Китай воюватиме за нафту на українських кораблях?

Китай зміцнює військову могутність на морі. У липні 2011 року американські супутники зафіксували, що в бухті міста Далян почалося переобладнання авіаносця-крейсера "Ши ланг".

Модернізація корабля водотоннажністю 60 тисяч тонн, який перевозить до 50 літаків, одразу занепокоїла США, Японію та Індію.

Одночасно з цими повідомленнями спливло і походження "Ши лангу". Цей корабель був збудований у Миколаєві 1988 року і називався "Варяг". Потім, після розподілу Чорноморського флоту СРСР, він дістався Україні, а та продала його Китаю.

Стратегія мілітаризації Китаю дозволяє отримати вигідні замовлення багатьом державам, особливо республікам колишнього Радянського союзу, адже ЄС і США не хочуть продавати Пекіну передову зброю. Росія та Україна згодні на це і пропонують невелику за світовими стандартами ціну.

Економічна криза може сильно вплинути на баланс морської могутності в Тихому океані. Країни Азії, які накопичили великі грошові ресурси, починають озброюватися, і найбільш привабливою є програма будівництва флоту Китаю.

Водночас це може призвести до зростання конкуренції на цьому ринку озброєння і конфліктів серед потенційних постачальників кораблів за великі замовлення. Вже зараз китайці активно розмірковують, чи потрібно їм купувати російський крейсер "Адмірал Кузнєцов", і як швидко вони зможуть створити боєздатну ескадру.

Тимчасом Китай розмістив на українських підприємствах замовлення на побудову невеликих десантних суден на повітряній подушці на 315 мільйонів доларів.

Це викликало критику з боку Москви, адже Київ продає Пекіну технології, розроблені в Радянському союзі. Хоча експерти вважають, що Росія не може забути, як втратила можливість сама збудувати ці кораблі, бо запропонувала китайцям вищу ціну.

З прицілом на нафту

Коли взимку 2010 року китайські кораблі зіткнулися з японськими патрульними катерами в Східнокитайському морі, світ уперше заговорив, що КНР виходить в Тихий океан. До того Пекін не намагався утвердитися на морях.

В 1990 році дослідники фонду Heritage заявили, що Китай не має сил, аби організувати десант на Тайвань через брак військових кораблів. За кілька десятків років ситуація змінилася: в кінці 2010 року КНР мала 150 бойових кораблів.

Це одразу занепокоїло Білий дім. У 2011 році Рада з міжнародних відносин представила доповідь, за якою більшість кораблів Китаю невеликі і не можуть конкурувати з морською міццю Америки.

У цій доповіді експерт аналітичного центру Стейсі Педрозо визначала, що в майбутньому Китай не буде прагнути морської могутності, а захоче контролювати лише невелику частину морів біля свого узбережжя. Першою ціллю стануть острови Рюкю. Тут головним ворогом КНР стане Японія, а об'єктом боротьби - нафта і газ.

Згідно з доповіддю Пекінського університету, в трьох нафтових родовищах, які Китай розробляє на шельфі, залягає близько 7 мільйонів барелів нафти. Причому це лише розвідані родовища, які почали освоювати два роки тому. Всього ж на шельфі островів може бути у шість разів більше нафти і газу.

У відповідь Японія дозволила компанії Teikoku Oil розробляти нафтові родовища в тому ж районі. Обидві країни вважають, що острови входять у виняткову економічну зону їх акваторій і мають ексклюзивне право на видобуток там вуглеводнів.

У січні 2011 року Токіо заявив, що його наукові судна будуть супроводжувати есмінці сил самооборони. Пекін теж пообіцяв захистити своїх бурильників.

Суть конфлікту у тому, що Китай вважає своїм правом добувати копалини в межах 400 морських миль від своєї берегової лінії, а це перетинає 200-мильну зону виключних економічних інтересів Японії.

У конвенції з морського права від 1982 року ці поняття чітко не визначені, тому країни наполягають на правомірності своїх дій. За даними Єльського університету, є 12 скарг Японії на Китай, які вона подала в комісію, і поки жодна не вирішена.

Крім бажання викачувати нафту, Китай, на думку аналітика видання US Today Грегорі Брука, хоче поширити свій політичний вплив на частину Тихого океану.

"Першим об'єктом повинен стати Тайвань, тому новозбудовані авіаносці Пекін перекине на свою головну воєнну базу - острів Хайнань, недалеко від Тайбею", - розказав експерт "Економічній правді". На його думку, глобальна мета КНР - повне витіснення американського флоту з акваторії біля узбережжя Азії.

