"Маски-шоу" не припиняються або Гра без правил та хто нарешті має їх ввести

Майже кожен другий підприємець стикався з тиском у той чи інший спосіб від різних державних інституцій. Це результати останнього дослідження, участь в якому взяли понад пів тисячі підприємців. 

Переважна частина потерпала від податкової, чимало від правоохоронців, прокуратури та митниці. Тільки за даними квартального звіту Ради бізнес-омбудсмена за 9 місяців було отримано майже тисячу скарг від підприємців. 

Відновлення тенденції тиску на бізнес підтверджують й опитування: найбільше бізнесменів турбують непередбачувані дії держави, що можуть погіршити стан бізнесу та перешкоди з боку регуляторних та/чи фіскальних органів. 

В українському законодавстві такого поняття як "тиск на бізнес" не існує, однак його на собі відчувають все більше підприємців. У публічному просторі одна за одною з'являються історії з "візитами" правоохоронців, надсиланням запитів з вимогою надання певної інформації. 

Це, наприклад, перевірки відомого ресторанного холдингу, виробника тепловізорів, ІТ-компанії, онлайн-ритейлера, логістичної компанії й навіть мережі кінотеатрів. Одна з останніх гучних справ – обшук у єдиного в Україні виробника аптечок для ЗСУ. 

І, звісно, новина, яка збурила увесь інформпростір - взяття під варту бізнесмена та інвестиційного банкіра Ігоря Мазепу. Він один з ініціаторів кампанії проти тиску на бізнес. 

Разом з тим наразі український малий та середній бізнес вказує на стагнацію умов для ведення бізнесу. Суттєво зростають й проблеми, пов’язані з податковою та митною системами. 

За показником Ukrainian Business Index (UBI), який становить 36,3 зі 100 можливих, підприємці не бачать перспектив покращення економічної ситуації та ділового середовища:

• 53,6% респондентів вказують на непрогнозованість розвитку подій в країні;
• 42,3% турбує непередбачуваність дій держави, які можуть погіршити ситуацію для бізнесу;
• 56,6% зіткнулися з перешкодами з боку державних органів.

Зрештою про необхідність нарешті навести лад у правилах співіснування бізнесу і правоохоронців говорить президент і віце-прем'єр. У Верховній Раді знову лежить законопроєкт, який начебто має зарадити. 

Підприємці ж, які об'єдналися на фоні погіршення бізнес-клімату, пропонують свої варіанти вирішення. От тільки з об'єктивних причин вони не зможуть бути реалізовані. Чому — поясню далі. 

Спроби зменшити тиск: серія "Маски-шоу" 

В Україні законодавчі спроби протидіяти обшукам правоохоронців, які свого часу були більше схожі на рейдерські захоплення бізнесів, отримали назву "Маски-шоу стоп" і тривають вже 7 років. 

Розпочалася ця епопея з ухвалення Закону України №2213-VIII від 16.11.2017 року, який не дав очікуваних результатів і у вересні 2018 року прийняли "Маски-шоу стоп-2" – Закон України №2548-VIII. 

Власне, нововведення фокусувалися на зміненні процедури притягнення правоохоронців до відповідальності, якщо вони незаконно відкрили кримінальне провадження чи вчинили правопорушення під час слідчих дій. Зокрема, оскаржити неправомірну бездіяльність слідчих, якщо справу розглядають понад рік. Але і він не виправдав сподівань.

Наступна спроба у 2020 році із законопроектом №2740 "Маски-шоу стоп-3" завершилась зняттям його з розгляду та відправкою на доопрацювання. Третій документ мав заборонити вилучати сервери й інші носії електронної інформації, якщо це не речові докази в кримінальному провадженні. 

Інформацію з них правоохоронці мали копіювати й фіксувати це в протоколі. Нині ж у Верховній раді України з квітня на розгляді перебуває законопроєкт під №9211 і народною назвою "Маски-шоу стоп-4". 

До серії "Маски-шоу" можна сміливо віднести так звані "правки Лозового", які є показовим прикладом недалекоглядного підходу у розв'язанні проблеми, саме тому їх одна за одною скасовують. 

Намагаючись допомогти бізнесу, ті щонайменше спровокували колапс у судовій системі. Наприклад, призначення експертиз лише за рішеннями слідчих суддів поширилося на покійників. Тих не можна було ховати без судово-медичної експертизи. 

Морги переповнилися, а судді виходили на роботу в неділю, аби її призначити. Ще одна правка — у кримінальних провадженнях з'явилися строки. У всіх без винятку. І поширилися вони як на справи бізнесу, так і на справи про воєнні злочини та корупцію, що дало змогу уникати відповідальності справжнім злочинцям. 

Мораль: недостатньо пропрацьовані рішення призводять до неочікуваних та небажаних наслідків, які, замість того, щоб "розв'язувати проблеми", створюють додатково нові. 

