Арешт без вини: як держава тимчасово "позичає" чуже майно
ЕП опублікувала статтю про OnlyFans-модель із Прикарпаття, у якої поліцейські вимагали хабар за невідкриття кримінальної справи. Йшлося про ймовірне провадження щодо розповсюдження порнографії в інтернеті. А слідом за цим і погроза в арешті майна. Цей випадок демонструє, як легко досудові дії можуть зачіпати техніку та інші речі навіть без підтверджених підстав.
Є схожий кейс з адвокатської практики. Під час обшуку в приміщенні моделей OnlyFans вилучили всю техніку – комп'ютери, роутери тощо, запідозривши виготовлення забороненого контенту. Кілька місяців експертизи не виявили жодних нелегальних матеріалів, усіх учасників допитали і порушень не підтвердили. Арешт скасували, і техніку повернули власникам.
Варто уточнити, що контент OnlyFans не є у відкритому доступі й створюється за згодою повнолітніх – суспільної небезпеки він не становить. Тим більш необґрунтованим видається сам факт відкриття такої справи та вилучення майна. Однак арешт майна – не безповоротна втрата.
У кримінальному процесі арешт часто використовується як інструмент слідства, але за належного захисту власник може домогтися повернення свого майна. Щоб успішно відстояти свої права, варто розуміти, що означає арешт майна за законом і як правильно діяти в таких випадках.
Що таке арешт майна
Арешт майна – тимчасове обмеження прав власника на певну річ за рішенням слідчого судді або суду. Важливо: йдеться саме про обмеження, а не про безповоротне вилучення. На відміну від конфіскації, арешт не позбавляє власника майна назавжди. Кримінальний процесуальний кодекс (ст. 170-173) визначає, що арешт накладається для збереження можливих доказів або майна, яке може бути конфісковане за вироком суду чи використане для відшкодування збитків.
Завдання арешту – запобігти приховуванню, пошкодженню чи відчуженню майна під час слідства.
Зазначу, що така дія не завжди означає повне обмеження у праві власності – іноді вона стосується лише можливості розпоряджатися річчю. Наприклад, після ДТП автомобіль можуть вилучити для експертиз, а згодом повернути власнику для користування.
Процедура арешту майна чітко регламентована. Якщо річ вилучили під час обшуку, слідчий чи прокурор мають протягом 48 годин звернутися до суду по санкцію на арешт. Якщо майно вилучено під час іншої слідчої дії, клопотання до суду подається не пізніше наступного дня.
Лише суд своїм рішенням може офіційно обмежити права власника – сам по собі факт вилучення поліцією ще не означає законного арешту. Власник або інша зацікавлена особа мають право звернутися до суду з вимогою зняти арешт або оскаржити таке рішення в апеляційному порядку. Іншими словами, закон забезпечує механізми контролю за обґрунтованістю арешту.
Зрештою, слід наголосити: накладення арешту на майно саме по собі не є доказом вини власника. Це лише превентивний крок у межах розслідування. Буває, що під арешт потрапляє майно людей, які формально не є підозрюваними у справі. Іноді достатньо, щоб річ опинилася "не в той час і не в тому місці" – наприклад, перебувала поруч із ймовірним злочином або належала родичу підозрюваного. У підсумку невинному власнику доводиться витрачати сили й кошти, щоб через суд повернути своє майно.
Практичні кейси
Попутники-злочинці. Підзахисні підвозили двох пасажирів до кордону, не підозрюючи нічого лихого. На пункті пропуску з'ясувалося, що цих попутників їх розшукують за особливо тяжкі злочини, пов'язані з наркотиками, і їх затримали. Заарештували не лише авто клієнтів, а й їхніх родичів та знайомих – сукупно 7 автомобілів, хоч вони не мали жодного стосунку до протиправної діяльності випадкових пасажирів.
Через суд довелося відстоювати їхні права: процес тривав близько півроку, але зрештою машину повернули. За час простою на штрафмайданчику авто помітно постраждали (за зиму погіршився технічний стан), тож підготували вимогу про компенсацію збитків.
Цей кейс показує, що навіть невинні люди можуть стати заручниками обставин – їхнє майно простоює і руйнується під арештом, хоча провини у власників немає.
Арешт вантажу на митниці. Часом арешт майна паралізує і роботу компаній. Як от імпортера сантехніки: підприємство роками успішно завозило товар з Туреччини, аж раптом дві фури з вантажем затримали на митниці. Слідчі відкрили провадження за підозрою в ухиленні від сплати податків (ст. 212 ККУ) і домоглися арешту на весь товар.
Для компанії це обернулося повною зупинкою роботи: продукція не дійшла до клієнтів, кошти зависли, репутація постраждала. Впродовж трьох місяців через суд домагалися зняття арешту. В результаті вантаж частково повернули, але чимало товару зіпсувалося та втратило товарний вигляд. Компанії довелося фактично наново починати бізнес – після такого випадку працювати під старою назвою стало неможливо.
