Як бізнесу перейти на власну електроенергію

Розподілена генерація охоплює широкий спектр технологій: газотурбінні, газопоршневі й когенераційні установки, вітрові (ВЕС), сонячні (СЕС) та біоенергетичні електростанції, малі гідроелектростанції, а також установки зберігання енергії (УЗЕ). Водночас зазначений перелік видів об’єктів розподіленої генерації не є вичерпним.

Однак важливим є не лише технологічне різноманіття, а і зростаючий суспільний та інвестиційний інтерес до цього напряму. У публічному просторі дедалі більше говорять про розподілену/децентралізовану генерацію – як про перспективний напрям розвитку енергетики, так і як про привабливу можливість для інвестування. З'являються нові законодавчі ініціативи, які мають стимулювати бізнес не лише споживати електроенергію, а і ставати її виробниками.

У результаті цих змін усе більше підприємців в Україні розглядають варіант самостійного енергозабезпечення – часткового або повного. Тому доречно проаналізувати, які саме законодавчі акти спрощують бізнесу шлях до власного виробництва електроенергії та які інструменти підтримки були впроваджені, аби стимулювати розвиток розподіленої генерації.

Передумови

Минув рік з моменту схвалення урядом "Стратегії розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року" й затвердження операційного плану заходів із її реалізації у 2024-2026 роках, тому доцільно підкреслити в тому числі важливі нормотворчі новели, що були впроваджені за цей період.

Згідно зі Стратегією, з точки зору швидкості будівництва та введення в експлуатацію найбільш перспективними є газопоршневі установки, газотурбінні установки, когенераційні установки, а також сонячні електростанції, меншою мірою вітрові електростанції. Крім того, будівництво та введення в експлуатацію установок зберігання енергії також потребує малих обсягів часу.

Пріоритетним є використання електроустановок, які забезпечують гарантовану видачу доступної потужності за наявності палива, а саме природного газу, на відміну від сонячних та вітрових електростанцій, доступна потужність яких залежить від погодних умов.

Водночас у Стратегії зазначається, що для досягнення поставлених цілей можуть використовуватися і інші об’єкти розподіленої генерації. Однак, з огляду на вищезазначене, нижче проведемо стислий огляд змін законодавства та зосередимо увагу на змінах, які стосуються передусім газопоршневих, газотурбінних та когенераційних установок, сонячних електростанцій і систем зберігання енергії, а також на огляді нормативних актів, що спрощують процес їхнього встановлення.

Знищення Росією об’єднаної енергетичної системи України, з великими вузловими електростанціями та складною системою передачі енергії, вимагає від законодавця швидкої адаптації правил до нових умов і розвитку розподіленої генерації, що відповідатиме потребам бізнесу в сучасних реаліях.

9 лютого 2025 року набрав чинності закон, який серед іншого, дозволяє підключення в одній точці генеруючих установок із різних джерел енергії (в межах концепції cable pooling), що створює додаткові стимули для інвесторів, оскільки дозволяє реалізовувати більш гнучкі та ефективні енергетичні проєкти, поєднуючи різні технології на одному об’єкті.

Газопоршневі, газотурбінні та когенераційні установки

Ці види генерації – одні з найефективніших для забезпечення безперервної роботи підприємств, особливо в умовах нестабільного енергопостачання. Вони забезпечують надійне та стабільне постачання електроенергії за наявності палива й підходять для критичної інфраструктури. Законодавство наразі максимально спрощує процедури їхнього встановлення та запуску.

Закон дозволяє приєднання когенераційних установок третіх осіб потужністю до 20 МВт до мереж виробників електричної енергії та/або до мереж теплопостачальних організацій, що здійснюють також діяльність із транспортування теплової енергії, а також механізми взаємодії між вказаними суб’єктами щодо виробництва/продажу/споживання електричної енергії, виробленої когенераційною установкою, за умови виконання встановленого законом переліку вимог.

Відповідно до постанови уряду, суб’єкти господарювання можуть спрощено розміщувати/будувати та вводити в експлуатацію енергоустановки потужністю від 1 МВт, зокрема газопоршневі, газотурбінні, когенераційні та газові генератори, установки зберігання енергії, а також пов’язані мережі та обладнання для забезпечення об’єктів критичної інфраструктури.

Процес не потребує, серед іншого, містобудівної документації, звіту про результати проведення експертизи проєктної документації на будівництво об’єктів, землевідведення під об’єкт енергетики та внесення даних у ЄДЕСБ. Роботи можуть проводитись паралельно з розробкою проєктної документації, а введення в експлуатацію – без сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, за умови проведення комплексних випробувань у визначеному обсязі.

Водночас потрібно врахувати, що протягом 24 місяців після завершення такого будівництва та/або розміщення, але не пізніше ніж через шість місяців після припинення чи скасування воєнного стану повинно бути забезпечено відведення земельних ділянок та їхнє формування (у разі потреби), оформлення речових прав на земельні ділянки, розроблення та затвердження проєктної документації, отримання звіту про результати проведення експертизи проєктної документації на будівництво об’єкта, сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта відповідно до законодавства.

Також варто зазначити, що відповідно до критеріїв наведених у додатку №1 до постанови Кабміну оцінці впливу на довкілля не підлягає будівництво та/або розміщення у період воєнного стану газопоршневих та газотурбінних установок, зокрема когенераційних, блочно-модульних котелень, дизельних/бензинових та газових генераторів (потужністю від 1 МВт та більше), а також пов’язаних з ними мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання, вузлів обліку, іншого пов’язаного обладнання.