Маніфест 42: як допомогти бізнесу та уникнути помилок "правок Лозового"

Президент України Володимир Зеленський вважає, що питання з тиском на бізнес з боку правоохоронних органів вирішиться тоді, коли буде ухвалений відповідний законопроєкт, а саме про перезапуск Бюро економічної безпеки (БЕБ). 

Це його остання заява у грудні 2023 року. Що цьому передувало і чи може стати таке рішення панацеєю?

Торік наприкінці червня Володимир Зеленський вперше з початку повномасштабної війни зустрівся з представниками бізнесу. Це відбулося наступного дня після того, як українські підприємці оприлюднили "Маніфест 42", вимагаючи зупинити хвилю рейдерства та тиску від правоохоронців. Назву маніфест отримав через статтю №42 Конституції України, яка говорить: "Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом".

Їхні вимоги:

• заборона арешту рахунків/мораторій на обшуки на час воєнного стану у справах, які не торкаються секторів оборони та безпеки;
• автоматичне закриття справ, за якими тривалий час не предʼявлялося звинувачень, перекриття лазівки з багаторазовим "перевідкриттям" справи з метою корупційного тиску на бізнес;
• запровадження фінансової відповідальності для працівників силових структур за неправомірні дії щодо тиску на бізнес;
• клопотання про обшук до суду слідчий подає тільки за письмової згоди керівника органу досудового розслідування.

Однак бажаного результату це, припускаю, не дасть. Поясню: влада на це ніколи не піде, адже це знову може обернутися "правками Лозового".

1. Заборона арешту рахунків/мораторій на обшуки розв'яже руки злочинцям, які зрозуміють, що правоохоронці не зможуть до них прийти.

Уявімо ситуацію: у вас вкрали автомобіль. Ви йдете до поліції, пишете заяву. В ході слідчих дій стає відомо, що автомобіль перебуває на території приватного підприємства, діяльність якого не пов'язана з національною безпекою. Що це означає? 

А те, що зайти й перевірити, чи ваша автівка там дійсно стоїть, правоохоронці не зможуть. Адже немає іншого способу, крім санкціонованого обшуку, як працівникам правоохоронного органу зайти на територію приватної власності — юридичної особи, підприємства (бізнесу). 

"Рятівний тотем" від арештів майна разом із чесними бізнесменами отримають шахраї, російські олігархи, колаборанти та рейдери. Коли відбувається рейдерський напад на підприємство, важливо швидко арештувати рахунки, щоб зберегти гроші. У випадку такого рішення правоохоронці зробити цього не матимуть права. 

Як і, наприклад, арештувати рахунки шахраїв, які через кол-центри видурюють гроші в людей, або рахунки тих, хто через підставні підприємства виводить кошти компанії. 

2. Автоматичне закриття справ, за якими тривалий час не предʼявлялося звинувачень — той самий шлях "правок Лозового".

Цього не зможуть зробити, адже це створить можливість для уникнення відповідальності тих же російських та українських олігархів, які десятиліттями грабували нашу державу, колаборантів, проти яких уже відкриті справи.

І зрештою — як виокремити справи проти бізнесу від справ шахраїв і казнокрадів, які використовують у своїх схемах юридичні компанії? На мою думку, вихід із цієї ситуації - це створення на рівні адміністративних наказів системи мотивації для прокурорів, які мають повноваження самостійно приймати рішення щодо закриття справ, вирішувати які провадження не є достатньо обґрунтованими. 

В цьому я бачу рішення і саме до прокуратури, як захисника бізнесу, могли б, і мали б звертатися підприємці. 

3. Запровадження фінансової відповідальності для працівників силових структур за неправомірні дії щодо тиску на бізнес — нереалістична. 

По-перше: навряд слідчий зі своєї заробітної платні зможе покрити фінансові збитки, які несуть підприємства через арешти рахунків та блокування своєї діяльності. 

По-друге: правоохоронці зазвичай не порушують процедур під час підписання, або направлення клопотань, справ до суду. Вони завжди будуть казати і прикриватись тим, що законність їхніх дій узгоджує прокуратура та контролює слідчий суддя, відтак притягнути їх до відповідальності по факту немає за що. 

Вихід бачу у можливості передбачити дисциплінарну відповідальність з подальшим звільненням, шляхом створення критеріїв роботи з бізнесом. 

Для цього не потрібно змінювати закони, достатньо адміністративного наказу керівника правоохоронного органу. Механізм такий: чітко визначаються критерії, за якими можна йти з обшуками до бізнесу, або накладати арешт на їх рахунки. 

Якщо це легальний функціонуючий бізнес, який дає людям роботу, платить податки — дії правоохоронців максимально обмежені, якщо це крадії та шахраї — критерії інші. 

Відтак чесний бізнес, посилаючись на ці критерії, у разі неправомірних дій правоохоронців зможе поскаржитися і домогтися як дисциплінарної відповідальності слідчого, так і його звільнення. 

