Податки на АЗС авансом. Чим шкідлива ініціатива?
Останніми днями набувають широкого розголосу прийняті у першому читанні зміни до Податкового кодексу щодо запровадження з 1 жовтня 2024 року авансових внесків з податку на прибуток для АЗС.
Сплачувати доведеться до 80 тисяч гривень на одну АЗС на місяць.
Моя позиція щодо негативного впливу цього рішення на діяльність малих мереж та окремих АЗС у невеликих містах та селах теж викликала неоднозначну реакцію різних експертів.
Тому ще раз поясню зміст своїх дописів.
1. Авансовий платіж з податку на прибуток на об'єкт АЗС спотворює економічну суть податку на прибуток – податку, яким оподатковується позитивний фінансовий результат (прибуток), а не АЗС. Для іншого існує інструмент ліцензування кожної АЗС.
2. Збільшений розмір авансового внеску на 20 тис. гривень на місяць для АЗС, на якій ще продаються алкогольні напої та тютюнові вироби, – це додатковий податок на неосновну діяльність АЗС.
Це дуже НЕБЕЗПЕЧНИЙ тренд: вчора його запровадили для обмінників, сьогодні для АЗС, а завтра влада може запровадити подібний внесок для всіх торгівельних мереж та магазинів, які продають алкоголь та тютюн.
3. Не всі АЗС прибуткові. До 15% від кількості АЗС навіть у найбільших мережах є збитковими (до 25% у середніх гравців, до 50% у невеликих мереж). Збитки таких АЗС перекриваються доходами більш рентабельних АЗС, а відмова від продажу збиткових АЗС пояснюється корпоративними, соціальними та іміджевими чинниками.
4. Через збільшення податків відбудеться перерозподіл ринку на користь великих мереж, які мають більшу прибутковість за рахунок власного імпорту пального, значні обсяги резервуарів для зберігання пального, власний автопарк для перевезення пального та значну (до 10 гривень) маржу на 1 літр пального.
Навіть одна із мереж зі світовим ім'ям Shell відкрито заявила про майбутні збитки від запровадження авансових внесків.
5. Запровадження авансових внесків Мінфін презентував як тимчасовий захід, погоджений з основними гравцями паливного ринку, для забезпечення видатків бюджету на безпеку та оборону. Проте в проєкті такі норми запроваджуються НАЗАВЖДИ.
З іншого боку, влада НЕ може (читай – НЕ хоче) організувати ефективне адміністрування повноти сплати податків на паливному ринку, хоча у своєму арсеналі має всі інструменти для цього – ліцензування, електронні прилади обліку пального, РРО, акцизні та податкові накладні, СМКОР, перевірки.
Я вже не говорю про бездіяльність усіх контролюючих та правоохоронних органів (бо коли хочуть, то можуть).
Час простих рішень давно минув. Сьогодні це шкодить нашій державі.