Благодійність без сірих зон

Велика війна змінила не лише масштаби благодійності, а і її форми. Донати стали частиною щоденного життя мільйонів людей, а благодійні збори перетворилися на додаткову фінансову підтримку армії, медицини та гуманітарних потреб. З розвитком цього напрямку благодійність дедалі частіше виходить за межі простого переказу коштів у фонд чи "на банку" і поєднується з подіями та сервісами.

За даними аналітичної платформи Opendatabot, упродовж 2025 року українці щомісяця переказували майже 3 млрд грн на волонтерські збори через "банки".

Лише на волонтерські "банки" одного з найбільших фінансових сервісів щомісяця донатили близько 2 млн людей. Три найбільші державні та приватні ініціативи – United24, фонд "Повернись живим" і фонд Сергія Притули – з початку великої війни акумулювали понад 100 млрд грн. Ці цифри свідчать не лише про масштаб довіри, а й про те, що благодійність стала системною частиною економіки.

Разом з класичними донатами з'являються нові формати зборів. Благодійні концерти, аукціони, ярмарки, майстер-класи, лекції, спортивні події, продаж символічної продукції дедалі частіше стають способами залучення коштів.

Люди купують квитки, реєструються на події або отримують товари, а зібрані гроші спрямовуються на благодійну мету. Саме тут виникає принципово інша юридична реальність, яку часто ігнорують організатори і донори.

Класичний благодійний внесок, коли кошти передаються без компенсації у вигляді товару чи послуги, не є розрахунковою операцією. Для таких донатів програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) не потрібен. Це слід проговорювати, щоб не створювати хибного враження про тиск на фонди чи волонтерів. Однак у випадках, коли благодійність поєднується з оплатою, ситуація змінюється.

Продаж квитка на концерт або участь у майстер-класі юридично є оплатою послуги, навіть якщо кінцева мета збору благодійна. Ігнорування цього факту створює сіру зону, у якій організатори залишаються без захисту, а суспільство – без зрозумілих підтверджень прозорості. Саме в таких форматах ПРРО стає не інструментом контролю, а способом легалізації та самозахисту.

ПРРО дозволяє зафіксувати надходження коштів як оплату, сформувати електронний чек і зберегти його в базі податкової служби.

Для учасника події це простий і зрозумілий сигнал, що гроші приймаються відкрито. Для організатора це доказ коректності операції та можливість уникнути претензій у майбутньому. Для партнерів, бізнесу та міжнародних донорів це основа довіри, без якої масштабування благодійних проєктів стає неможливим.

Питання прозорості особливо загострюється на тлі зростання кількості фінансових зловживань. За даними правоохоронних органів, у 2025 році в Україні щомісяця реєстрували тисячі кримінальних проваджень за фактами шахрайства, значна частина яких пов'язана з фінансовими операціями. У такому середовищі відсутність фіксації платежів б'є передусім по доброчесних ініціативах.

Саме тому застосування ПРРО в благодійних заходах є питанням не фіскалізації, а довіри. Він не потрібен там, де є чистий донат, і водночас важливий там, де благодійність поєднується з оплатою. Чітке розмежування цих форматів дозволяє зберегти свободу волонтерського руху і зменшити простір для зловживань.

За роки війни благодійність стала зрілою та різноманітною. Наступний крок цієї еволюції полягає не в обмеженнях, а в інструментах, які дозволяють новим форматам зборів працювати легально, прозоро і без ризиків. Так формується економіка довіри, у якій благодійна мета не конфліктує з правом, а посилює її.