Екс-керівник зернової держкорпорації Валерій Томіленко: Корпорація коштує долар

За півтора року філософія управління державними компаніями нітрохи не змінилася.

Два тижні тому ЕП писала про те, що в системі влади досі існують плани збору "податі" з деяких держпідприємств.

Зокрема, такі плани згори спускають для однієї з найбільших вітчизняних компаній - Державної продовольчо-зернової корпорації України - ДПЗКУ.

У розпорядженні ЕП є документи, які це підтверджують.

Там розписано, на яких видах діяльності з корпорації можна виводити кошти. Тариф - у доларах з тонни. План також містить обчислення за місяцями.

Днями міністр аграрної політики Олексій Павленко на своїй сторінці у Фейсбуці заявив, що ця інформація "схожа на наклеп".

"Я завжди з повагою ставлюся до критики та зауважень, але не тоді, коли вони базуються на чутках, кулуарних плітках та домислах", - написав він.

Кілька місяців тому у ДПЗК змінилося керівництво. Валерій Томіленко, який очолював компанію як в. о. з кінця 2014 року, звільнився за власним бажанням.

Співбесідники ЕП кажуть, що насправді зміни у керівництві відбулися за ініціативи Мінагропроду. Як вони зазначають, колишній керівник пішов через залякування щодо порушення проти нього кримінальних справ.

Сам Томіленко це спростовує. Після виходу матеріалу про корупцію у ДПЗКУ "Економічна правда" зустрілася з ним і поговорила про те, що сталося за останні півроку в корпорації, і чому менеджер хоче повернутися в корпорацію.

Почали із згаданого скандального плану.

- ЕП опублікувала дані із скандального документа, який нагадує план збору "тіньових" коштів з ДПЗКУ. Вам згори таких планів не спускали?

- Цей документ точно не міг народитися в часи, коли я працював у корпорації, і коли туди прийшли запрошені мною люди.

Я в ДПЗКУ прийшов, щоб виключити навіть думки про подібні схеми. У попередні періоди це було звичайним явищем - виведення кораблів без оплати, використання сумнівних посередників. Ми це зламали. Навіщо повертатися назад?

Документ лякає. Він не ринковий. Такі гроші на зерні вкрасти можна, напевно, але тільки один раз.

- Виходячи з документа і зазначених обсягів зерна, творці плану збиралися знімати не менше 8 дол з тонни зерна, що проходить через ДПЗКУ.

- Це важко, практично неможливо. Компанія тоді не зможе заробити, але тут мова не про комерцію. Ми вже бачили, як з компанії вивели 132 млн дол лише за 2014 рік на чотири офшорні компанії. Це, на жаль, лише одна із сумних історій.

- Чому ви пішли з компанії?

- Основна причина - ситуація з призначенням голови ДПЗКУ. Я прийшов у корпорацію 16 грудня на позицію в. о. і сподівався, що повноцінне призначення на посаду голови відбудеться протягом якогось розумного часу. Тоді ще не було конкурсу. Його вирішили проводити після Нового року.

Фото latifundist.com

Перший конкурс у квітні 2015 року не відбувся. Причина - на наступний етап не могли надати двох кандидатів, фіналіст був лише один.

Коли відбудеться наступний конкурс, відомо не було. Не можна бути вагітним наполовину: ти або працюєш і приводиш свою команду, або ні.

Частина нових людей погодилася прийти на початку 2015 року і працювати, незважаючи на мій "підвішений" статус, за це їм велике спасибі. Однак багато з тих, кого я запрошував, говорили: "Буде призначення - ми прийдемо, бо хочемо вірити, що це не на один день".

- Кажуть, на ваше звільнення вплинув міністр. Начебто перед підписанням заяви у вас була з ним жорстка розмова і він вас спонукав до звільнення.

- У мене було багато розмов з міністром. Була розмова і в той день, коли я пішов. Ми зустрілися, але ніякого тиску не було. Я пояснив свою позицію і вірю, що мене зрозуміли. У нас нормальні робочі відносини з міністром.

Я ще раз наголошую: мене не влаштовувала ця незрозуміла ситуація з тим, що мене не призначали. Стояти на одній нозі так довго не дуже комфортно. Я вирішив піти, щоб підготуватися до конкурсу і заявитися як незалежний кандидат.

