Коли державні банки зможуть продавати проблемні кредити без проблем?

Банківський сектор України, попри виклики воєнного стану, демонструє стійкість і залишається підтримкою для економіки воюючої країни. При цьому давно існує історично накопичений ризик, на який можна і треба впливати просто зараз. 

Ідеться про високий обсяг непрацюючих кредитів (non-performing loans – NPL). Це проблема для всієї банківської системи, і насамперед для державних банків, платоспроможність яких у разі чого власник забезпечуватиме коштами платників податків. 

Для врегулювання проблеми існує ефективний механізм реалізації непрацюючих активів, який у нашій країні не використовується повною мірою, бо не має відповідного законодавчого підґрунтя.

На що впливають непрацюючі активи банків? 

Висока частка непрацюючих кредитів, які довгий час не обслуговуються і навряд чи будуть повернуті, істотно погіршує якість кредитних портфелів банків і відповідно їх кредитний рейтинг. 

Зниження кредитного рейтингу обмежує можливості банків залучати інвестиції і зміцнювати свою стабільність.

NPL збільшують витрати банку на формування грошових резервів, якими він покриватиме кредитні ризики. За законом банки відкладають відповідну суму коштів, щоб компенсувати ту частину кредиту, яка може не повернутись. 

Безнадійні кредити потребують стовідсоткового резервування, тобто на всю суму виданого кредиту. Такі резерви можуть використовуватись лише для відшкодування втрат, тому не приносять банкам доходів і не працюють на економіку. Отже, NPL знижують прибутковість банків та здатність кредитувати реальну економіку.

Зменшення частки непрацюючих кредитів важливе для стійкості банків і банківської системи загалом. Також в березні 2024 року Кабінет Міністрів України розробив План України для Ukraine Facility - технічний документ, необхідний для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу. 

Серед іншого, План передбачає реалізацію реформи у фінансовому секторі, складовою якої є розв’язання проблеми непрацюючих кредитів банків, що дозволить посилити стійкість банківської системи та підвищити довіру інвесторів.

Тенденції й цифри

За інформацією Національного банку України, на початок 2022 року зберігалась тенденція до скорочення обсягу непрацюючих кредитів. Тоді регулятор прогнозував, що наприкінці 2024 року частка NPL у банківській системі України не перевищуватиме 10%. 

Але через повномасштабну війну на кінець 2022 року цей показник зріс до 38%. За 2023 рік відсоток істотно не змінився. Наразі, за даними НБУ, це майже 420 млрд гривень. І понад 80% із цієї суми – більш як 350 млрд гривень – зосереджені у державних банках, при чому борги становлять половину їхніх кредитних портфелів. 

Як виникли й накопичувались NPL?

В Україні високий рівень непрацюючих кредитів зберігається вже десятиліття. За даними Нацбанку, близько третини загальної суми непрацюючих корпоративних кредитів виникли під час повномасштабного вторгнення держави-агресора. Та більшість NPL у кредитних портфелях українських банків стали проблемними задовго до цього. 

Заведено вважати, що перше різке зростання обсягу NPL сталось внаслідок світової фінансової кризи 2008 року. Другий злет був зумовлений початком російської агресії у 2014 році і чотирикратною девальвацією гривні. 

А після повномасштабного вторгнення головною причиною нового підвищення рівня NPL стала неспроможність позичальників обслуговувати і повертати кредити через вимушене згортання чи повне припинення бізнесу і втрату заставного майна в зоні бойових дій та на окупованих територіях. 

В українських реаліях збільшення обсягу непрацюючих кредитів відбувалось не лише через зовнішні чинники, а й у результаті нових підходів НБУ до визначення непрацюючих активів, масштаби яких довго були прихованими. 

Продаж NPL банків-банкрутів

Щоб знизити рівень NPL, Єврокомісія рекомендує країнам ЄС одним з основних інструментів продаж непрацюючих кредитів.

У чинному правовому полі України успішно продавати вдається лише проблемні кредити з активів банків-банкрутів, які виставляє на прозорі онлайн-аукціони  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВ). Переважна частка активів цих банків – саме права вимоги за кредитними договорами.

За даними публічного модуля аналітики Прозорро.Продажі, торік ФГВ реалізував права вимоги на суму понад 3.8 млрд гривень на 249 аукціонах. 

Найконкурентнішим за всі роки був аукціон із шістнадцятьма учасниками, що змагались за пул активів, до якого входили і права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами. 

Активи продано на аукціоні за 189 млн гривень, що становить майже половину від початкової ціни, тоді як мінімальна ціна, до якої передбачалось зниження, могла становити всього 4 млн гривень. 

З 2016 року ФГВ провів у системі Прозорро.Продажі понад 9 тисяч успішних аукціонів з реалізації прав вимоги за кредитами ліквідованих банків на майже 17 млрд гривень. Ці кошти були спрямовані на розрахунки з їхніми вкладниками. 

Тривалий досвід реалізації таких активів у системі сприяв формуванню ринку, де є інфраструктура системи Прозорро.Продажі та бізнес, що вкладає кошти в NPL та знає, як з ними працювати. Продаж непрацюючих активів державних банків може розширити й пожвавити цей ринок.

Чому державні банки ризикують, продаючи NPL

Можливість продавати непрацюючі кредити на відкритих та прозорих торгах усі банки мають із квітня 2020 року, що передбачено відповідною постановою Уряду. Водночас за чинним законодавством для державних банків залишається серйозний ризик. 

Оскільки борги неможливо реалізувати за номінальною вартістю, будь-яке зниження ціни на такий актив – уже потенційне завдання збитків державі. Водночас виручити певні кошти за вже списані кредити означає мінімізувати збитки. 

Коли за безнадійний NPL вдається отримати живими грошима, наприклад, 10% від кредиту – це успішний результат продажу. 

Державним банкам потрібні гарантії, що їх не переслідуватимуть за той спосіб управління проблемними активами, який успішно використовується у світі – це продаж NPL на вторинному ринку зі зниженням ціни. 

В Україні нарешті має запрацювати чіткий механізм реалізації проблемних активів у прозорий спосіб на конкурентних засадах, закріплений на рівні законодавства.