Навіщо економіці офіційне працевлаштування і цифрова трансформація
Гнучкі формати зайнятості мають великий потенціал для залучення до економіки груп населення, які раніше були обмежені традиційними моделями роботи.
Війна прискорила цифровізацію та розвиток гнучких форм зайнятості в Україні, перетворюючи виклики на можливості для модернізації економіки.
Гіг-економіка та цифровізація – не просто модні тренди, а фундаментальні інструменти для економічного відновлення та сталого зростання. Вони є одним з важливих векторів розширення економічної активності населення, підвищення продуктивності та створення конкурентоспроможної економіки майбутнього.
У цій колонці я проаналізую, як ці формати можуть стати потужними рушіями економічного зростання, спираючись на результати досліджень та моделювання Центру соціальних змін та поведінкової економіки в межах проєкту "Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні" за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки уряду Японії.
У рамках проєкту розроблені Зелена (аналітична) і Біла (державні політики) книги, а також "Стратегія підвищення економічної спроможності населення України".
Причини вибору неформальної зайнятості та становлення гіг-економіки
Ринок праці переживає значні зміни і гіг-економіка є одним з найпомітніших феноменів цієї трансформації. Уже зараз до 1,5 млн україн€ців працюють у гіг-економіці, що свідчить про значний запит на гнучкі та самостійні формати зайнятості. Це особливо актуально в умовах невизначеності, коли люди шукають додаткові джерела доходу або альтернативи традиційній зайнятості.
Причини вибору неформальної зайнятості
Значна частина цих трудових відносин неформальна. За нашими оцінками, відображеними в Білій книзі "Стратегії підвищення економічної спроможності населення України", у березні 2025 року 19,7% економічно активного населення були неофіційно зайняті, 14,5% – самозайняті, 65,8% – офіційно працевлаштовані.
Ця статистика висвітлює величезний обсяг невикористаного офіційного економічного потенціалу, який перебуває в тіні. Легалізація та залучення цих працівників в офіційну економіку є одним з пріоритетних завдань.
Моделювання скорочення частки неофіційно працевлаштованих у випадку реалізації стратегії
Наш аналіз свідчить, що інерційний сценарій – це зростання частки неофіційної зайнятості до понад 30% протягом десяти років. За умови імплементації розробленої стратегії зросте частка офіційного працевлаштування.
Цифровізація та її вплив на ринок праці
Цифровізація виявилася надзвичайно стійкою та адаптивною силою в українській економіці. ІТ-сектор, попри всі виклики, демонструє вражаючу стійкість та зростання, залишаючись одним із ключових експортних рушіїв економіки.
Дистанційна робота, що раніше була нішевим форматом, стала новою нормою для багатьох компаній та працівників. Вона не лише забезпечила безперервність бізнесу в умовах війни, а й відкрила нові можливості для зайнятості, особливо для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та людей, що мають обмеження в мобільності.
Цифрові трансформації також допомагають вирішувати проблеми з дефіцитом кадрів, адже у 2025 році компанії мають нестачу робочої сили – 32% позицій вакантні (дослідження Advanter Group). Цифровізація дозволяє залучати спеціалістів з будь-якого куточка країни та світу, розширюючи пул доступних талантів та забезпечуючи більшу гнучкість у формуванні робочих команд.
Виклики цифровізації включають цифровий розрив між міськими та сільськими регіонами, де лише 60% населення мають доступ до високошвидкісного інтернету, а також низьку цифрову грамотність старшого покоління.
Інфраструктурні інвестиції як фундамент цифрового успіху
Цифрова економіка неможлива без міцної та доступної інтернет-інфраструктури. Попри успіхи в розвитку мобільного зв'язку, необхідно інвестувати в розширення покриття високошвидкісним інтернетом, особливо в сільських регіонах.
Зокрема, потрібно реалізувати амбітну ціль: розширити доступ до високошвидкісного інтернету для понад 90% населення у 2025 році. Це створить фундамент для залучення більшої кількості людей до цифрової зайнятості.
Легалізація та захист нових форматів зайнятості
Для повноцінного розвитку гіг-економіки та фрилансу критично важливо модернізувати трудове законодавство. Необхідно створити чіткі та зрозумілі правила гри, що забезпечать соціальний захист працівників гіг-економіки, але водночас не будуть стримувати гнучкість та самостійність.
Спрощення регуляцій для самозайнятих осіб та ІТ-сектору – ключовий крок для усунення адміністративних бар'єрів, що стримують розвиток цих сегментів. Цей крок дозволить легалізувати значну частину тіньової економіки, що приведе до суттєвого збільшення податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів. Формалізація зайнятості – це не лише фіскальна вигода, а й розширення соціального захисту для мільйонів українців, які зараз працюють без гарантій.
Згідно з моделюванням, зростання частки офіційно працевлаштованих осіб на 10 в. п. з одночасним зростанням частки економічно активних українців на 10 в. п. від дорослого населення приведе до зростання ВВП на 16%.
