Коли держава приходить за банкірами

Вплив регуляцій на банківський сектор стає дедалі агресивнішим. Цей тренд перетнув 10-ти річний рубіж, що розпочався з "банкопаду" 2014 року. Наразі в управлінні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) перебуває 141 банк, з яких вже ліквідовано 53.

Статистика невтішна: у судах розглядається 98 позовів ФГВФО до понад 1000 відповідачів про стягнення шкоди на майже 200 млрд грн. Лише щодо семи справ процеси завершено. У межах кримінальних проваджень – 40 вимог на майже 30 млрд грн.

Держава не зупиняється: пред'являються нові позови до банкірів як неплатоспроможних банків, так і виводяться з ринку працюючі. Це актуальна зона ризику, особливо у військовий час та активних дій НБУ з підтримки стабільності банківської системи.

Тренди судової практики, які не можна ігнорувати

Аналізуючи практику останніх років, можна виділити такі тренди:

До 2021 року суди здебільшого ставали на бік банкірів: позови або повертались, або через недоведеність вини відповідачів та відсутність вироків – у їх задоволенні відмовлялось. Економічна вигода кредитування не досліджувалась.

З 2021 року з'являються перші негативні рішення для відповідачів: визнано презумпцію їх вини та обов'язок діяти в найкращих інтересах банку. Суди стали перевіряти кредитні угоди і систему банківського управління.

Також у 2021 році Фонд отримав спеціальну позовну давність: позови можуть подаватись протягом процедури ліквідації банку та 3-х років з дня його припинення. Крім того, запроваджено нові правила для пред'явлення позову: до припинення банку в його інтересах, а після – в інтересах кредиторів.

Основними претензіями до відповідачів є порушення ними фідуціарних обов'язків (ризикова політика, недотримання нормативів, кредитування пов'язаних осіб, прийняття неліквідного забезпечення, недоформування резервів тощо).

При розгляді справ суди досліджують протиправність дій/бездіяльності банкірів, їх вину, наявність шкоди та її розміру, причинно-наслідковий зв'язок між протиправністю та шкодою.

З 2025 року відповідачі можуть доводити лише відсутність своєї вини, а суть операцій оцінюється на підставі діючого в період їх здійснення законодавства.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб фіксує перші успішні кейси, виправляє помилки, переходить в інші юрисдикції та механізми. Особливо тривожним для власників банків є те, що активно "знімається корпоративна вуаль", що дозволяє державі стягувати з контролерів банку завдані збитки не лише з їх власного майна, а й інших бізнесів.

Практичні поради щодо зменшення ризиків

В умовах такої непростої реальності, пропоную п'ять практичних порад, що дозволять зменшити ризики для акціонерів і топменеджерів банків у випадку ліквідації банку:

Суворе дотримання актів НБУ та законодавства

Це може стримати державу від задіяння жорстких механізмів і ліквідації банку. Варто запровадити регламентацію управлінських процедур на рівні корпоративних документів із ранжуванням обов'язків, прав і відповідальності керівництва та акціонерів банку.

Запровадження ефективної політики управління ризиками

Особливу увагу слід приділити кредитуванню пов'язаних із банком осіб. Саме ці операції стають підставою для найбільших претензій з боку регуляторів.

Здійснення дієвих комплаєнсу та системи моніторингу

Комплаєнс та система моніторингу клієнтів і операцій мають прямий вплив на дотримання ліквідності банку. Недооцінка цього компоненту часто призводить до катастрофічних наслідків.

Проведення регулярних незалежних аудитів

Важливо проводити регулярні незалежні аудити, експертизи бізнес-процесів і кредитних операцій на наявність ознак правопорушення. За потреби – залучати кваліфікованих радників, адвокатів.

Документування обґрунтованості кожного рішення

Кожне важливе рішення, особливо щодо кредитування та інвестування, повинно мати чітке документальне обґрунтування економічної доцільності та відповідності інтересам банку.

Висновки

Судова практика продовжує розвиватись, проте прецеденти ризиків і непередбачуваності для банкірів вже є сталими. Це змушує юридичний бізнес посилювати експертність і застосовувати ексклюзивність щодо захисту та нейтралізації претензій, а також виходити за межі класичного супроводу таких спорів.

Керівництву та власникам банківських установ варто пам'ятати: профілактика завжди дешевша, ніж лікування. Впровадження запропонованих заходів значно знизить ризики персональної відповідальності у випадку примусового виведення банку з ринку.