Позов "Нафтогазу" до Стокгольмського арбітражу переконає Росію знизити ціну на газ?
За наявності переконливих доказів і юридичних аргументів самого лише факту порушення у Стокгольмі арбітражного провадження за позовом НАК "Нафтогаз України" може бути достатньо для того, щоб "переконати" російську сторону переглянути газову угоду від 19 січня 2009 року та досягти домовленості щодо зміни формули утворення ціни на газ.
Про це пише адвокат, юрист-міжнародник Максим Алінов у статі для тижневика "Дзеркало тижня. Україна".
Він пояснює це тим, що порушення арбітражного провадження змусить російську сторону "розкривати свої карти" в арбітражі, у тому числі висвітлювати певні факти і події, які вона воліла б не виносити на публіку і тим більше не документувати офіційно.
Юрист нагадує, що газовий контракт від 19 січня 2009 року регулюється виключно правом Швеції, а це означає, що підстави для визнання його недійсним або для розірвання в односторонньому порядку визначаються саме правом цієї країни.
Закон Швеції про контракти передбачає, що комерційний контракт може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадках, коли його було укладено під тиском, або під примусом, або в результаті шахрайського обману, або з використанням скрутного становища іншої сторони (у тому числі з метою одержання очевидно диспропорційної вигоди), або якщо стороні контракту не було відомо про певні обставини під час його укладення, з огляду на які несправедливо вимагати виконання такої угоди.
Стаття 36 цього закону також встановлює, що умова або положення контракту можуть бути змінені або виключені, якщо така умова або положення є надмірно обтяжливими; а якщо відповідна умова має таке значення для контракту, що було б нерозумно вимагати виконувати інші його умови, то до контракту можуть бути внесені інші зміни або його в цілому може бути припинено.
"На перший погляд, саме стаття 36 Закону Швеції про контракти може бути застосована з метою коригування або розірвання газової угоди від 19 січня 2009 року, цінову формулу якої українська влада вважає надмірно обтяжливою і несправедливою (на чому практично щотижня протягом останнього року наголошує український прем'єр-міністр)", - зазначає експерт.
"Однак на практиці ця стаття досить рідко застосовується до контрактів, укладених між професійними компаніями, що займають монопольне становище в одній галузі", - пояснює він.
Утім, на думку Алінова, обнадійливим для української сторони може бути той факт, що у низці нещодавніх арбітражних рішень, винесених у спорах за участі "Нафтогазу", Стокгольмський арбітраж таки схилився до застосування статті 36 цього закону при оцінці подій, що мали місце у кризові періоди розвитку російсько-українських газових відносин.
Вирішальне ж значення при оцінці компетентним арбітражем газової угоди та обставин її укладення, за словами адвоката, матимуть докази, які повинна буде надати українська сторона.
І в цьому контексті важливе й, можливо, вирішальне значення можуть мати докази, які Генеральна прокуратура України отримає в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної у зв'язку з укладенням цієї газової угоди.