З боку міністра навіть звучали пропозиції залишити мене у статусі радника, щоб зовсім не втрачати зв'язок з командою і міністерством. На мене міністр не тиснув.

- Наші співрозмовники кажуть, що вам після звільнення довелося навіть на якийсь час залишити країну…

- За версією, викладеною у вашій статті, я буцімто залишив країну через те, що стосовно мене збиралися порушувати справу. Це не так. Треба спочатку подивитися, коли були порушені ці кримінальні провадження. Вони були порушені ще задовго до мого рішення піти з компанії - на початку 2015 року.

Я поїхав тоді з країни, але не через тиск. Тоді були травневі свята, і я поїхав з сім'єю на відпочинок. Ми запланували це заздалегідь. Я повернувся в Україну, як це не дивно, якраз після закінчення травневих свят. Якби була загроза від правоохоронних органів, то мені, напевно, не було б сенсу повертатися.

- У МВС кажуть, що є кримінальні провадження щодо двох епізодів у ДПЗКУ, які припали на час вашого керування компанією. Один з них - підписання додатку №3 до Генеральної угоди з китайською корпорацією CCEC. У Мінагропроді кажуть, що, підписуючи документ, ви порушили процедуру.

- Можливо, я не знаю про всі факти та кримінальні справи, але мені відомо, що є кримінальна справа щодо діяльності ДПЗКУ за період з 2012 року до 2014 року і першого кварталу 2015 року. За цією справою як свідки проходять всі колишні керівники корпорації, міністри і представники міністерств.

До речі, була офіційна заява пана Павленка, що він був на допиті.

Олексій Павленко. Фото прес-служби Мінагропроду

Буквально через два дні після того на допит викликали і мене. Це велика справа, яка об'єднує безліч епізодів. У її рамках мені ставили питання.

- Чи знали ви, що треба погоджувати підписання додатку №3?

- Ні, не знав. Право підпису таких документів має голова правління або в. о. голови правління. Регламентується це питання двома основними нормами. По-перше - статутом підприємства, по-друге - законодавством України.

Я багато разів про це говорив, і в міністерстві в тому числі, що подібні процедури надання довіреностей на підписання угод є радянським бюрократичним пережитком. Це потрібно лише для того, щоб міністерства могли "контролювати" все, що роблять їх профільні підприємства.

Погодження, в цілому, потрібні але повинні відбуватися в рамках законів про діяльність акціонерних товариств: з правлінням, наглядовою радою, загальними зборами, куди входять представники Мінагропроду.

Вважаю, що додаток №3 був підписаний без порушень. Коли мені сказали, що я порушую процедуру, я висловив свою думку, але міністерство винесло догану.

- Чому у складі делегації, яка вела перемовини і підписувала додаток №3, перебував народний депутат з "Самопомочі" Іван Мирошниченко?

- Участь представників аграрного комітету Верховної Ради у подібних заходах, у тому числі в переговорах такого рівня, повинна бути постійною практикою. Багато членів комітету є профільними спеціалістами, наприклад, у торгівлі зерном.

До того ж, присутність членів парламенту на таких переговорах підсилює наші позиції, особливо з Китаєм. Китайці страшенно поважають представників влади і вітають включення в делегацію представників державних органів. Саме тому там знаходився Іван Мирошниченко, він був офіційно запрошений.

- Чи зустрічалися ви з ним раніше?

- Це важливе питання, бо ЗМІ його часто порушують. Ми з Іваном Мирошниченком знайомі ще з часів університету (Київський національний аграрний університет. - ЕП), хоча ми навчалися там в різні роки. Мирошниченко, як і я, працював більше 20 років у зерновій сфері. Є багато людей, з якими перетинався на ринку зерна.

Проте з паном Мирошниченком ми ніде разом не працювали. В Сargill він прийшов, коли я вже звідти перейшов до компанії "Серна".

Я знаю всіх керівників великих міжнародних та українських зернових торгових компаній, агрохолдингів і їх власників. Багато з цих людей є у Верховній Раді, в уряді, тому з таким же успіхом мене можна асоціювати ще з десятком людей.

Це як у футбольній лізі. Багато гравців грають в одному чемпіонаті і знайомі один з одним. Але це не означає, що коли вони зустрінуться на полі як гравці різних команд, то будуть підігравати один одному.