Не шкодувати грошей

Для реалізації цих завдань Пекін воліє витрачати все більше коштів. За даними Інституту Гувера, Китай розуміє своє відставання в будівництві великих кораблів і прагне ліквідувати цю прогалину.

З 1989 року його видатки на оборону зростали на 13% щороку. Порівняно із США це було небагато, тому такі високі темпи не гарантували значного поступу. В 2011 році Китай виділяє на оборону 91 мільярд доларів, США - 670 мільярдів доларів.

Однак є фактори, які сприяють китайцям. Зокрема, США обмежують оборонний бюджет. Компроміс щодо збільшення розміру національного кредиту в серпні 2011 року був досягнутий в тому числі за рахунок обіцянок урізати апетити Пентагону.

Поки не відомо, скільки втратить військове відомство, хоча обмеження, за словами представників республіканської партії США, будуть значні. В останні роки витрати на оборону в Америці зростали на 4,4% на рік. Тепер вони можуть впасти.

До того ж, КНР для фінансування оборонного сектора залучає приватні компанії. За даними New York Times, загальні витрати на військо в країні у 2010 році становили 160 мільярдів доларів. Це державні і приватні інвестиції.

Не дивно, що Китай отримає перший боєздатний авіаносець до кінця 2011 року, а до 2012 року - новий палубний винищувач, на який витратили 198 мільйонів доларів. Китай не хоче боротися з Америкою за світове панування на морях, вважає Педрозо. Пекін прагне зосередитися лише в одному регіоні і там отримати відчутну перевагу.

У складі ВМФ США 11 атомних авіаносців та 57 великих підводних човнів. Такої сили не має жодна країна, але ця міць розпорошена по всіх океанах. Акваторію Китаю прикриває лише один авіаносець, тож КНР сподівається отримати тут перевагу.

Політика розбудови флоту Китаєм веде до того, що до нових кораблів приглядається весь регіон. Індія заявила, що збирається збудувати ще кілька авіаносців і крейсерів, а Японія попросила допомоги в США на створення авіаносців для патрулювання своєї економічної зони. Всі країни готові платити за великі бойові кораблі.

Як продатися Азії

Україна теж здатна отримати частку замовлень. Китай цікавиться країнами, які мають військовий потенціал і можуть надати технології за помірними цінами. Так було і з "Ши лангом", який, схоже, стане першим авіаносцем китайського флоту.

КНР не була прямим замовником. Купила корабель фірма Chong Lot Travel Agency Ltd., яка хотіла перетворити його на плавуче казино, аби проводити турніри у морі і не платити податки. Потім крейсер став власністю армії Китаю, і його модернізували.

Ті 20 мільйонів доларів, які заплатили за корабель ще 1988 року, американська Палата представників назвала нереальною ціною. Такі гроші, кажуть там, можуть фігурувати, якщо корабель піде на метал чи не буде використовуватися в армії.

Китай, кажуть експерти, має таку методику: він скуповує вироби, досліджує їх, отримує технології, вдосконалює їх і на цій основі виготовляє свої вироби.

Україна може розраховувати на вигідні контракти: у 2011 році держави стали стратегічними партнерами, а їхні лідери обіцяли посилити економічну співпрацю. Проте, на думку експерта Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Сергія Згурця, треба почекати, коли буде виконано контракт на десантні кораблі "Зубр".

"Китайців можуть зацікавити наші фахівці, які уміють будувати усі кораблі - від корвета до авіаносця. Також Пекін може зацікавитися використанням нашого полігона "Нитка", який використовується для підготовки морської авіації", - каже він.

Однак єдиним діючим проектом залишається "Зубр". Росія звинуватила Київ у тому, що він продає військові секрети петербурзького конструкторського бюро "Алмаз". Київ відповів, що кораблі, які будують у Феодосії, не є копіями радянських виробів.

Міжнародні аналітики зазначають, що у 2007 році Росія вела переговори щодо поставок до Китаю своїх "Зубрів", проте сторони не домовилися про ціну, і угода зірвалася. Тепер Москва хоче зашкодити Києву.

Перспективи українських військово-морських заводів не безхмарні. В країні є 12 підприємств, які можуть будувати кораблі - від корвета до авіаносця, але вони 20 років стояли чи зварювали цивільні судна, тож частина потенціалу втрачена.

Крім того, на ринку триває жорстка конкуренція. Україна ж не хоче послаблювати законодавчі перепони для інвесторів чи вводити державні дотації для таких заводів. Відтак, Київ ризикує залишитися осторонь проектів озброєння Азії, і тоді він не зможе продавати свої застарілі військові кораблі навіть паркам розваг.