Зброя в приватних руках: як держава поступається бізнесу на ринку озброєнь
Російська агресія стала поштовхом для становлення приватних виробників зброї в Україні. Що це за компанії, що вони вивозять та кому належать.
Український військово-промисловий комплекс десятиліттями залишався частиною радянської системи, де приватним підприємствам не довіряли і не підпускали до державних оборонних замовлень.
Приватних підприємств не було ні у виробництві, ні в обслуговуванні військової техніки. Так було до 2014 року.
Увесь цей час мізерний військовий бюджет розподілявся між профільними державними фірмами і підприємствами.
Вийти на іноземні ринки озброєнь приватні гравці так само не могли, бо вся торгівля зброєю і послугами військового призначення залишалася прерогативою держави.
Війна змінила все
Усе змінилося навесні 2014 року після окупації Російською Федерацією українського Криму та початку війни на Донбасі.
Державі "тут і зараз" знадобилося багато зброї, послуг та військового обладнання. Проте наявна виробнича інфраструктура не здатна була задовільнити цей попит. Створений у 2010 році концерн "Укроборонпром" (УОП), який об'єднав державні оборонні підприємства, не міг забезпечити всі потреби армії.
Так окремі ніші на ринку озброєнь почали заповнювати компанії з приватним капіталом. Перед цим, у тому ж 2014 році, було скасоване ліцензування виробництва оборонної продукції та продукції подвійного призначення.
За даними ДК "Укроборонпром", у 2015 році на компанії з приватним капіталом припадало 23% від усіх обсягів державного оборонного замовлення (ДОЗ). Наприкінці 2020 року цей показник зріс більш ніж удвічі – до 54%.
Відповідно зменшувалася частка підприємств з орбіти "Укроборонпрому".
Як зазначив ЕП директор з питань активів, корпоративних прав та державних оборонних замовлень (ДОЗ) концерну Мустафа Найєм, у 2020 році "Укроборонпром" виготовив і відремонтував озброєння і техніки на 30,2 мільярда гривень. При цьому щорічно підприємства "Укроборонпрому" готові виговляти продукції на суму понад 44 млрд грн.
Зростання частки приватних компаній у структурі ДОЗ логічне, адже ідеї в приватному секторі впроваджуються набагато динамічніше, ніж у державному.
Перша причина – мотивація: якщо для великої державної компанії провал одного проєкту компенсує успіх іншого, то для приватної фірми це крах. Друга причина – бізнес ризикує своїми фінансами, а державне підприємство – нічим.
За оцінками Асоціації виробників озброєння та військової техніки України, розробка одного зразка військової техніки, придатного для випробувань Міністерством оборони, обходиться приватному підприємству від 500 тис дол до 1,5 млн дол.
Ще один момент – різна структура витрат: приватним компаніям не потрібні суміжні організації для обслуговування виробництва і великі виробничі площі, тому продукція приватних фірм має більш конкурентоспроможну ціну.
"Переваги приватних підприємств – їх здатність швидко реагувати на потреби замовника та оперативно виконувати замовлення, а також зацікавленість у кінцевому результаті заради можливості далі працювати із замовником. Головне – приватне підприємство вкладає свої кошти і прибуток у перспективні проєкти і зразки озброєння та військової техніки", – зазначили в асоціації.[BANNER1]
З цивільної сфери у військову
Є два види походження приватних компаній: або цивільні фірми суміжних галузей починали роботу в інтересах оборони, або волонтерські проєкти ставали підприємствами та отримували державні замовлення.
Перший шлях яскраво демонструє НВО "Практика", яке з 1993 року виробляло засоби технічної безпеки для банків, офісів та інкасаторських автомобілів.
На початку війни воно почало створювати броньовані "джипи" (першими були пікапи для батальйону територіальної оборони "Київська Русь" і транспортні машини для прикордонників), а потім – повноцінні бронеавтомобілі.
"У 2014 році "Практика" зробила акцент на оборонний сектор – як і більшість українських підприємств та волонтерських організацій, які гостро відреагували на збройну агресію з боку Росії", – повідомили в компанії на запит ЕП.
Найвідоміший проєкт "Практики" – бойові броньовані машини "Козак". СРМ-1 "Козак" уперше був показаний на параді до Дня Незалежності 24 серпня 2009 року. До 2013 року компанія випустила щонайменше два такі автомобілі.
У компанії не надали детальної інформації про вироблену техніку, посилаючись на державну таємницю. "У вузькому ключі це близько трьохсот машин, більшість яких – із серії "Козак", – зазначили в компанії.
Приблизна лінійка бронемашин "Козак"
НВО "Атлон авіа" зросло з авіагуртка. Нині його оборотам може позаздрити "Укроборонпром". За даними аналітичної системи YouControl, у 2017-2019 роках щорічна виручка НВО становила 50-85 млн грн. Що посприяло злету компанії?
