Держказна недорахується 70 млрд грн:
як уберегти великий бізнес, щоб урятувати український бюджет
Спецпроєкт
25 вересня 2026
Для великого бізнесу серпень-вересень 2026 року стали чи не найбільшим випробуванням за весь час повномасштабної війни. Масовані російські атаки складів, розподільчих центрів і терміналів у Києві, області та по всій країні не припиняються й уже загрожують суттєвими втратами українському бюджету. За оцінкою прем’єр-міністра Сергія Корецького, уже на початок вересня казна може недорахуватися 70 млрд грн податкових надходжень. Якщо атаки продовжаться у тому ж темпі, цифра лише зростатиме.
Знищення майна і товару запускають кризові процеси у всій економіці України, зростають ризики у всіх пов’язаних із постачанням секторах. Тож створення умов відновлення бізнесу – уже не предмет для дискусій, а гостра потреба, яка сьогодні стоїть перед урядом.
Яких саме інструментів потребує бізнес і що треба зробити, щоб запровадити їх найближчим часом, розбираємо у спецпроєкті "Економічної правди" та АУБ.
Чому не спрацює звичайне кредитування
Коли йдеться про фінансові інструменти для великого бізнесу, перше, що спадає на думку, це різноманітні програми з кредитування. У звичайних умовах кредитування є доступним ресурсом, який не віддається компанії безповоротно, але дає можливості запустити й налагодити необхідні процеси.
Але в умовах, коли бізнесу потрібно не запуститися у мирний час, а швидко відновитися під час війни, звичайне кредитування не спрацює так, як цього хотілося б. І на це є кілька причин.
По-перше, часто необхідно швидко отримати велику суму: відновлення розподільчого центру, складського комплексу чи виробничого об’єкта потребує значного одноразового ресурсу, який не завжди можливо профінансувати за стандартними кредитними продуктами.
По-друге, відновлення передбачає довгий інвестиційний цикл. Спочатку компанія вкладає кошти у проєктування, будівництво, закупівлю та монтаж обладнання, а лише після завершення цих робіт об’єкт починає генерувати повноцінний грошовий потік. Тому умовний продукт "кредит на відновлення" потребував би від фінансових установ значно м’якших умов, які складно забезпечити в умовах економіки країни, що воює.
"Окреме питання – забезпечення кредиту. Класична модель «кредит під тверду заставу» погано працює, коли саме фізичний актив був знищений ракетою. Це, однак, не означає, що якість бізнесу автоматично погіршилася настільки ж, як вартість його застави. Для системних компаній здатність генерувати стабільний грошовий потік часто є не менш важливим активом, ніж квадратні метри", – каже перший віцепрезидент АУБ Віталій Романчукевич.
Але головне питання – воєнні ризики, які зазвичай не вкладаються у вартість звичайного кредиту. Ризикова премія під час війни підвищує ставку, скорочує строк кредиту і зменшує готовність банку фінансувати відбудову, відзначає Віталій Романчукевич. Додається ще одна особливість – воєнний ризик не є одноразовим. Підприємство може відновити склад, залучити кредит, закупити обладнання, але наступна атака знову створить збитки. Для банку це означає повторюваний ризик.
Отже, потрібен унікальний інструмент, який врахував би всі реалії війни, пропонував би помірну відсоткову ставку, не створював би надмірного навантаження для українських банків. І найважливіше – працював би саме з великим бізнесом. Чи можливо все це поєднати?
Масштабуємо досвід "5–7–9"
Держава вже має досить лояльний фінансовий інструмент, який працює на відновлення малого і середнього бізнесу. Це програма "5–7–9". У межах ініціативи підприємства, які беруть кредит на відновлення зруйнованого або пошкодженого майна, виплачують компенсаційну ставку річних у перші два роки кредитування. Надалі ставка зростає до 5%, 7% або 9% залежно від сегмента бізнесу – мікро-, малий або середній – і приросту робочих місць.
Зрозуміло, що механічне розширення "5–7–9" для великого бізнесу не є прийнятним – з огляду на значно більші суми, якими потрібно буде оперувати для відновлення. Однак що точно можна зробити, це запозичити елементи архітектури даного механізму.
"Завдяки «5–7–9» в Україні вже є перевірена архітектура пільгового кредитування. Для постраждалого великого ритейлу, виробників продуктів і розподільчих центрів її кращі практики можна адаптувати, залучивши довгий і доступний ресурс європейських банків та спеціальних фондів. За чіткої державної програми й розподілу ризиків банки-партнери зможуть спрямувати ці кошти бізнесам, від яких залежить базове постачання країни", – вважає перший заступник голови Фонду розвитку підприємництва Валерій Майборода.
Інший важливий досвід – Німецько-український фонд, який свого часу став одним із механізмів залучення міжнародного ресурсу до кредитування українського бізнесу через фінансові установи. Його логіка важлива саме з погляду поєднання ресурсної підтримки, державної участі та банківської експертизи.
Отже, українська фінансова система вже має важливий досвід, який може лягти в основу нового фінансового інструменту. Але наступний крок – застосування цього досвіду для покриття потреб великого бізнесу. Важливий момент, на якому потрібно наголосити ще раз: це все не повинно стати непомірним тягарем, який несуть виключно українські банки й без будь-якої відповідальності з боку компаній.
"Потрібна спеціальна конструкція з чіткими критеріями, контролем цільового використання коштів і розподілом відповідальності між позичальником, банком, державою та міжнародними партнерами", – наголошує перший віцепрезидент АУБ Віталій Романчукевич.
