Пам'ятка для кредиторів, або Як не платити кредити, а майно залишити собі

"Хлопці, навіщо ви це всім розказуєте?! Розумієте, що може початися?! А ми, банки, працюємо і з міліцією, і з судами, і маємо такі ж довгі руки! Тому краще - мовчіть!".

Такі дешеві погрози я вислухував по мобільному одразу ж після прес-конференції, де разом з правозахисниками роз'яснював мільйонам українців, як вони самотужки і абсолютно законно можуть відмовитися сплачувати валютні кредити і залишитися власниками свого майна, заставленого у банках.

Такі ж дзвінки того дня отримали і мої колеги, пожалкувавши, що погодилися надати присутнім на цій "пресусі" свої контактні номери.

Про необхідність захисту мільйонів українців, які з початком кризи опинилися під безпрецедентним тиском банків, сьогодні не говорить лише ледачий. І саме цією "говорильнею" практично всі політичні партії та проекти сподіваються вирішити свої завдання.

Одні маргінали закликають людей просто не бачити кризу і боротися з журналістами, які будуть про неї говорити.

Другі пропонують гудіти автосигналами і кричати "Дістали!".

Треті самі розмальовують паркани і заманюють українців на Майдан закликом "Геть усіх!". А от найбільші політсили, виявившись і найбільш поміркованими, закликають невдоволених вигнати лише окремих осіб - уряд і президента.

Та жоден з політиків, сподіваючись звабити пересічного українця гарячою темою, так і не допоміг йому врятуватися від скрути. Бо для них чим гірше - тим краще! Просто як в народній мудрості: війна - неначе мати рідна!

Розповідати про кризу з телеекрану - одна справа. Зовсім інша - слухати своїх друзів і колег, до яких щодня по сто разів дзвонять представники банків і колектори, погрожують вивезенням "у ліс", направляють циганок і віщунів, які зустрічають дітей позичальників під школою або вдираються до їхніх літніх батьків і проводять "ненав'язливі бесіди".

Такого аморального тиску зазнали навіть відомі на всю країну телеведучі і журналісти з 5-го каналу, Інтеру, НТН, які разом з мільйонами пересічних громадян країни через кризу також опинилися не в змозі погашати узяті кредити.

Тоді ж я почав цікавитися - як можна допомогти колегам "по перу".

Спільно зі знайомими юристами ми роз'яснювали людям, як не допустити одностороннього підняття банками кредитних ставок і переписування ними кредитних угод.

Потім пояснювали, як протистояти колекторам, і самі боролися з цими банківськими вибивайлами. Торік до нас приєдналися однодумці з Харкова і Полтави. Ми заснували Асоціацію експертів медіа і права з головною метою: знайти законний спосіб, завдяки якому мільйони українців змогли б позбутися тиску банків, які за невиплату кредитів намагаються забрати заставлене житло чи транспортні засоби.

Шукаючи такий універсальний вихід, ми проаналізувати американський і російський досвід щодо банкрутства. Але виявилося, що і українцям є чим пишатися.

Ще за 9 років до кризи Леонід Кучма підписав закон "Про відновлення платоспроможності боржника...". Його дія поширюється лише на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Аби ним скористатися, позичальнику потрібно самостійно зробити лише три кроки.

1. Оформитися приватним підприємцем і знайти арбітражного керуючого.

2. Укласти угоду з іншим приватним підприємцем, наприклад, про надання консультативних послуг.

3. Згодом відмовитися її виконувати через брак коштів і подати заяву до суду з проханням визнати себе банкрутом і призначити конкретного арбітражного керуючого - розпорядником майна позичальника, продаж якого і має задовольнити вимоги кредиторів.

Перевіривши неспроможність позичальника виконати угоду з іншим приватним підприємцем, суд визнає його банкрутом, як фізичну особу-підприємця. Але через все той же брак коштів позичальник не може виконувати і кредитну угоду з банком, тому суд визнає його банкрутом загалом, як фізичну особу і саме це дозволяє не повертати кредит.

Для задоволення ж вимог всіх кредиторів суд за поданням самого банкрута призначає розпорядника його майна, яке виставляється на торги за експертною оцінкою, тобто ринковою вартістю. Але кредитні автомобілі, які банки оформлювали у заставу, падають у ціні, щойно виїхавши з автосалону, а квартири і земля з початком кризи подешевшали майже втричі.

Проте через скруту люди не готові купувати нерухомість та рухоме майно навіть за втричі зниженими цінами, тому, зазвичай, перші конкурси з продажу такого майна проходять безрезультатно, а майно уцінюється - на 30% після кожного проваленого аукціону. В результаті, родич, або друг позичальника викуповує його ж квартиру чи машину за майже 10% від первісної ціни. І за власним бажанням дарує її щасливому банкруту.

Одразу ж після того, як харківський суд підтвердив законність цього механізму, банкіри пішли у наступ і заявили, що мало місце фіктивне банкрутство. Та фіктивним визнається банкрут, який на час подачі заяви про банкрутство був платоспроможним.

Звинувачення не пройшло, і 24 березня цього року Вищий господарський суд відмовився задовольнити апеляцію банку. А вже за три дні після цього рішення у Верховній Раді було зареєстровано законопроект - з метою ввести покарання за використання процедури банкрутства.

За це один з головних юристів БЮТ Валерій Писаренко пропонує заборонити людині впродовж п'яти років ставати приватним підприємцем і засновником будь-яких фірм чи компаній. Але найголовніше і найбезглуздіше: правник хоче заборонити банкруту впродовж тих же п'яти років набувати майно, що прямо порушує Конвенцію з прав людини і є просто безглуздям, адже як можна заборонити купувати?!

Та у цьому законопроекті є загроза не лише для людини як такої, а й для всієї країни. Кредити брали люди, які або займалися бізнесом, або були професіоналами у своїй справі і мали достойну зарплату, тобто, без сумніву, це - найактивніша частина населення країни.

Криза, за різними прогнозами, завершиться за рік-два, а найактивніша частина населення ще три роки не зможе піднятися з колін, якщо цей законопроект Верховна Рада таки ухвалить.

Його розгляд вже наступного тижня розпочне профільний парламентський комітет - з правової політики.

На жаль, ми, журналісти, через правила жанру повідомляємо лише про те, що вже відбулося. І коли якийсь безглуздий чи протиправний закон вже ухвалено, ми, звісно, критикуємо політиків, але запізно.

Не хочеться, щоб так же сталося і цього разу. Інакше мільйони наших співгромадян будуть позбавлені можливості врятуватися від банківського тиску, а найактивніші з них цілих п'ять років не зможуть піднятися з колін. Тому ми просто не можемо мовчати!