Українці - світовий баласт?

Якщо звести усю сукупність різновидів макроекономічних регулювань до найбільш суттєвих базових підходів, що використовуються у країнах з переважно ринковими економіками, то можна виділити чотири основні їх види.

Два - перший і другий - застосовують країни нетто-імпортери, це варіанти боргової моделі. Інші два - третій і четвертий - відповідають умовам діяльності країн - чистих експортерів, і це підвиди накопичувальної моделі.

1. Модель безнадійної державної заборгованості, яку застосовують усі країни цього класу, окрім США.

2. Модель безпроблемного збільшення державного боргу - діє у Сполучених штатах.

3. Модель накопичення золотовалютних фондів з частковим їх інвестиційно-кредитним розміщенням за кордоном - Китай, Індія, Росія, Саудівська Аравія, Тайвань, Катар, Бахрейн, ОАЕ, Лівія, Венесуела, ПАР.

4. Модель накопичення власних і запозичених золотовалютних ресурсів для їх капіталізації в середині країни - Японія, Німеччина, Норвегія, Канада, Бразилія, Гонконг, Сінгапур, Австралія.

Україна входить до складу країн - безнадійних боржників, що використовують першу модель. Причому місце України - серед тих боржників, які через свою технологічну відсталість, низьку конкурентоспроможність і високу інвестиційну ризикованість не можуть пролонгувати свої міжнародні зобов'язання та уникати дефолтів.

Натомість, розвинуті країни Західної Європи, які також використовують першу модель, є привабливими для власних та іноземних кредиторів. Це убезпечує від фінансових принижень і притягує довгострокові приватні капітали. Наприклад, середня тривалість терміну погашення державних облігацій Англії - 14 років.

Не може Україна розраховувати і на долю Греції, Португалії, Ірландії та інших країн - чистих імпортерів, які також належать до цього класу боржників.

Вони не дотягують до рівня привабливості та інвестиційної безпеки Англії чи Франції, проте належність даної групи держав до зони спільної монетарної відповідальності дає їм надію на допомогу з накопичувальних фондів Євросоюзу.

Перший акт драми спасіння Греції почався влітку 2011 року. Раціональності тут не видно, але усі роблять вигляд, що так і треба. На жаль, м'яке, поблажливе ставлення до членів Союзу, які живуть за чужий рахунок, спонукатиме їх до подальшого паразитування і буде довготривалою причиною європейського відставання.

Що робити Україні? Можна забажати вступити до ЄС і сховатися під європейською парасолькою. Через років десять. Проте Україну ніхто туди не візьме, поки вона сама не позбудеться багажу, який тягне її на дно. Ніхто не забажає тонути разом з Україною. Отже, десять років слід витратити для кардинальних змін.

Не виключений варіант і самостійного монетарного плавання назавжди. До речі, більшість нових членів ЄС, які раніше сповідували соціалізм, після кризи 2008 року досягли і стійко утримують додатній баланс зовнішньої торгівлі і платежів.

Причому національні грошові знаки цих країн жорстко "прив'язані" до євро, курс якого усі останні роки зростав проти долара, а це зменшувало конкурентоспроможність експорту з цих східноєвропейських країн.

Тепер, після розгортання нової інвестиційно-боргової драми у Європі і знецінення єдиної валюти, жорсткі обставини розгортаються вже в Україні.

Росте курс гривні відносно євро, а це робить українські товари, що ввозяться до Польщі або Німеччини, дорожчими і знижує їх конкурентоспроможність. Результатом буде збільшення дефіциту торгівлі з Євросоюзом.

Погіршення торгівельної і платіжно-боргової ситуації на планеті поки слабко торкається США, які опанували другу макроекономічну модель. Америка і зараз найбільш приваблива для міжнародних інвесторів економіка світу, і саме у цьому секрет її стійкості, незважаючи на найбільші дефіцити торгівлі і борги держави.

Надзвичайні обсяги емісії американських облігацій, як правило, успішно знаходять своїх покупців. Це дозволяє збільшити бюджетні видатки і створює можливості приросту імпорту товарів до Штатів, що приводить і до надлишкового споживання.

За даної схеми нема потреби емісії доларів для внутрішнього обігу, що попереджає й інфляцію цін. У той же час долари друкуються для поповненню їх обороту за кордоном, і чим більшим буде "експорт" доларів, тим краще для Америки.

Якщо окреслити грубо, то запорукою поступу США є висока конкурентоспроможність бізнесу, сувора фінансова дисципліна, висока монетарна культура і досконале правове забезпечення міжнародних операцій. Без цього долара не буде.