До війни на Донбасі на озброєнні української армії перебували безпілотні авіаційні комплекси тактичної розвідки, розроблені в СРСР. Від їх використання відмовилися: в окупованих районах противник розгорнув сучасні системи протиповітряної оборони і радіоелектронної боротьби (РЕБ).
"Влітку 2014 року пройшли перші випробування можливостей використання безпілотного літального апарата А1-С на базі Чернігівського науково-випробувального центру ЗСУ, у результаті яких Міністерство оборони затвердило можливість його застосування для виконання низки завдань.
Восени відбулися перші поставки БпАК А1-С, який згодом назвали "Фурія", до Національної гвардії України", – розповіли ЕП в компанії.
Під час міжнародної виставки "Зброя та безпека-2019" "Атлон авіа" представило баражуючий боєприпас ST-35 "Грім" ("Тихий грім").
Дрон-камікадзе запускається за допомогою мультикоптера і має систему автоматичного наведення. Дрон здатний самостійно корегувати свою траєкторію під час наведення на ціль та оцінювати метеоумови в районі удару.
З 2014 року в рамках ДОЗ компанія поставила понад 100 "Фурій". До кожного комплексу входили два-три літаки та одна станція управління.
Профільні приватні підприємства найчастіше поставляють у війська безпілотні літальні апарати і засоби радіоелектронної боротьби.
Прикладом реагування приватного сектору на зростання попиту є "Українська бронетехніка". До 2012 року компанія називалася "Укрглавпак" і виробляла пакувальну плівку. До війни підприємство "перебувало в неактивному стані".
"Коли РФ розв'язала війну, засновники підприємства стали активно займатися волонтерством і на власні очі побачили: армія змушена воювати технікою у стані металобрухту і гостро потребує новітніх зразків озброєння. Аби допомогти армії, власники вирішили змінити напрямок діяльності", – пояснили в компанії.
З тих пір "Українська бронетехніка" поставила Нацгвардії та Збройним силам України 200 одиниць спеціалізованих броньованих автомобілів (СБА) "Варта" і понад 70 одиниць СБА "Новатор". На озброєння також було поставлено 300 мінометів УПІК-82.
Якщо у 2015 році дохід компанії становив менше 100 тис грн, то у 2019 році сягав 1,5 млрд грн, свідчать дані YouControl.
Великі оборонні замовлення привернули увагу громадськості. 7 березня 2019 року організація StateWatch повідомила, що "Українська бронетехніка" отримала 200 млн грн на виконання таємної угоди з Міноборони в рамках державного оборонного замовлення на постачання бронемашин "Варта".
Тодішній директор компанії Олександр Кузьма є родичем відомого у фармакологічному бізнесі Миколи Кузьми, який у 2014 році був помічником на громадських засадах народного депутата Сергія Пашинського.
У липні 2019 року та на початку 2021 року уряд дозволив деяким підприємствам експортувати товари та послуги військового призначення низці приватних фірм.
ХК "Укрспецтехніка" є правонаступником Державного науково-виробничого підприємства "Укрспецтехніка", приватизованого у 1998 році.
Компанія випускає комплекси радіолокаційної боротьби з безпілотними літальними апаратами (БПЛА) "Анклав" і "Полонез", радари "Бісквіт-КБ", портативні станції для виявлення людей і транспортних засобів "Борсук", стаціонарні станції для виявлення транспортних засобів "Лис" та радіолокаційні станції для виявлення повітряних і надводних цілей "Малахіт-М".
"Укрспецсистемс" розробляє і випускає комплекси БПЛА, наземні станції управління та корисного навантаження. До комплексу входять БПЛА планерного типу PD-1, компактний тактичний коптер PC-1 та лінійка гіростабілізованих платформ з різними камерами для коптерів та літаків.
"Інтерпроінвест" розробляє та випускає стрілецьку зброю, системи боротьби з дронами і безпілотниками, засоби для гуманітарного розмінування. Компанія поставляє автомати "Вулкан" ("Малюк"), системи протидії дронам RIFF, 40-міліметрові підствольні гранатомети "Гарпія" та безшумні гвинтівки "Шепіт".
"Радіонікс" розробляє, виготовляє та обслуговує радіолокаційні системи та оптико-електронне обладнання. У 2014 році компанія виготовила дослідний зразок системи "Омут-КМ" для захисту літаків Су-24 від зенітних ракет.
У 2018 році підприємство представило нові активні головки самонаведення для ракет, підвісну систему РЕБ для Су-24 та радар "Есмеральда" для зенітно-ракетних комплексів середньої дальності та винищувальної авіації.
"Техімпекс" виробляє БТР 8х8 "Варан", гусеничні БТР "Плавець", легкі тактичні авто 4х2 та 4х4, кулемети КТ-7,62 (аналог "Калашникова"), ремонтує та модернізує широкий спектр військової техніки – від БТР до морських торпед.