Сонячні електростанції

СЕС залишаються одним із найпопулярніших варіантів для бізнесу завдяки відносно низьким витратам на встановлення. Законодавчі зміни полегшили запуск дахових СЕС, хоча є нюанси, які варто врахувати.

Законом "Про зелену трансформацію" передбачено, що встановлення дахових сонячних електростанцій може здійснюватися без отримання дозвільної документації у сфері будівництва. Водночас ця норма не узгоджена з положеннями містобудівного законодавства, що ускладнює її практичне застосування.

Установки зберігання енергії

УЗЕ – це ключовий елемент енергетичної незалежності, що дозволяє зберігати надлишкову електроенергію і використовувати її в години пікового навантаження чи аварій. Законодавство дозволяє використовувати УЗЕ без окремої ліцензії, якщо дотримано певні технічні умови, а також суттєво спрощує умови їхнього розміщення.

Законом змінено підхід щодо використання установок зберігання енергії (УЗЕ) виробниками без окремої ліцензії на зберігання енергії, зокрема, відбір такими установками тепер може здійснюватися також і з мереж ОСП/ОСР, за умови, що в будь-який момент часу сумарна потужність відпуску в мережі ОСП/ОСР або відбір із мереж ОСП/ОСР не перевищує замовленої до приєднання потужності, з урахуванням дозволеної (договірної) потужності виробництва/споживання електричної енергії електроустановок такого виробника в місці провадження ліцензованої діяльності згідно з договором про приєднання та за наявності окремого комерційного обліку електричної енергії до/з УЗЕ.

Згідно із законом будівництво, розміщення та експлуатація електрозарядних станцій та установок зберігання енергії може здійснюватися на земельних ділянках будь-якої категорії земель та/або виду цільового призначення.

Крім того, постановою НКРЕКП внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі зберігання енергії. Внесено зміни до переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії. Запроваджено розмежування залежно від того, чи є УЗЕ об’єктом будівництва або нерухомим майном, чи таким, що може бути переміщеним без знецінення, заподіяння шкоди та зміни призначення (тобто рухомим майном).

Також варто зазначити, що законами №3853-IX та №3854-IX передбачається звільнення від сплати мита та ПДВ під час імпорту різного типу обладнання, в тому числі для вітрової та сонячної генерації, акумуляторів (окрім акумуляторів малої потужності) з 27 липня 2024 року до 1 січня 2026 року.

Стратегічне рішення: баланс між гнучкістю та зобов’язаннями

Попри спрощення процедур встановлення газопоршневих, газотурбінних, когенераційних установок, СЕС та УЗЕ, ключовим залишається питання вибору моделі подальшої роботи: ставати, наприклад, повноцінним виробником електричної енергії з ліцензією НКРЕКП або діяти в статусі активного споживача, що виробляє електроенергію для власних потреб.

Кожен із варіантів має свої особливості, вимоги та обмеження, які необхідно зважити ще на етапі проєктування. Адже з отриманням ліцензії НКРЕКП із виробництва електричної енергії виникає необхідність:

• дотримання вимог Ліцензійних умов;
• отримання статусу:

• учасника ринку електричної енергії, який надається Оператором системи передачі ("Укренерго");
• учасника балансуючого ринку;
• учасника оптового ринку енергії, який надається НКРЕКП (зокрема з метою здійснення операцій з оптовою торгівлею енергетичними продуктами та складання звітності за стандартом REMIT);

• подання звітності НКРЕКП;
• сплати внесків на регулювання (постанова НКРЕКП;
• проходження перевірок НКРЕКП тощо.

Одночасно звертаємо додатково увагу, що у відповідності до закону тимчасово, на період до 1 січня 2028 року, виробництво електричної енергії активними споживачами, третіми особами, що приєднані до електричних мереж активних споживачів, вважається виробництвом електричної енергії для власних потреб та не потребує отримання ліцензії на виробництво електричної енергії, за умови що встановлена потужність таких генеруючих електроустановок на одній площадці вимірювання не перевищує 20 МВт.

В свою чергу активний споживач, відповідно до Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, бере участь на організованих сегментах ринку самостійно або у складі агрегованих груп.

Відповідно до закону "Про ринок електричної енергії", агрегована група охоплює учасників ринку електричної енергії, електроустановки яких входять до однієї одиниці агрегації та агрегуються агрегатором. Цей механізм є новим для України, але має значний потенціал, зважаючи на високий рівень регулювання енергетичного ринку та специфічні знання, необхідні для його учасників. Він дозволяє не лише покривати власні потреби в електроенергії, а й отримувати додатковий дохід.

Висновки

Зміни до законодавства у сфері розподіленої генерації відкривають для бізнесу нові можливості – від енергетичної незалежності до додаткових джерел доходу. Прийняття Стратегії, спрощення дозвільних процедур, тимчасові пільги на імпорт обладнання та можливість працювати без ліцензії НКРЕКП (у межах 20 МВт) створюють сприятливе середовище для розвитку власного енергетичного потенціалу.

На практиці це означає, що підприємства можуть швидше запускати газопоршневі та когенераційні установки, сонячні електростанції чи системи накопичення енергії без довготривалих узгоджень і з мінімальними регуляторними бар’єрами.

Втім, остаточний вибір моделі – повноцінний виробник чи активний споживач – залежить від багатьох чинників: масштабу проєкту, бізнес-цілей, готовності до ліцензування та участі на ринку. Зважений аналіз на старті дозволить не лише уникнути регуляторних ризиків, а й максимально використати нові можливості енергетичної трансформації.