Українська правда

Як не "влетіти" на інвестиціях

Є інвестиції, які приносять дохід. Є інвестиції, які приносять досвід. А є інвестиції, які приносять судову справу, нерви та безсонні ночі. Як уникнути останніх?

Приватні інвестиції в Україні завжди були міксом надії та ризику. Але підвищити надійність і відмовитися від явно небезпечного – цілком можливо.

Безпечний периметр – це напрацьовані правила, якими керуються фонди під час аналізу інвестиції, але ці ж правила підходять і приватним інвесторам. 100% безпеки не існує, бо інвестиції – це завжди ризик.

Отже, безпечний периметр – це набір механізмів, які утворюють "огорожу" навколо інвестиції:

  • щоб гроші не зникли;
  • щоб якість не перетворилася на "потім переробимо";
  • щоб у разі проблем проєкт можна було довести до результату, а не зависнути в хаосі.

У спрощеному вигляді периметр тримається на трьох опорах:

  1. контроль витрачання коштів;
  2. контроль угоди, якості чи прогресу;
  3. Exit і дефолтний сценарій.

Далі – по черзі.

Контроль витрачання коштів

В інвестиціях завжди хтось надає кошти, інший робить активність, і зявляється актив та/або прибуток. Уявіть, що інвестору спочатку надають актив, а потім він здійснюєте оплату. Це значно зменшило б ризик непоставки активу. "Зранку стільці, а ввечері гроші". А не навпаки.

У ринку цінних паперів даний принцип закріплений і називається "поставка напроти оплати". Спеціальний посередник угоди по продажу цінних паперів гарантує оплату продавцю і поставку покупцю. Він здійснює транзит активі і грошей через себе.

Але в інвестиціях це не завжди можна зробити. Проте, ось що слід зробити:

  • Якщо актив вже існує і він у вигляді цінного паперу, використовуйте умови угоди "поставка напроти оплати".
  • Якщо актив існує, але не є цінним папером використовуйте "ескроу-рахунок" (спеціальний рахунок, де кошти зберігаються до виконання умов угоди).
  • Якщо актив ще не існує, так само використовуйте "ескроу-рахунок". Можна ще прописати поступове списання коштів – є проміжний результат – є частковий доступ до грошей.

Як це має працювати, щоб було не "для галочки"? Кошти розблоковуються поетапно, відповідно до прогресу проєкту. Умови розблокування – конкретні: етап, обсяг, підтвердження. Підтвердження виконання умов дає незалежний агент (банк, інженер-консультант, технічний нагляд).

Контроль угоди, якості чи прогресу

Інвестиція може передбачати:

  • разову дію щодо продажу активу;
  • тривалий, але обмежений в часі процес створення активу;
  • постійний процес управління активом третьою особою з метою отримання користі.

Щодо разової дії, то незалежний агент, який допомагає провести угоду може для однієї сторони гарантувати оплату, а для іншої – поставку активу. Під час ескроу-угоди це може бути банк чи брокер.

Щодо тривалих процесів – це може бути інженер-консультант, незалежний технічний нагляд, управитель колективною інвестицією (інвестиційний фонд), аудитор.

Окремо слід відзначити роль сервейера (інженера-консультанта). Це незалежний фахівець, який контролює якість, строки, відповідність робіт проєкту та реальність кошторисів. У здоровій моделі він стає "очима інвестора" на майданчику і одночасно – ключем для ескроу.

Навіщо він потрібен інвестору? Бо інвестор майже ніколи не бачить справжнього стану справ. Він бачить рендери, маркетинг і оптимістичні прогнози. А реальні ризики живуть у деталях: матеріалах, технології, прихованих дефектах, прострочені, умовах угоди, вчасних санкціях, простроченнях та "дотиснутих" актах.

Як сервейер підсилює периметр? Він фіксує реальний прогрес і відхилення, виявляє проблему тоді, коли її ще дешево виправити, дає прозорі звіти, підтверджує етап для платежу з ескроу.

Саме так до прикладу, часто відсувається робота з іноземними коштами під час міжнародної технічної допомоги.

