Енергетичні рослини: чотири шанси для України

Новий закон про імплементацію законодавства ЄС у сфері відновлюваної енергетики (законопроєкт № 14271) запроваджує європейські критерії сталості для біопалив і біомаси. Від підзаконних актів до нього тепер залежить, чи зможе Україна ці ніші зайняти.

Зерно дешевшає, енергія дорожчає

У попередній статті для "Економічної правди" ми показали: за 66 років, з поправкою на інфляцію, нафта і газ подорожчали у 2,4–4,7 раза, а пшениця й кукурудза подешевшали на 57–58%. У 1960 році за тонну нафти давали 0,21 тонни пшениці, сьогодні — 2,21 тонни.

Україна продає зерно і купує енергію. Тож вихід для неї — продавати біомасу не як сировину, що дешевшає, а як енергію, що дорожчає. Висновок начебто очевидний: треба вирощувати енергетичні рослини. Але європейський досвід складніший.

Чому Європа зупинилася

В ЄС під енергетичними культурами зайнято 6–7 млн га, тобто близько 6–7% ріллі (дані Спільного дослідницького центру Єврокомісії). Але понад 90% цієї площі займають однорічні харчові культури: ріпак на біодизель, зернові й буряк на етанол, кукурудза на біогаз. Багаторічні енергетичні рослини (міскантус, енергетична верба й тополя, сильфія) за 25 років зайняли менше 0,1 млн га (рис. 1).

У Німеччині, найбільшому біогазовому ринку, площа енергетичних культур для біогазу скоротилася з 1,55 млн га у 2019 році до 1,19 млн га у 2025-му. А нові біометанові заводи Європи здебільшого працюють на гної, агрорештках і відходах.

Рис. 1. Понад 90% "енергетичних" площ ЄС займають однорічні харчові культури, а багаторічні лігноцелюлозні насадження — менше 0,1 млн га

Джерело: індикативна оцінка UABIO на основі даних JRC (2023), FNR (2026), EBA (2025)

Причини не агрономічні. Перша — політика. З 2018 року Директива про відновлювану енергію обмежує паливо з харчових культур:

• його частка на транспорті не може перевищувати 7%;
• воно виключене з авіапалив;
• нові установки з 2026 року мають скорочувати викиди щонайменше на 80%;
• діє каскадний принцип: біомасу спершу використовують як матеріал і лише потім спалюють.

Друга причина — економіка поля. Плантація міскантусу, верби чи тополі коштує 2–4 тис. євро на гектар, окупається 5–8 років і займає землю на 20 років, а довгострокового покупця зазвичай немає. Премію за енергетичні культури ЄС скасував ще 2010 року. Тож питання не в тому, як вирощувати, а в тому, як рентабельно продати тонну біомаси.

Чотири ніші, які відкриває Європа

• Проміжні (покривні) культури для біометану. Це озиме жито, тритикале, гірчиця чи суміші, які сіють між двома основними культурами. З 2024 року їх внесено до додатка IX Директиви про відновлювану енергію, тобто до переліку передової сировини.
• Культури на сильно деградованих землях, засолених чи еродованих. Той самий акт зробив таку біомасу передовою сировиною для авіапалива, де харчові культури заборонені.
• Багаторічні захисні смуги з верби, тополі чи міскантусу, які перехоплюють нітрати, зупиняють ерозію і накопичують вуглець. Попит на них формують Регламент про відновлення природи, рамка сертифікації вилучень вуглецю і Директива про моніторинг і стійкість ґрунтів.
• Лігноцелюлоза для матеріалів і біовугілля. Тонна міскантусу як паливо коштує 40–90 євро, як сировина для матеріалів і хімії — 120–350 євро, а як біовугілля із сертифікованими одиницями вилучення вуглецю — 250–450 євро (рис. 4).

Спільне в цих нішах те, що тонна біомаси продається не як паливо, а як носій вуглецю, екосистемної послуги чи матеріалу. І за це в ЄС уже створено механізми оплати.