Освіта та перекваліфікація для цифрової ери
До цифрового ринку праці має адаптуватися й система освіти, фокусуючись на розвитку цифрових, аналітичних та гнучких навичок. Потрібні інвестиції в програми перекваліфікації, що дозволяють швидко опановувати затребувані професії.
Програми, які успішно реалізує Державна служба зайнятості, показують, як можна швидко та ефективно переорієнтувати фахівців. У 2024 році завдяки державним програмам нові професії опанували майже 100 тис. українців, що сприяє зменшенню структурного безробіття та відповідає потребам ринку праці.
Аналіз вказує, що для подальшої успішної реалізації програм перекваліфікації в Україні необхідно актуалізувати навчальні програми відповідно до потреб ринку праці, забезпечити доступність програм для всіх верств населення, включаючи вразливі групи та мешканців селищ, а також залучити роботодавців з технічних спеціальностей до процесу формування та реалізації програм навчання.
Інвестиції в такі програми забезпечать потік кваліфікованих кадрів для ІТ-сектору та гіг-економіки. Це сприятиме зростанню продуктивності праці вище середнього регіонального рівня, бо нові фахівці приноситимуть вищу додану вартість.
Зростання економічної активності та інклюзивність
При повноцінній реалізації стратегії до 2035 року прогнозується зниження частки неофіційно зайнятих з 20% до 10%, зростання відсотка самозайнятих до 30,1%, а частка офіційно працевлаштованих зросте до 60,3%.
Гнучкі формати зайнятості мають великий потенціал для залучення до економіки груп населення, які раніше були обмежені традиційними моделями роботи.
Дистанційна робота та розвиток гіг-економіки сприятимуть залученню до офіційної зайнятості 0,5-1 млн осіб: матерів з дітьми, людей старшого віку, мешканців сіл та осіб з інвалідністю. Це не тільки знизить рівень безробіття, а й підвищить загальну продуктивність праці завдяки використанню додаткового людського капіталу.
Залучення економічно неактивного населення (близько 35-40% у березні 2025 року) – ключове завдання. Зменшення цієї частки збільшить зайнятість та ВВП.
Децентралізація економічної активності та розвиток регіонів
Цифрова зайнятість дозволяє працювати, не прив'язуючись до великих міст. Це сприяє децентралізації економічної активності, стимулює розвиток локальних економік та зменшує регіональні диспропорції. Мешканці сіл та малих міст отримують можливість долучитися до національного та міжнародного ринків праці.
За результатами форсайт-сесії та експертних опитувань, підтримка мікропідприємництва через гранти і навчання визнана найефективнішим інструментом стимуляції економічної активності, що важливо для розвитку регіонів.
Підтримка підприємництва та інновацій
Нові формати зайнятості стимулюють підприємницьку ініціативу, адже дедалі більше людей обирають шлях самозайнятості або створення власних мікробізнесів. Це джерело нових робочих місць, послуг та інновацій, що безпосередньо вплине на зростання національної економіки.
Імплементація "Стратегії підвищення економічної спроможності населення України", зазначено в Білій книзі, може привести до значного зростання ВВП. Якщо у 2025 році за базовим сценарієм ВВП прогнозується на рівні близько 7,8 трлн грн, то за умови реалізації стратегії він може сягнути майже 14,5 трлн грн у 2035 році порівняно з 9,2 трлн грн за базовим сценарієм (у цінах базового 2025 року).
Пріоритети політики зайнятості
Гіг-економіка, цифровізація та нові формати зайнятості – це не просто нові тренди, а стратегічні напрямки, що дозволяють Україні побудувати стійку, гнучку та інклюзивну економіку. Вони є потужними рушіями економічного зростання та добробуту, які допоможуть максимізувати потенціал кожного громадянина.
У розробленій стратегії ми акцентуємо такі стратегічні пріоритети політики зайнятості, які можуть забезпечити необхідні трансформації.
- Стратегія політики зайнятості: забезпечення високоефективної стратегії через координацію і визначення пріоритетів уряду та донорів.
- Реформа Держцентру зайнятості: удосконалення його функцій, розширення повноважень місцевих органів, покращення використання даних.
- Розвиток внутрішнього потенціалу: удосконалення навичок держслужбовців та роботи Держслужби статистики.
- Законодавство про працю та євроінтеграція: реформування законодавства відповідно до стандартів ЄС.
- Зменшення неформальної економіки: дестимулювання неформальної зайнятості та збільшення податкових надходжень.
- Розвиток системи перенавчання: впровадження цифрових сервісів траєкторії перенавчання.
- Сприяння внутрішній мобільності: забезпечення можливостей для переміщення всередині країни.
Україна має всі шанси стати лідером у цифровій трансформації ринку праці, перетворюючи виклики війни на можливості для процвітання. Це вимагає консолідованої та скоординованої стратегії держави, бізнесу та суспільства, щоб забезпечити посттравматичний економічний ріст та сталий розвиток.
Запропонована логіка розкриття економічних можливостей українців може стати одним з ключових елементів на шляху до відновлення та економічного прориву.
Колонка створена на базі звіту Центру соціальних змін та поведінкової економіки в межах проєкту "Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні" за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні і фінансової підтримки уряду Японії.