"Укроп" пропонує військову продукцію торгової марки Zbroyar. У 2017 році ЗСУ прийняли на озброєння снайперські гвинтівки UAR-10 та UAR-008 з патронами натівського стандарту 7,62х51 мм. Прикордонна служба випробовує розроблений підприємством пістолет-кулемет GMS-15 калібру 9х19 мм.
"Тактичні системи" – це мережа магазинів, у яких можна придбати будь-яке стрілецьке озброєння та аксесуари до нього, спорядження та засоби екіпіровки. Компанія постачає товари з країн Євросоюзу та США.
"Трител" створює спеціальні телекомунікаційні мережі, виробляє засоби спеціального зв'язку та криптографічного захисту інформації.
Про компанію "Оборонні технології" відомо мало. На офіційному майданчику ProZorro zakupki.ua розміщена інформація про участь підприємства в сімох тендерах – компанія перемогла лише у двох з них. Вона надавала послуги з ремонту і технічного обслуговування військових електронних систем.[BANNER2]
Орієнтація на експорт
Приватні фірми можуть проявити себе лише у вузьких сферах. Маючи обмежений доступ до інформації про програми переозброєння армії або пріоритети розвитку збройних сил, вони не розуміють, що потрібно військовим.
Не відпрацьований і механізм державної підтримки. Державна компанія може отримати з бюджету фінансову допомогу на розробку зразка, приватна – ні.
"Законодавство відстає від ситуації в оборонно-промисловому комплексі. Гроші потрібно вкласти величезні, підприємства-інвестори хочуть мати можливість експортувати все, що не потрібно нашому Міністерству оборони. Часто-густо розроблений приватним підприємством за власний кошт та поставлений на озброєння виріб так і не закуповується в рамках державного замовлення", – повідомили в асоціації.
Наслідок – частина приватних компаній почала орієнтуватися на зовнішній ринок. У світі є постійний попит на зброю. До липня 2019 року приватні фірми мусили користуватися послугами державного монополіста – "Укрспецекспорту". Посередницькі послуги були платними, що не подобалося бізнесу.
У липні 2019 року перші три фірми – "Укрспецтехніка", "Укрспецсістемс" та "Інтерпроінвест" – отримали від уряду право на самостійний експорт своєї продукції. Згодом до них додалися "Радіонікс", "Українська бронетехніка", "Практика", "Тактичні системи" та "Оборонні технології".
"Українська бронетехніка" має десять проєктів щодо "Варти" і "Новатора" у Південній Америці, Африці та Азії. Є інтерес до мінометів та зенітних установок.
"Практика" орієнтована на виробництво броньованої військової техніки. У пріоритеті – завершення розробки бронетранспортера "Отаман" та експортних моделей "Козак-2М". Напрямок експорту стане відкритим за результатами переговорів з дружніми країнами-партнерами", – зазначили в "Практиці".
"Отамани" є двох модифікацій: 8х8 та 6х6. Перша є модернізованою версією давно відомих БТР-60/70, а друга є власною розробкою компанії. Обидві модифікації можуть використовуватися в широких цілях – від перевезення особового складу до дистанційної вогневої підтримки в якості самохідних артилерійських установок.
"Атлон авіа" працює над виробництвом серійних БпАК А1-СМ "Фурія" та створює безпілотний ударний комплекс ST-35 "Грім".
"Сподіваємося навесні провести заводські випробування. Якщо вони пройдуть успішно, то у 2021 році проведемо державні випробування. Ця розробка надзвичайно цікава для низки іноземних замовників", – повідомили в компанії.
У грудні 2020 року стало відомо про поставку в Туреччину зенітно-ракетного комплексу С-125-2Д і ракет до нього приватною фірмою НВК "Аеротехніка-МЛТ". Одним з напрямків бізнесу компанії є скуповування радянських комплексів, їх модернізація і перепродаж. Цей комплекс був куплений у Литві.
В Асоціації виробників озброєння та військової техніки переконані: Державна служба експортного контролю повинна надавати експортні та імпортні ліцензії на товари військового призначення через електронну програму відповідно до курсу на диджиталізацію, оголошеного президентом Володимиром Зеленським.
"Такої програми наразі нема. Ми втрачаємо можливість освоювати зовнішні ринки. Через бюрократію в системі експортного контролю державний бюджет щорічно не отримує 1-2 мільярди доларів", – додали в асоціації.
Зрештою отримання українськими виробниками права експортувати свою продукцію навряд чи сприятиме відновленню позицій України на світовому ринку озброєння. За даними порталу svspb.net, у 2019 році експорт зброї з України впав на 53% – до 91 млн дол. Це найнижчий показник за два десятиліття.