Проміжні культури для біометану

Для України це найприродніша ніша. З 2025 року український біометан експортують до ЄС, а урядова Програма розвитку виробництва біометану ставить ціль 1 млрд м³ у 2030 році і 2,1 млрд м³ у 2035-му. Біоенергетична асоціація України (UABIO) оцінює потенціал лише відходів (гною, соломи, стебел, побічної продукції переробки) у понад 7 млрд м³ метану на рік.

Проміжні культури можуть доповнити цей потенціал там, де вологи вистачає на другий урожай: у Лісостепу, на Поліссі, а на Півдні — лише зі зрошенням. 0,5–1 млн га проміжних культур у сівозмінах дали б 0,75–3 млрд м³ біометану на рік. Це обсяг, співмірний з урядовою ціллю.

Умов три. По-перше, підзаконні акти до нового закону мають відтворити європейське визначення проміжних культур: один основний урожай на рік, без додаткового попиту на землю, зі збереженням органічної речовини ґрунту. Інакше такий біометан не отримає статусу передової сировини і премії від покупців в ЄС.

По-друге, не варто повторювати німецьку помилку із силосною кукурудзою. Вона займає ріллю, важко проходить поріг скорочення викидів у 80% і продається з дисконтом.

По-третє, потрібне відкриття ринку ЄС: сертифікація сталості й підключення українського реєстру біометану до Бази даних Союзу.

Культури на деградованих землях

Тут масштаб України перевищує європейський. В ЄС сильно деградованих земель за критеріями директиви лише 2,9 млн га, і 90% з них уже обробляються. В Україні ще до війни деградованими вважалися 10–12 млн га. Найпридатніші з них для енергетичних культур — засолені й солонцюваті ґрунти Півдня та малопродуктивні землі, які рекомендують до консервації (рис. 2). Війна додала понад 2 млн га земель, де велися бойові дії, і близько 0,5 млн га, що втратили зрошення після руйнування Каховської ГЕС.

Рис. 2. Деградація земель в Україні за видами. Категорії перетинаються, тому не підсумовуються; площа еродованих земель більша за загальну оцінку деградованих, бо включає слабкоеродовані ґрунти.

Джерело: оцінка UABIO — узагальнення даних ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського» та інших джерел

Реалістично під енергетичні рослини можна залучити 1–2,5 млн га:

• засолені землі — під сафлор, рицину, світчграс і сорго;
• еродовані схили — під міскантус, вербу й тополю;
• техногенні й розміновані ділянки — під багаторічні трави.

Сорти й агротехнології для цього є, зокрема в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Це резерв у два-три рази більший за європейський. Але за умови, що Україна створить реєстр таких земель за критеріями директиви і дозволить багаторічні енергетичні культури як форму консервації деградованих ґрунтів.

Смуги, що захищають воду й ґрунт і накопичують вуглець

У цій ніші енергетична рослина стає інструментом захисту ландшафту. За два роки після висаджування смуга верби, тополі чи міскантусу вздовж річки зменшує вимивання нітратів у 5–10 разів і на 90% зупиняє змив ґрунту. Крім того, вона щороку накопичує 0,3–1 т вуглецю на гектар і дає 8–15 т біомаси (рис. 3).

У Європі за кожну з цих послуг є свій платник. Наприклад, Данія за "Зеленою тристоронньою угодою" до 2030 року виводить з обробітку 140 тис. га низинних вуглецевих ґрунтів.

Рис. 3. Одна смуга — чотири послуги: захист вод, захист ґрунтів, секвестрація вуглецю, біорізноманіття.

Схема: UABIO; кількісні ефекти — узагальнення наукової літератури щодо буферних смуг із багаторічних культур.

В Україні є близько 440 тис. га полезахисних лісосмуг. Полезахисна лісистість становить 1,3% проти нормативних 2,5–3,5%. Лісосмуги деградують, а після передачі громадам не мають моделі утримання. Прибережні захисні смуги масово розорані.

Без жодного гектара чорнозему під "енергетичні екосмуги" можна відвести орієнтовно 0,4–1 млн га. Це відновлені лісосмуги з вербою чи тополею, прибережні й контурні смуги на схилах, а також палудикультури, тобто рослини для обводнених торфовищ Полісся. Такі смуги дали б заміщення 1,5–4 млрд м³ газу і скорочення викидів CO₂ на 3–7,5 млн т на рік.

