Сім факторів інфляції

Хоча офіційно індекс споживчих цін знизився - з 12,3% у 2009 році до 9,1% у 2010 році, інфляційні ризики залишаються високими, що підтверджують різні джерела.

Поки уряд і Нацбанк декларують утримання цін у межах однозначного числа, вони ж створюють умови для зростання індексу, тобто роблять взаємовиключні кроки.

Відтак очевидно, що краще готуватися до гіршого.

Що може вплинути на рух цін угору в 2011 році?

Добрі наміри

16 липня 2010 року прем'єр-міністр Микола Азаров, міністр фінансів Федір Ярошенко та голова НБУ Володимир Стельмах підписали лист про наміри, адресований директору-розпоряднику МВФ Домініку Стросс-Кану.

"Основною метою монетарної політики буде утримання рівня базової інфляції у межах однозначних показників цього року і зниження індексу споживчих цін до рівня не вище 5% у середньостроковій перспективі", - говорилося у документі.

Автори листа визнали, що "рівень інфляції залишається суттєво більшим за середній рівень у країнах ЄС та у наших торгівельних партнерів". Як основний захід боротьби з інфляцією вони визначили орієнтування монетарної політики на переважне використання відсоткової ставки.

"З метою запобігання формуванню ризику посилення інфляції у контексті зростаючої банківської ліквідності ми активізували операції з поглинання надлишкової ліквідності за рахунок розміщення депозитних сертифікатів, операцій репо та безпосереднього продажу державних цінних паперів, а також встановивши вимогу, відповідно до якої банки повинні утримувати всю суму обов'язкових резервів на окремому рахунку в НБУ", - сказано у листі.

Справді, протягом 2010 року уряд "прилаштовував" зайві гроші банків у державні папери. Однак, схоже, цього буде недостатньо для упевненості, що інфляцію вдасться збити до низького рівня. Про це свідчать інші дані НБУ.

14 січня 2011 року Нацбанк оприлюднив результати опитування ділових кіл щодо їхніх очікувань у четвертому кварталі 2010 року. Респонденти знизили свої інфляційні очікування з 14,5% у третьому кварталі до 14,1% у четвертому. Тобто їхня оцінка інфляції суттєво відрізняється від офіційної.

"Основним фактором впливу на споживчі ціни названо збільшення витрат на виробництво. Водночас стрімко зросла оцінка впливу фактора "податкові зміни", яка майже досягла рівня оцінки впливу витрат на виробництво. Вплив коливань обмінного курсу гривні та дій НБУ на інфляцію знижувався", - йдеться у звіті НБУ.

Регулятор опитав 1 243 підприємства і традиційно уточнив, що це тільки їхня точка зору, а не Нацбанку. Однак ці дані свідчать, що ступінь оптимізму уряду і банківського регулятора істотно відрізняється від настроїв бізнесу і споживачів. Насправді чинників, які впливатимуть на ціни, набагато більше.

Фактор перший - емісія гривні

Навколо випуску грошей точиться багато суперечок, особливо серед політиків. Екс-прем'єр Юлія Тимошенко звинувачує Нацбанк та уряд у тому, що для покриття поточних витрат держбюджету НБУ емітує "порожню" гривню. Чи можливо таке?

Однозначної відповіді на це питання нема, бо емісія не є повністю відкритою. Тут залишається вірити або в те, що регулятор справді вдається до такого способу фінансування витрат уряду, або довіритися офіційним даним.

Коли Нацбанку набридло вислуховувати звинувачення Тимошенко, він вибухнув емоційною заявою. Зазвичай центральні органи влади не використовують у своїх повідомлення знаки оклику, але тут, схоже, допекло.

"Заяви Юлії Тимошенко щодо неконтрольованої емісії грошей абсолютно безпідставні, не відповідають дійсності та спрямовані на створення негативних настроїв у суспільстві, що є неприпустимим. Процедура емісії грошей в Україні суворо регламентована!", - повідомив Нацбанк 18 січня 2011 року.

Він стверджує, що "випущені в обіг гроші спрямовувалися на обслуговування процесів реального зростання економіки, заощаджень населення і потреб бізнесу".