Готівка і металургійний гігант. Великий бізнес теж не застрахований від раптових слідчих дій. Одного разу представники правоохоронних органів дізналися, що керівник металургійної корпорації буцімто зберігає в офісі значну суму готівки для купівлі нерухомості. Під приводом розслідування економічного злочину провели обшук, і знайдені гроші вилучили як нібито речовий доказ – хоча жодних протиправних дій власники не вчиняли, кошти були легальні.
Приблизно за місяць суд скасував арешт цих коштів: слідство не надало переконливих підстав для їх утримання. Втім, навіть кілька тижнів вилучення обігових грошей спричинили компанії збитки і довели, що від зловживань ніхто не застрахований.
Арешт того, що не підлягає арешту. Окрема проблема – вилучення документів та інших предметів, які не підлягають арешту. За своєю природою не можна накладати арешт на особисті документи (якщо вони не є знаряддям злочину) і ключові папери підприємства. Утім, траплялося, що слідчі забирали статутні документи компаній, печатки, ліцензії, сертифікати, навіть дипломи фахівців.
Для бізнесу вилучення оригіналів установчих документів означає фактичний ступор: ні угоди укласти, ні звітності подати. Для людини втрата особистих або професійних документів унеможливлює нормальну роботу. Хоча такі речі не мали б вилучатися взагалі, на практиці їх теж арештовують "за компанію". І власник змушений витрачати час, щоб повернути те, що не повинні були вилучати.
Таксі з сюрпризом. Буває, що під арешт потрапляє майно людини, яка випадково опинилася втягнутою у кримінальну історію. Приміром, таксиста найняли перевезти з іншого міста пакунок за щедру плату. Водій не знав деталей і погодився.
Під час передачі пакунка замовникам таксиста затримали, а його автомобіль арештували як можливе знаряддя злочину. Лише через 4-5 місяців слідство встановило, що керманич не причетний до шахрайства – машину повернули. Проте весь цей час він залишався без основного заробітку, не кажучи вже про пережитий стрес. Цей кейс про застереження: невинна випадковість може обернутися серйозними проблемами з майном.
З наведених історій видно, арешт майна – питання процедури, і аж ніяк не встановлення вини. Вилучення речей і заборона розпоряджатися ними не означають, що власник – злочинець, і що майно втрачено назавжди. Правоохоронці нерідко діють за принципом "краще перестрахуватися", особливо коли йдеться про потенційні докази чи великі активи.
Однак іноді така перестраховка схожа на тиск або навіть зловживання – арешти накладаються про всяк випадок, без достатніх підстав. Це завдає шкоди добропорядним громадянам і бізнесу: техніка місяцями припадає пилом, автомобілі іржавіють на штрафмайданчиках, підприємства простоюють.
Втім, проти надмірного тиску є протидія – правові механізми оскарження. Закон дозволяє домогтися скасування арешту, і суди часто стають на бік власників, якщо майно не має стосунку до злочину або набуте легально. Практика підтверджує: у більшості випадків з часом майно повертають. Інструменти, передбачені КПК (скарги, клопотання, апеляції), хоч і потребують часу, але працюють. Власнику важливо запастися терпінням, наполегливо доводити законність походження майна і свою невинуватість – тоді шанси на успіх високі.
Практичні поради
Не зв'язуйтеся з посередниками "довіртеся, вирішимо питання". Після арешту дорогого автомобіля, готівки чи іншого коштовного майна часто з'являються "доброзичливці", які пропонують "допомогти" повернути все за гроші. Вони грають на відчаї власника, обіцяючи швидкий результат незаконними методами.
Не приставайте на такі пропозиції: це корупційна схема, яка лише погіршить ситуацію і може мати кримінальні наслідки. Якщо ви справді непричетні – майно повернуть у законний спосіб, хоча можливо й не одразу. Довірте захист своїх прав адвокату, а не випадковим посередникам.
Одразу збирайте документи про походження майна. Після арешту майна зберіть усі папери, що підтверджують ваше право власності і легальність його походження. Договори, квитанції, банківські виписки, декларації про доходи, розписки – усе, що доводить законне набуття речей. Ці докази будуть вирішальними при оскарженні вилучення.
Звертайтеся до адвоката. Якщо майно арештоване, залучіть адвоката з досвідом у кримінальному процесі. Фахівець допоможе грамотно оформити скарги і клопотання, дотриматися процесуальних строків і ефективно представити вашу позицію в суді.
На завершення: арешт майна – так, це стресова, але тимчасова ситуація. Якщо власник не причетний до злочину, закон – на його боці. Дотримуючись правових процедур і зберігаючи спокій, можна домогтися повернення свого майна. Це питання часу й наполегливості – зрештою обмеження мине, а право на власність буде відновлено.