Матеріали і біовугілля

У цій ніші енергія — лише побічний продукт. У Франції фермери отримують за міскантус на паливо 60–65 євро за тонну сухої речовини, а підстилку з нього для тварин продають по 200 євро.

Найдинамічніший сегмент — біовугілля. Кількість установок у Європі зросла з близько двох десятків у 2015 році до понад 200 у 2025-му. Сертифіковані одиниці вилучення вуглецю продаються в середньому по 140–150 євро за тонну CO₂. Данія в тій самій угоді виділила на підтримку піролізу понад 10 млрд крон.

Піроліз тонни міскантусу дає близько 300 кг біовугілля, 0,8 т назавжди вилученого CO₂ і 5–7 ГДж тепла. Це єдиний ланцюг, у якому багаторічна культура окуповується без аграрних субсидій.

Рис. 4. Каскад використання лігноцелюлози: від матеріалів до енергії із залишків, з індикативною вартістю тонни сировини на вході

Джерело: індикативна оцінка UABIO; орієнтири цін — Réussir (2024), CDR.fyi (2025), Sylvera (2026)

Україна має досвід промислового вирощування міскантусу, верби і тополі та відроджену галузь конопель. Крім того, біовуглець потрібен металургії, а низьковуглецеві матеріали — відбудові. Довоєнний експорт деревного вугілля (60–100 тис. т на рік) з 30 грудня 2026 року підпадає під європейський регламент про запобігання знеліснення, а біовугілля з агросировини — ні.

Бракує норм. Біовугілля не можна зареєструвати як добриво, а на кострицебетон і міскантусові блоки немає ДСТУ.

Що робити

Бар'єри для всіх чотирьох ніш спільні, тож і рішення мають бути пакетними:

• Транспонувати пакетом. У підзаконних актах до нового закону треба разом визначити проміжні культури, сильно деградовані землі та лігноцелюлозну сировину, а також бонус за відновлення деградованих земель.
• Змінити Земельний і Водний кодекси. Треба дозволити багаторічні енергетичні насадження як форму консервації деградованих земель, а також у захисних і прибережних смугах, з орендою комунальних земель до 25 років.
• Створити реєстр сильно деградованих земель за європейськими критеріями з пріоритетом для Півдня і прифронтових областей.
• Запровадити стандарт вуглецевого землеробства і постійних вилучень. Він має мати реєстр, бути сумісним з європейською рамкою сертифікації і передбачати плату за захист водозаборів. Також треба зареєструвати біовугілля як добриво і скасувати податок на біогенний CO₂.
• Відкрити ринок ЄС для українського біометану. Сировиною мають бути гній, рештки й покривні культури, а не силос кукурудзи. Потрібні також міжнародна сертифікація сталості і підключення реєстру до Бази даних Союзу.
• Запустити 3–5 пілотних кластерів у 2027–2029 роках по 300–2000 га: засолений Південь, еродований Лісостеп, техногенний Схід, торфовища Полісся, розміновані землі. Їх може профінансувати Ukraine Facility, Північна екологічна фінансова корпорація (NEFCO), Європейський інвестиційний банк та програма "Горизонт Європа".
• Дати громадам фінансову модель. Вона має поєднувати компенсацію частини вартості закладання плантації, плату за захист ґрунтів і вод та вуглецеві одиниці. Така комбінація окуповує багаторічні насадження за 5–7 років.

Висновки

Європа спробувала зробити бізнес на енергетичних культурах і зупинилася: без довгострокового покупця плантація на ріллі програє пшениці. Але у 2023–2026 роках ЄС відкрив чотири ніші, де біомаса продається як вуглець, екосистемна послуга і матеріал.

Україна має для них 10–12 млн га деградованих ґрунтів, 440 тис. га лісосмуг і розорані прибережні смуги. Бракує не гектарів, а підзаконних актів, реєстрів, стандартів і покупця. Це можна виправити за два-три роки. І саме це відрізняє країну, яка експортує сировину, що дешевшає, від країни, яка продає енергію, що дорожчає.