На підтвердження того, що випуск в обіг грошей був забезпечений реальним зростанням економіки і не провокував інфляційні процеси, НБУ навів дані офіційної статистики. Зокрема, приріст споживчих цін у 2010 році становив 9,1%, значно уповільнившись порівняно з 2009 роком - 12,3% - та 2008 роком - 22,3%.

Аналітик інвесткомпанії Adamant Investments Андрій Пархоменко теж вважає, що в 2011 році емісія грошей буде помірною і кардинально на інфляцію не вплине.

Фактор другий - ціни на пальне

Наприкінці 2010 року та в січні 2011 року ціна на пальне стали зростати, зокрема, через ліквідацію преференцій фірмі "Лівела", яка у серпні-листопаді 2010 року була найбільшим безмитним імпортером пального. З 1 січня набрав чинності Податковий кодекс в частині підвищення на 40% акцизного збору, тобто на 50 копійок за літр.

Все це відбувається на тлі стрімкого підвищення цін на нафту, яка у середині січня досягла рівня 100 доларів за барель, а в лютому продовжує знаходитись біля цієї позначки.

Нафтовидобувні компанії прогнозують, що така ціна на нафту збережеться протягом всього року. За розрахунками експертів, при стабільності курсу гривні слід очікувати цін на А-95 у межах 10 гривень за літр, а дизпалива - 9 гривень за літр.

До ризиків подальшого зростання паливних цін необхідно віднести додатковий податковий тиск на галузь. Нафтопереробні компанії України вимагають від уряду запровадження мит на імпорт нафтопродуктів для збільшення обсягів виробництва й підвищення маржі нафтопереробки, яка сильно впала внаслідок кризи.

За прогнозами експертів, мито на імпорт бензину у розмірі 130 євро за тону та 80 євро за тону дизпалива призведе до збільшення цін на 1,3 та 0,8 гривень за літр відповідно. Ймовірне виникнення дефіциту пального буде тримати навіть високі ціни у напружені.

Сумарне зростання цін на пальне на 15-20% відсотків стане суттєвим фактором пришвидшення тарифів у найбільш залежних галузях, як транспортна та аграрна с подальшим негативним впливом на індекс споживчих цін.

Фактор третій - підвищення цін на газ

МВФ вимагає від України підвищити ціни на газ для населення. Це вже не новина, залишилося дочекатися, у якому місяці 2011 року це станеться. Газ буде дорожчати кожні півроку, поки українці не почнуть сплачувати його повну вартість.

Далі підвищаться ціни на комунальні послуги. Про жодне дотування не може бути мови - держбюджет цього не потягне, та й МВФ буде першим, хто вкаже на це.

Фактор четвертий - дорогі продукти

У 2011 році слід очікувати "харчової інфляції", переконаний Пархоменко. За його словами, очікуване зростання світових цін на їжу, а також розширення внутрішнього попиту приведуть до подорожчання продуктів в Україні.

У кошику для розрахунку індексу споживчих цін вони становлять 53%. Підвищення акцизів на пальне і, як наслідок, на транспортні витрати, також вплине на зростання цін на продукти харчування, зазначив аналітик.

Крім того, є великі сумніви щодо відповідності "кошика" життєвим реаліям. Система державної статистики в Україні доволі відстала: в офіційному споживчому кошику нема багатьох товарів та послуг, якими користуються сучасні українці.

"Частка продуктів харчування у споживчому кошику становить 40-45%, але ми змушені спиратися на офіційні дані, адже саме вони використовуються для розрахунку індексу цін. Іншого індексу просто нема", - каже Пархоменко. Він вважає, що у 2011 році споживча інфляція становитиме не менше 9,8%.

Джерело: Держкомстат, розрахунки автора

Фактор п'ятий - курсові коливання

Нацбанк має важелі і кошти для утримання курсу гривні у певних рамках. Однак необхідно дотриматися кількох умов, зокрема, підтримувати відносини з МВФ, задовольняти попит у валюті з боку уряду і "Нафтогазу", які повинні оплачувати свої валютні позики та контракти, і все це без шкоди для ринку.