Фото 24tv.ua

- Чому підписання додатку №3 є необхідним для корпорації? Звучали тези, що цей документ нібито завдасть компанії величезних збитків.

- Я читав інтерв'ю на ЕП Михайла Апостола, де він говорив про багатомільярдні збитки корпорації у зв'язку з підписанням цього додатку. Я зустрічався з Апостолом після цього, ми говорили більше години, і я пояснив йому як раднику глави МВС свою позицію. Він погодився з моїми аргументами.

Також є офіційна позиція, яку висловлювала ДПКЗУ і представники аграрного комітету Верховної Ради. Вони заявили про всі аргументи "за" і "проти".

Контракт і зміни до нього - це частина великої шахової гри. Все це робиться з метою максимізувати прибуток і отримати максимальну кількість привілеїв. Те саме вам сказав і діючий в. о. голови правління ДПЗКУ Борис Приходько, якого я дуже поважаю. Він є членом команди, яку я збирав на початку 2015 року.

- Була також претензія до закупівлі корпорацією зерна у компанії Noble. В СБУ заявили, що це "шахрайський контракт", і ціна на товар завищена.

- Є такий контракт. Він повністю виконаний. Зерно закуплене у Noble і поставлене в повному обсязі китайській стороні. Я не розумію, чого навколо цього контракту стільки галасу. Він нічим не відрізняється від інших.

Є помилка, яку перетягують з однієї статті в іншу. Навіть правоохоронні органи працюють, опираючись на цю помилку про продаж кукурудзи в Китай за ціною 223 дол, коли в реальному житті ціна продажу становила 239 дол. Наші опоненти дуже грамотно це подали в ЗМІ, підтвердивши це "документами".

Якщо є сумніви, ЕП може написати офіційний запит у ДПЗКУ з проханням надати інформацію про ці контракти. Не є секретом, що ми купили зерно десь по 238 дол за тонну і продали його по 239 дол за тонну. Так, з мінімальною маржею, але це було продиктовано умовами, в яких корпорація знаходилася у грудні.

- Якими могли бути збитки ДПЗКУ, якби наприкінці 2014 року корпорація не змогла поставити китайцям ті три кораблі зерна, в тому числі від Noble?

- Це не лише збитки. Якби контракт не був виконаний, це могло б призвести до дефолту всієї китайської угоди і відкликання державної гарантії, яку держава через Мінфін надала корпорації для отримання від КНР 1,5 млрд дол кредиту.

За сьогоднішнього стану справ у держбюджеті навіть не хочеться думати, якими могли б бути наслідки лише у випадку розмови про можливе відкликання державної гарантії на таку велику суму. Наслідки могли бути катастрофічними. Такий удар міг би покласти на спину не лише корпорацію, а й державу.

- Будете брати участь у конкурсі на заміщення посади глави ДПЗКУ?

- Так, буду брати участь у конкурсі, і хай переможе сильніший.

Фото pzcu.gov.ua

- Як ви оцінюєте свої шанси, враховуючи історію з підписанням додатку і доганою від Мінагропроду?

- Сподіваюся, що комісія, навіть якщо її повністю замінять, буде якісною і складатиметься з представників компаній, що були у її складі на першому конкурсі. Вони точно не оцінюють партійну належність чи знайомство з депутатами. Вони будуть оцінювати професіоналізм і твоє бачення розвитку корпорації.

- Як ви оцінюєте процедуру конкурсу? Чи є тут можливості для маніпуляцій?

- У нас ще багато речей потребують удосконалення, особливо з точки зору політичного впливу на ті чи інші процеси в країні. Про це багато говорили і окремі народні депутати, і громадськість. Насамперед, нам треба позбутися так званих квотних принципів при обранні менеджерів.

Якщо говорити про комісію, то її склад професійний. Співбесіди, інтерв'ю та аналіз тих планів розвитку, які ми надавали, були на належному рівні. В комісії я бачив людей, яких мені доводилося бачити у попередньому житті. Це, зокрема, хедхантери, які представляють компанії міжнародного рівня.

Можливо, на першому етапі варто додати одного-двох аграрних експертів.

- Хіба експерти не будуть заангажованими?

