Зима близько. Як вирішити питання розподіленої генерації?
Прийшов з роботи – світла ще немає. Прокинувся – світла вже немає. У побуті це викликає страшенний дискомфорт, а бізнес у такому режимі не може працювати.
Для вирішення цієї проблеми держава робить усе можливе, але дива не буде. За роки незалежності України недарма майже кожен місцевий підприємець узяв собі на стяг правило "не потрібно нам допомагати, не заважайте".
Питання енергобезпеки та децентралізації генеруючих потужностей вже котрий місяць "полощуться" на всіх рівнях. Чим далі, тим "цікавіше", адже зима близько і до блекауту взимку може додатися виклик опалювального сезону.
Тож розподілена генерація – ледь не панацея. Однак для її успішного впровадження необхідно створити умови. Якщо спрощено, то на рівні державного регулювання необхідно вирішити два важливі питання: прибрати бюрократичні перешкоди в реалізації проєкту і гарантувати прибуток інвесторам.
Так, держава пішла назустріч. У травні регулятор енергетики НКРЕКП постановою №875 спростив процедуру приєднання генеруючих установок (газотурбінних, газопоршневих, когенераційних) до електромереж. Це дозволяє замовникам у короткий термін забезпечити підключення своїх установок до мережі.
Також регулятор відкорегував постанову №352 від 26 березня 2022 року, чим дав вказівку на скорочення термінів видачі та погодження технічних умов, зменшення кількості документів для приєднання, забезпечення мінімальних технічних вимог для паралельної роботи генеруючих установок з енергосистемою.
Документ ухвалений, до відома виконавців (локальних обленерго) донесений. Здавалося б, процедура спрощена й інвестору – зелене світло. Однак легко і спрощено – лише на владних паперах. На місцях – свій порядок.
Приклад з практики. ТОВ "Агротермінал констракшн" (м. Суми), розуміючи ситуацію в енергетиці, вирішило встановити власну генерацію і звернулося до місцевого оператора системи розподілу (ОСР) із заявою про тимчасове приєднання когенераційної установки потужністю 1 560 кВт.
Бюрократично заявка звучить "з метою відпуску електричної енергії в зовнішню електричну мережу на правах виробника електричної енергії". Людською мовою план виглядав так: придбаний нами "великий генератор" працював би на забезпечення власних потреб, а залишки електроенергії ми видавали б у мережу.
Проте в діалозі з місцевим ОСР ми зіткнулися з "різночитанням". Місцеве обленерго просто не сприймає згадані рішення НКРЕКП, що робить неможливим приєднання нас як виробника електроенергії до загальної мережі.
У чому проблема? Усі передбачені законодавством умови виконані, технічні умови відповідають вимогам та запропоновані альтернативні точки приєднання.
У відповідь місцева ОСР надала лист, у якому зазначила, що в них відсутні матеріально-технічні ресурси для приєднання когенераційної установки та відсутня можливість виконати монтажно-будівельні роботи власними силами, ігноруючи наявність альтернативних точок приєднання, що є в підприємства.
Місцева ОСР запропонувала нам почати "велике будівництво", що відстрочило б можливість передавання надлишків електроенергії майже на рік.
Другий приклад. Безперебійне забезпечення електроенергією для нас, виробника яєць, після масованих атак на енергосистему стало критичним питанням. Ми вирішили у 2023-2024 роках реалізувати проєкти альтернативного забезпечення електрикою. Для цього на птахофабриці АВІС ПрАТ "Агрохолдинг "Авангард" у Хмельницькій області встановили сонячні панелі та когенераційні установки.
Наразі потужність сонячних панелей становить 3,5 МВт. Додатково запустили когенераційну установку потужністю 1 МВт, ще дві встановимо в перспективі.
Підприємство має на меті скористатися недавно запровадженим механізмом самостійного виробництва електроенергії, отримати статус активного споживача і мати можливість передавати надлишки електроенергії в загальну мережу.
У відповідь на заяву підприємства ОСР апелює до закону про альтернативні джерела електроенергії, статті "Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом самовиробництва".
Насправді дія статті поширюється на всі генеруючі установки, введені до 31 грудня 2029 року, незалежно від того, чи використовується на них відновлювальна енергетика. Поки представники підприємства пишуть листи та оббивають пороги, надлишки електроенергії йдуть у повітря.
Таким чином, у відносинах з місцевими енергетиками ми зайшли в глухий кут і ця проблема не локальна. Аграрний холдинг UkrLandFarming PLC, до якого входять два згадані підприємства, у 2024 році вже придбав і планує встановити ще 49 установок. Їх загальна потужність становить близько 70 МВт.
Звісно, у рамках держави це небагато. Зрозуміло, що ця генерація буде забезпечувати передусім потреби наших підприємств. Однак вона також забезпечить електрикою і теплом 50 тис квартир від Львівщини до Харківщини.
Говорити можна багато. Про програми державної підтримки, національні стратегії, інвестиції та інвесторів. Але допоки не буде по-справжньому швидкого, прозорого та дієвого механізму приєднання, ми будемо занурюватися в темряву і холод.