Уряд також відповідає за приплив іноземних інвестицій. І, нарешті, Україні потрібна добра зовнішня кон'юнктура, наприклад, на ринку металу. Якщо хоча б на одному з "фронтів" щось піде не так, відразу ж посиляться валютні ризики, які усі захочуть компенсувати за рахунок цін на свої товари і послуги.

Це вже відбувається на ринку кредитування - у процентних ставках ховається значна частка валютних ризиків. Крім того, уряд уже кілька разів ініціював різкий обвал курсу гривні - цілком штучний і значний. Таке не забувається.

Фактор шостий - дорогі кредити

Як відомо, зараз банки володіють надлишковою ліквідністю. Їм вдалося відновити довіру вкладників, в тому числі завдяки високим ставкам за депозитами. Відтак, ставки за кредитами ще вищі, і вони недоступні для економіки. З цієї причини уряд та НБУ "висмоктують" ліквідність шляхом випуску державних цінних паперів.

Оскільки для інших суб'єктів економіки кредити - важка ноша, висока вартість грошей веде до того, що витрати за кредитами перекладаються на споживачів. Тобто відсотки за кредитом закладаються у ціну товару, виробленого за цю позику.

Азаров упевнений, що зниження інфляції у 2010 році призведе до зниження кредитних ставок. Якщо так станеться, це зіб'є інфляцію, однак наразі нема ніяких ознак того, що буде саме так.

Фактор сьомий - податковий прес

Прийняття Податкового кодексу не додало платникам податків упевненості. Обіцянки знизити податковий тиск, запровадити податкові канікули, спростити адміністрування та виключити корупційну складову залишилися обіцянками.

На практиці тиск посилився. Обмежень для малого бізнесу стало більше. У 2010 році "спрощенці" почали платити обов'язковий збір до Пенсійного фонду, утричі більший за єдиний фіксований податок. Корупція при поверненні ПДВ не зникла в новорічну ніч, у чому запевняли деякі законодавці.

"Фактором посилення інфляції є зростання податкового навантаження на бізнес", - вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

Він переконаний, що ситуація з поверненням ПДВ перетворює його з податку на додану вартість на податок з продажів.

"Під виглядом переходу на автоматичне відшкодування ПДВ фактично ДПА відмовляється реєструвати нових платників ПДВ, анулює свідоцтва ПДВ, тим самим формуючи список "золотих осіб", які справді будуть отримувати відшкодування ПДВ за рахунок інших учасників ринку", - говорить експерт.

За його словами, бізнес буде вимушений включити суми неповерненого ПДВ у ціну своїх товарів. Крім того, практика ДПА встановлювати "планове податкове навантаження" з обороту компанії теж призведе до зростання витрат і цін.

У них свої плани

Ще в січні, на засіданні правління НБУ директор Генерального економічного департаменту Ігор Шумило представив оцінку макроекономічної ситуації і прогноз розвитку на 2011 рік. Головні цілі НБУ в 2011 році повинні бути наступними.

1. Утримання рівня базової інфляції у межах однозначного числа 2010 року та зниження загального ІСЦ до рівня не вище 5% у середньостроковій перспективі.

2. Зниження рівня базової інфляції нижче однозначного числа, незважаючи на утримання офіційного показника інфляції на відносно високому рівні.

При цьому чиновник вважає, що на шляху реалізації цих планів стоїть "відсутність офіційних документів щодо розвитку НБУ на середньострокову перспективу".

Це звучить трохи дивно. НБУ стверджує, що ситуація в економіці контрольована. При цьому виявляється, що досі не затверджені Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік. Крім того, "нема стратегії НБУ, яка визначає корпоративні цінності, місію і цілі на середньострокову перспективу".

Однак головна проблема НБУ, на думку Шумила, у тому, що регулятор не має фінансової та операційної незалежності, постійно втягується у бюджетний цикл. Простіше кажучи, Нацбанк змушений працювати на уряд, коли тому потрібні гроші.

Стосовно ж прогнозів інфляції, то краще за представника НБУ не скаже ніхто: "Перед Нацбанком стоїть проблема використання заполітизованих урядових макроекономічних прогнозів під час розробки грошово-кредитної політики".