- Як тоді оцінити кандидата, коли ти не розумієш ні компаній, у яких він працював, ні те, що ті компанії зробили на ринку. Деякі кандидати говорили, що важко розповідати людям про сільське господарство, зерно, про те, що треба зробити з корпорацією, бо вони, насамперед, HR-спеціалісти.

- Чи не варто продати корпорацію, з якою так часто трапляються скандали?

- Роздержавлення - це обов'язково, але в який спосіб - важливе питання.

Перша стратегія - продати її в сьогоднішньому стані, щоб зупинити збитки. Якщо це вартує долар, то продаємо за долар. Крапка. Багато людей кажуть, це класний актив, просто золото. Вони не хочуть подивитися правді в очі і визнати: це "золото" приносить лише мільярди збитків і породжує корупційні скандали.

Отже, за першим сценарієм країна і держбюджет перестають отримувати "мінус", і ми уже не чуємо про корупційні скандали у ДПЗКУ.

Друга стратегія - більш розумна, але вона потребує єдності влади. Це повинно бути рішення на рівні стратегії держави, уряду, президента країни.

На рівні уряду і президента є рішення, що більшість держпідприємств повинні бути приватизовані. У Мінагропроду є плани продати понад 400 держпідприємств. Залишаться або найбільш яскраві і стратегічні підприємства, які генерують прибуток, або не повинно залишитися нічого, якщо це не генерує прибуток.

Потрібен перехідний період, щоб позбутися корупції, привести до ладу корпоративну структуру та звітність, зробити її зрозумілою для майбутніх інвесторів. Але для перехідного періоду потрібні час та воля держави.

Фото 24tv.ua

- Що ви маєте на увазі? Слід визначити якийсь дедлайн?

- Так, два роки або два сезони. Кажуть: ми колись продамо. Коли буде ще "мінус" 100 млрд? Ці два роки працюватиме професійна команда. Можна платити команді навіть сьогоднішні неринкові гроші, але повинна бути мотивація, щоб прийшли професіонали і були готові працювати за 1 дол на рік, але з перспективою.

- Яка у вас мотивація йти з приватного бізнесу у державний сектор?

- Я хочу зупинити збитки корпорації та підготувати цю компанію до приватизації. Я готовий працювати рік чи два задарма, але я повинен отримати перспективу, наприклад, у вигляді управлінського опціону. Звісно, якщо я з командою досягну певних критеріїв. У мене є план з критеріями і строк.

Що я можу отримати? Той же результат, який можна отримати у комерційних установах. Якщо це, наприклад, публічна компанія, то для неї є показник "різниця між сьогоднішньою вартістю акції та її майбутньою вартістю".

Якщо компанія в момент мого приходу коштувала 1 млн дол, а за два роки її капіталізація в результаті вмілих дій менеджменту зросла до 1 млрд дол, то ми з командою маємо право розраховувати, скажімо, на 0,5-1% від різниці. Мені було б цікаво взяти участь у такому проекті на таких умовах.

- Що буде з ДПЗКУ, якщо не вдасться повернути валютну виручку?

- У цій компанії є кілька системних проблем. Те, що ЕП написала, я, на жаль, можу лише підтвердити. Мінекономрозвитку і податкова служба, які керуються законодавством України, мають право зупинити зовнішньоекономічну діяльність корпорації через борги, пов'язані з неповернення валютної виручки.

Можна зробити виняток з правил, але проблеми це не вирішить. Змінювати законодавство заради однієї компанії ніхто не буде. На жаль. А може, й на щастя.

- Китайці про це знать?

- Китайці про це знають. Я був у подібній ситуації до звільнення.

У квітні 2015 року мені довелося терміново летіти до Китаю, бо нам заборонили зовнішню економічну діяльність. У нас тоді були завантажені три кораблі. Вони не могли вийти з українських портів через отримання митницею відповідного документа. Китайці дізналися про це через 15 хвилин.

Керівництво ССЕС особисто хотіло почути пояснення від керівництва ДПКЗУ і запевнитися, що контракти не будуть зірвані. Я був змушений терміново летіти до Китаю для розмови "очі в очі", щоб заспокоїти партнерів.

Дякуючи міністру та уряду, який почув наші аргументи, нам тоді дали відстрочку із заборони на ЗЕД. Зараз знову буде така розмова, ДПКЗУ знову проситиме відстрочку, адже гроші в країну ще не повернули.

Відео телеканалу новин "24", квітень 2015 року