Власне "сонце": як бізнес облаштовує генерацію

2025 рік став реперною точкою, коли компанії не просто реагують на виклики, а переходять до системного розвитку власної генерації.

Цьогоріч український бізнес робить черговий суттєвий крок до енергетичної автономії. За нашими оцінками і на основі ринкових даних, понад 75% контрактів на встановлення сонячних електростанцій (СЕС) та систем накопичення енергії (ESS) – це до 400-450 угод загальною вартістю 2-3 млрд грн, і вони припадають на комерційні об'єкти.

Для малого і середнього бізнесу (МСБ) це зазвичай проєкти потужністю 50-300 кВт, розміщені на дахах, фасадах, навісах чи Solar Carports. Для промисловості – 0,8-2 МВт на дахах або 1-10 МВт на відкритих ділянках.

У більшості випадків розміщення СЕС заплановане на дахах і зрідка на фасадах будівель. Один кіловат встановлених модулів дає 1000-1200 кВт генерації на рік, а економія становить близько 8 тис. грн. Через це МСБ поступово змінює парадигму: якщо є технічна можливість перейти на СЕС – компанії принаймні починають серйозно розглядати цей шлях.

Які компанії розглядають шлях СЕС

У 2025 році близько 37% запиту припадає на промислові СЕС з очікуваною річною генерацією від 1 МВт. Такі проєкти реалізуються для великих підприємств – агрохолдингів, логістичних і складських хабів, середніх та великих виробничих компаній.

Паралельно зростає інтерес і до рішень, які можуть забезпечити стійкість там, де генерації недостатньо або вона нестабільна. Ще 25% ринку – це встановлення чи сервіс систем накопичення енергії (ESS). Говорячи простіше, ESS – це великі акумулятори-накопичувачі, які дозволяють виробничим циклам працювати без збоїв навіть тоді, коли напруга "плаває".

Ще близько 5% ринку сьогодні – це проєкти microgrid: мікромережі з кількох джерел генерації, резерву, накопичувачів та інтелектуальних систем керування.

Решта орієнтовно 33% запиту припадає на класичні рішення для малого та середнього бізнесу – СЕС потужністю 50-300 кВт без складних конфігурацій з ESS чи microgrid, переважно на дахах, фасадах та навісах.

На основі цих трендів формується типовий портрет компанії, яка готова до переходу на відновлювану енергетику. Профіль таких підприємств: оборот від 50 млн грн на рік, площа від 200-250 квадратних метрів та команда 20-50 людей. Для них встановлення СЕС – це економія, захист від відключень, а також незалежність, стійкість і здатність планувати майбутнє в умовах невизначеності.

Коли планування витрат і доходів стає неможливим, альтернативна енергетика перестає бути трендом – вона стає інструментом виживання.

Альтернативна енергетика – інструмент виживання

За нашими даними, сьогодні понад 70% підприємців прагнуть позбутися залежності від центральних мереж. Але між бажанням і реальним переходом на ВДЕ все ще існує велика прогалина: із кожних 10-15 заявок реалізуються переважно 1-2.

Головна причина – фінансування: у 80–90% випадків без доступного кредитування бізнес не може стартувати. Друга причина – обізнаність. Багато компаній хочуть встановити лише панелі, не розуміючи, що без ESS вони не отримають стабільної роботи.

Проте попри всі бар'єри, за останні три роки ми бачимо потужну позитивну динаміку. Починаючи з жовтня 2022 року, коли атаки на енергетичну систему стали масовими, частка малого та середнього бізнесу, який реально перейшов на відновлювану енергію, зросла утричі – до 5-7%. Це не випадковість, а закономірний результат "спротиву обставинам".

Малий і середній бізнес буде активніше рухатися в напрямку власної генерації. Якщо у 2026 році нам вдасться досягнути рівня 10-12% енергонезалежних МСБ – це буде серйозний ривок уперед.

Процес переходу бізнесу на відновлювану енергетику незворотний. Українські компанії дедалі більше прагнуть мінімізувати вразливість, а у воєнних умовах енергетична автономія стає не просто економічною, а й безпековою категорією. Саме тому 2025-2026 роки можуть стати періодом найбільшого стрибка в розвитку приватної генерації в Україні.