Сервейер робить інвестицію "прозорою". Без нього ескроу може перетворитися на формальність. З ним – це система.

Дефолтний сценарій, безпристрасний exit

Найбільша помилка інвестора – думати про дефолт після того, як він стався. У безпечному периметрі дефолтний сценарій має бути не "страшилкою", а прописаним алгоритмом. Це частина процесу інвестування. Завчасно усвідомлені, прийнятні дії, які вчиняються якщо щось іде не так.

Заздалегідь мають бути передбачені:

  • Договірні тригери дефолту (що саме вважається критичним порушенням).
  • Система стримувань і противаг (фінансовий контроль, корпоративні обмеження, вимоги до прозорості).
  • Забезпечення (застава, іпотека, гарантії, страхування).
  • Механіка добудови (можливість заміни девелопера/підрядника та передачі проєкту тим, хто може довести до фіналу).
  • "Технічний ключ" (документація, архів, щоб не починати все заново).

І важливо – exit. Бо інвестування без сценарію виходу – це не інвестиція, а "вічна історія". Вихід має бути безпристрасним: або через вторинний ринок, або через зрозумілий механізм продажу, або через структуру фонду, де є правила ліквідності.

Якщо у вас немає прописаного дефолтного сценарію і зрозумілого виходу – ви не контролюєте ризик. Ви просто сподіваєтесь, що "обійдеться".

Система стримування і противаг

Система стримування і противаг може/має передбачати:

  • Договірні механізми: у договорах фіксуються штрафи, застави/гарантії та право контролювати фінанси й операційну діяльність девелопера, щоб захиститися у разі дефолту.
  • Корпоративний договірний контроль: угода може забороняти зміну учасників, бенефіціарів або ключових менеджерів девелопера до завершення проєкту. Уявіть, що ви інвестуєте у "бренд" власника, хто обіцяє результат, проте він в якийсь момент вийде із проєкту або після цього зайде хтось токсичний.
  • Фінансові резерви та гарантійна частка: девелопер формує резерв або надає банківську гарантію, щоб забезпечити добудову чи компенсації при неспроможності виконати зобов'язання. До прикладу, для житлового будівництва з 2022 року через майбутні обєкти нерухомості це передбачено шляхом резервування від 5% до 10% всіх квартир на випадок дефолту.
  • Ескроу-рахунки: кошти виплачуються поетапно лише після підтвердження виконання конкретних етапів.
  • Контроль прогресу будівництва: незалежні сервейєри (інженери консультанти, або інший контролер угоди) регулярно моніторять хід робіт і виявляють затримки або проблеми до того, як вони стануть критичними.
  • Страхування інвестиції: страхування покриває ризик недобудови та дає можливість отримати компенсацію при настанні негативного сценарію.
  • Резервний дата-рум документації проєкту: резервний архів проєктної/виконавчої документації забезпечують керовану добудову навіть при зміні команди.

Звичайно не все з цього можливо досягнути під час укладення договору. Проте, навіть частина з цього, вже буде перевагою.

Роль банку

У зрілій конструкції банк може бути не просто тим місцем "де лежать гроші", а інфраструктурним партнером безпечного периметра:

  • оператор ескроу;
  • адміністратор контролю платежів;
  • інколи – місток до акредитованого сервейера;
  • дистриб'ютор інвестпродукту для вкладників (коли мова про колективні інструменти).

Це важливо ще й тому, що периметр – про довіру до системи. А банк у таких моделях часто стає інституційним "якорем" правил. Схожу роль може виконати компанія з управління активами під час колективного інвестування через інвестиційний фонд.

Підсумок

Безпечний периметр – це спроба повернути інвестиції з емоцій у систему. Не "повірити в красиву презентацію", а:

  • зафіксувати правила руху грошей;
  • поставити незалежний контроль якості (сервейер);
  • прописати дефолт і вихід (exit);
  • за можливості, посилити модель контролера угоди, банком або інституційним партнером.

І тоді навіть у складній реальності інвестування перестає бути "лотереєю" – і стає більше керованою.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
інвестиції цінні папери