше, ніж у 2020 році, тому що у 2020 році ми закривали підрозділи. Була заборона на планову медицину. Ми під неї не те щоб потрапляли безпосередньо, але люди відкладали свої звернення до лікаря з будь-якого питання.

Ніхто до кінця не розумів, у що виллється захворювання, усі дивилися на ці жахливі кадри з Італії та Іспанії, усі чекали трупів на вулиці.

Зараз захворюваність висока, смертність теж висока, дуже важкі форми захворювання, але це не настільки масове явище. Панічних настроїв у людей немає, хоча причин для них більше. Звернень до різних лікарів зараз багато.

Усі види бізнесу провалилися, "Добробут" – не виняток. Очікування були досить складні, але до літа, мені здається, усе більш-менш налагодилося. Я зробив такий висновок: люди не можуть довго жити в жаху.

При такому тотальному дефіциті вакцин навіть за міждержавними контрактами до нас вакцини все одно будуть потрапляти за залишковим принципом. Тут проблема навіть не в керівництві, а в самому статусі країни.

Про вакцинації і помилки МОЗ

Вакцина – це питання дуже злободенне.

При такому тотальному дефіциті вакцин навіть за міждержавними контрактами до нас вакцини все одно будуть потрапляти за залишковим принципом. Тут проблема навіть не в керівництві, а в самому статусі країни.

Спочатку вакцини потрапляють у розвинені країни, передусім у США, ЄС, Китай, це величезні ринки. Жодна приватна компанія в країні не може собі дозволити купити велику партію вакцин, тому що ризикує їх не розпродати. Гадаю, це все-таки прерогатива держави.

Дуже складно критикувати керівництво МОЗ і країни. Минулого літа я щиро вважав, що криза позаду. Експерти говорили, що в листопаді-грудні буде криза. Їх прогнози збулися, але ніхто не розумів глибину падіння.

У січні-лютому 2021 року в нас не було важких хворих, було падіння захворюваності. Я дивувався, що на тлі європейських новин, де бушує епідемія, ми такі прямо взагалі. І до нас доїхало, і доїхало так, що караул.

Ця криза набагато більша, ніж осіння. Хворих набагато більше, вони у важчому стані, дуже багато летальних випадків.

Про безкоштовну медицину

Медицина ніколи не була безкоштовною. Ми платимо податки, платимо ЄСВ, куди включена вартість медичної послуги. Медицину утримує держава, а бюджет формується з наших податків. У нас 330 тисяч унікальних клієнтів при наявності, здавалося б, безкоштовної медицини. Це ж ненормально?

Якщо безкоштовна медицина дає таку якість, значить, щось не так: або вона не безкоштовна, або дає не ту якість. Інакше до нас би ніхто не ходив.

Про плани "Добробуту"

Ми бачимо можливості для розвитку в Україні. Ризики дуже великі, потрібно багато грошей. Інвестувавши 300 мільйонів доларів, ми припускали, що відкриємося в усіх обласних центрах "клініками одного дня". У великих містах будуть великі лікарні на 10 тисяч квадратних метрів, 80-90 ліжок.

Це вимагає дуже великих інвестицій. Ми могли б охопити територію з населенням 2-3 мільйони осіб та отримати дуже велику клієнтську базу.

Наша стратегія передбачає присутність у всіх великих містах. Ми вже почали її потихеньку розвивати. Ідемо поки від Києва до Білої Церкви. Придбали приміщення і хочемо побудувати клініку. Дивимося на Вінницю, у Львові теж шукаємо можливості. Кожен ринок дуже специфічний.

Великі проєкти відкриваємо в Ірпені та Броварах. У кінцевому підсумку ми повинні бути у всіх містах. У моєму рідному Харкові "Добробут" повинен бути вже давно, але це північне сусідство мене демотивує. Особливо з його концентрацією військ, хтозна, що воно собі надумає.

На момент конфлікту в Донецьку у нас була філія. Ми її повністю втратили. Туди заїхав якийсь загін якогось "польового командира".