Які механізми потрібно закласти у фінансовий інструмент
Щоб сконструювати дієвий механізм пільгового кредитування для великого системного ритейлу, логістики та виробників базових товарів, потрібно поєднати кілька критично важливих елементів, вважають експерти.
Перший – страхування воєнних ризиків і risk-sharing. Частина ризику може бути винесена за межі балансу українського банку. Якщо частину неконтрольованого воєнного ризику покривають державні або міжнародні портфельні гарантії, страхування та механізми risk-sharing, банк може запропонувати нижчу ставку й довший ресурс без накопичення неприйнятного ризику на балансі.
За словами прем’єр-міністра Сергія Корецького, уряд уже працює у цьому напрямі. Зокрема, планується передбачити окрему статтю бюджету попередньо в розмірі 1 млрд доларів для страхування воєнних ризиків.
"Розраховуємо, що міжнародні партнери мультиплікують цю суму. Мета – сформувати резерв, що покриватиме 40–50% збитків від атак. Головне – це максимально спрощена процедура і швидка реакція", – сказав прем'єр.
Та невідомо, чи є на цей момент у держави цілісне бачення того, як застосувати страхування воєнних ризиків для відновлення великого бізнесу. У відповідь на запит ЕП, Міністерство фінансів зазначило, що відповідна інформація не була "відображена та задокументована будь-якими засобами" у процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків. Як редакція, сподіваємося, що поки остаточного рішення немає, міністерство все ж працює над його пошуком – адже від швидкості такого рішення залежить не лише відновлення окремих підприємств, а й майбутні податкові надходження до бюджету.
Другий – альтернативне забезпечення кредиту. Класична модель "кредит під тверду заставу" втрачає силу у разі знищення ворогом фізичного активу. Водночас зниження вартості застави не означає, що якість бізнесу автоматично стала гіршою.
Фото: Getty images
"Для системних компаній здатність генерувати стабільний грошовий потік часто є не менш важливим активом, ніж квадратні метри. Банки можуть ширше враховувати майнові права на майбутній виторг, товарні запаси, обладнання, дебіторську заборгованість і контракти. Дефіцит фізичної застави може компенсувати багаторівнева система захисту: державні та міжнародні гарантії, гарантійні продукти ЄС, ЄБРР та ЄІБ, страхування воєнних ризиків", – вважає Віталій Романчукевич.
Національний банк уже створив передумови для такого механізму: з 5 вересня банки можуть враховувати як прийнятне забезпечення майнові права на кошти за вже відвантажений товар, виконану роботу або надану послугу.
Третій – фінансування має використовуватися не тільки для поповнення обігових коштів, а за визначеними програмою напрямами: відновлення приміщень, закупівля обладнання, холодильних та енергетичних установок, поповнення товарних запасів, перебудова логістики тощо. Аби підтвердити це, необхідний незалежний контроль використання коштів і прозора звітність перед державою та міжнародними партнерами.
І нарешті – документальне підтвердження втрат і представлення реалістичного плану відновлення як обов’язкові елементи кредитування. Участь у програмі кредитування на відновлення не повинна стати безумовною пільгою для будь-якої великої компанії, якщо вона не здатна самостійно докладати зусиль для своєї відбудови.
Питання фіксації пошкоджень і руйнувань підприємств та визначення завданих їм збитків уже врегульовані на державному рівні. Відповідні правила визначені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 та спільним наказом Міністерства економіки України й Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 3904/1223. Крім того, на державному рівні активно використовується Реєстр пошкодженого та знищеного майна (РПЗМ) як основний цифровий інструмент фіксації руйнувань.
"Я бачу модель Reconstruction Finance Window: довгостроковий банківський ресурс, часткова компенсація ставки, державні та міжнародні портфельні гарантії, страхування воєнних ризиків і механізми розподілу ризиків risk-sharing. Тобто держава не замінює банк і не бере на себе весь ризик – вона разом із міжнародними партнерами абсорбує ту його частину, яку бізнес об’єктивно не може контролювати. За наявності політичного мандата й готовності партнерів такий механізм можна запустити протягом кількох місяців", – відзначає перший віцепрезидент АУБ.
Державні банки як адміністратори програми
Окреме питання – хто має бути оператором такого механізму. І тут відповіддю також може стати уже накопичений раніше досвід. Зокрема, державні банки Ощадбанк, Укргазбанк та Укрексімбанк уже мають досвід роботи з державними програмами підтримки та міжнародними фінансовими організаціями.
"Державні банки здатні стати першими операторами, а після встановлення прозорих правил до програми варто долучати й сильні комерційні банки", – висловлює думку Віталій Романчукевич.
Фактично, за таких умов держава визначає правила програми та критерії участі у ній, міжнародні партнери надають ресурс (повністю або частково), гарантії або механізми розподілу ризику, а уже банк проводить оцінку позичальника, структурує кредит і контролює його цільове використання. Банк має зберігати власну кредитну експертизу й оцінювати здатність позичальника генерувати грошовий потік.
На боці компанії – відповідальність. Тож бізнес зі свого боку повинен довести життєздатність бізнес-моделі, обґрунтувати потребу у фінансуванні, підтвердити факт воєнних збитків і відповідати за залучені кошти.
© 2005-2026, Економічна правда
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".
Матеріали з плашкою PROMOTED, НОВИНИ КОМПАНІЙ та ПОЗИЦІЯ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах. Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cубєкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02163.
ТОВ "УП Медіа Плюс"
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".
Матеріали з плашкою PROMOTED, НОВИНИ КОМПАНІЙ та ПОЗИЦІЯ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах. Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cубєкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02163.
ТОВ "УП Медіа Плюс"
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07