Країни, що дотримуються третьої моделі - накопичення золотовалютних фондів з частковим їх кредитуванням інших держав - формують ядро нових лідерів третього світу, перш за все - об'єднання БРІК, із своїми претензіями до США та ЄС.

Вони заявляють про інституювання власної світової резервної валюти і намагаються поширити свій політичний вплив шляхом надання кредитів іншим країнам чи скуповуванням суверенних боргів окремих держав на вторинних ринках.

Вони також висувають ідеї нового світового фінансового порядку. Тут проглядаються амбітні плани зміни центрів глобального домінування. Не виключено, що володіння облігаціями дозволить висувати іншим країнам майнові і територіальні претензії.

З цієї причини інтенсивне розмноження міжнародних облігацій України в умовах суперечок з Росією навколо кордонів, території базування Чорноморського флоту, цін за газ, тарифів і обсягів його транспортування, претензій на володіння ГТС, погроз скоротити імпорт поза Митним союзом несуть економічну і політичну небезпеку.

Для держав цього класу також характерні адміністративні обмеження рівня доходів заради казначейського збагачення та екстраординарні воєнні витрати, особливо у Китаї, Індії, Росії, Саудівській Аравії, Ірані, Венесуелі, донедавна - у Лівії та Іраку.

Задля розширення експортних експансій та демпінгу цін у цих державах забороняються природоохоронні витрати, допускається використання у виробництві отруйних матеріалів, дозволяється надмірна експлуатація праці.

Очевидно, треба краще придивитися до досвіду застосування четвертої моделі.

В її основі - залучення до національного господарства найкращих світових інновацій, пріоритетне накопичення високотехнологічних капіталів, преференції для науково-технічних парків і зон, акцентоване стимулювання експорту, включаючи державні премії, кредитування і страхування, висока ринкова конкуренція.

Країни цього типу не беруть позик для підтримки обмінного курсу. У них заборонене емісійне кредитування банків і централізоване надання позичок підприємствам. Національна валюта є стабільною і міцною не завдяки штучним "стримуванню" і "підтримці", а через збалансованість, що досягається саморегулюванням.

Що можна зрозуміти з такого геоекономічного ранжування?

По-перше, жодній малій економіці світу не вдалося забезпечити стабільність, динамічність, економічний суверенітет поза досягненням високої конкурентоспроможності. Тільки за цієї умови можна стати прибутковою у міжнародному обміні, спираючись на накопичувальну модель нетто-експортера.

Мала економіка може пристойно функціонувати і при моделі безнадійної заборгованості як нетто-імпортера - перша модель.

Однак для цього вона повинна відзначатися найкращими умовами для інвестицій, найкращою робочою силою, інфраструктурою, найліпшими правовими і політичними системами, сервісом, інформатизацією і диверсифікованими борговими джерелами та інструментами, зокрема, за рахунок не державних, а приватних запозичень.

По-друге, малі країни можуть позбутися торговельно-боргових проблем шляхом міжнародної інтеграції і створення великих економік на єдиній грошовій основі, що відбувається в Євросоюзі. Проте поки що таке завдання - у стадії постановки.

Реальної інтеграції капіталів, товарно-грошових ринків та робочої сили не досягнуто. Близько половини країн порушують маастрихтські фінансові критерії та директиви Союзу в частині обмеження дефіцитів бюджетів та недопущення урядових субсидій місцевим кампаніям, що може завадити становленню євро як світової валюти.

По-третє, світ рухається вперед семимильними кроками, і на економічному полі точиться жорстока боротьба. Європа - в пошуку нових джерел і механізмів оновлення, подолання рецесії, економічної і соціально-політичної конвергенції.

Америка не збирається поступатися домінуванням чи ділитися капіталом. Нові економічні гіганти з БРІК ділять третій світ на сфери впливу і швидко захоплюють національні ринки. У стратегії Росії та Китаю Україна - плацдарм для економічного захоплення і політичного підпорядкування, хоча між собою вони узгодили ще не все.

Україна ж далі свого носа не дивиться, тішить себе байками про власну європейськість і високий рівень розвитку, адже складає ракети. Треба починати думати, братися за весла і гребти по річці вгору, а не пливти вниз за течією.

Ті, що зараз нагорі, не завжди були там. Свій крутий шлях з тяжким вантажем вони теж долали. Не оминути його й українцям, якщо вони хочуть добробуту і свободи.

Далі буде...

Читайте також:

Примара життя за чужий рахунок

Макроекономіка чи макродефектономіка

На порозі нового фінансового харакірі

Володимир Лановий, доктор економічних наук, професор