А той зі свого боку дуже ґрунтовно зважувати аргументи, перш ніж реєструвати провадження, проводити обшуки, арештовувати рахунки чи вилучати активи. 

4. Згода керівника органу досудового розслідування про обшук нічого не змінить, без його відома і так не підписуються жодні документи. 

Процесуальна самостійність слідчих, в реальності, існує лише на папері. Власне, цю правку можуть погодити й кинути бізнесу "як кістку". Але єдине, що вона зробить — переобтяжить роботу правоохоронної системи та піде в розріз з вимогами європейських партнерів, які навпаки наполягають на посиленні незалежності та процесуальної самостійності слідчих і прокурорів. 

Підсумовуючи: держава не може дозволити собі такі зміни, які заблокують боротьбу з реальним криміналом, що прикривається юридичними особами (компаніями). 

На мою думку, жодні такі правки не зменшать тиск на бізнес з боку недоброчесних правоохоронців, оскільки вони будуть шукати можливості обійти ці перепони. Натомість добропорядні отримають ще більше перешкод в роботі, ще довше розслідуватимуть справи по шахрайствах, рейдерству, корупції, воєнних злочинах. 

У чому головні проблеми ситуації з "тиском на бізнес"? 

Головні обставини, які, на мою думку, або ж сприяють, або не дають перешкоджати тиску на бізнес: 

• кількість правоохоронних органів, які мають право перевіряти бізнес; 
• відсутність чітких критеріїв, згідно з якими можна втручатися в роботу реально працюючого бізнесу; 
• відсутність статистики (проваджень, запитів, допитів, арештів рахунків та майна, обшуків та інших слідчих дій) щодо тиску на бізнес;
• відсутність відповідальності за безпідставну реєстрацію кримінальних проваджень та їх безкінечне розслідування;
• встановлення правоохоронцям некоректних показників роботи. 

Виявленням правопорушень у сфері економіки можуть займатися підрозділи одразу кількох силових структур: Бюро економічної безпеки, Національна поліція України, Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України. 

Відповідно, в Україні склалася така ситуація, що всі правоохоронні органи змушені займатися пошуком злочинів у сфері економіки. Тому тиск на підприємців, можна сказати, у п'ять разів більший, ніж в країнах Європи. 

І запобіжник у вигляді прокуратури (я вважаю, що саме вона має бути таким органом), який стояв би на захисті підприємців — не працює так ефективно, як це мало б бути. 

Щодо статистики кримінальних переслідувань і "взаємодії" з бізнесом – в Україні її не існує і не ведеться. Коли ж у публічному полі розповідають про тиск на бізнес, беруть лише статистику кримінальних правопорушень в сфері господарської діяльності (ст.ст.199-233 ККУ), що є лише одним розділом у Кримінальному кодексі та складає не більше 20% від загальної кількості справ, які відкриваються проти юридичних осіб (підприємців). 

Насправді найбільша кількість справ проти підприємців ведеться за ст. 190 (шахрайство), ст. 191 (привласнення, розтрата майна), ст. 364 (зловживання службовим становищем) ККУ та інші. Скільки таких справ зареєстровано відносно підприємств реального сектору економіки (бізнесу) - ніхто досі не знає, бо статистика не ведеться. 

Цікава історія з кількістю справ, які передаються до суду: щороку ця цифра зменшується, а от кількість незакритих "підвішених" – навпаки збільшується.

У попередньому Кримінально-процесуальному кодексі для відкриття кримінальної справи потрібно було провести дослідчу перевірку. Вона тривала 10 днів і тільки за фактом наявності достатніх приводів та підстав для порушення справи слідчі отримували "зелене світло". 

Після того, як Україна програла низку справ Європейському суду з прав людини через відсутність зареєстрованих справ відносно правоохоронців за катування, нашу державу зобов'язали знайти рішення законодавчих змін, при яких би справи в будь-якому випадку реєструвалися та починались розслідування. 

Так, у 2012 році з'явився новий Кримінальний процесуальний кодекс України, за яким всі заяви й повідомлення про злочин мають реєструватися як кримінальні провадження. 

Це створило "вікно можливостей" заводити необмежену кількість справ і щодо бізнесменів. Цьому неабияк сприяють встановлені правоохоронцям показники роботи. При цьому ті не несуть відповідальності за те, що більшість зареєстрованих справ так і не доходить до суду. 

За інформацією, яку озвучив бізнес-омбудсмен Роман Ващук у звіті за ІІ квартал 2023 року: від БЕБ до суду не потрапляють 95% відкритих кримінальних проваджень; від інших органів (Нацполіція, СБУ) – близько 90%.

Чим це загрожує бізнесу, окрім прямих фінансових втрат? Псує їхню репутацію. Коли підприємці подають свої документи для отримання кредитів, внутрішня безпека банків завжди перевіряє наявність назв їх підприємств в реєстрі судових рішень. 

Якщо відносно фірми, яка намагається отримати кредити, є кримінальні провадження — з великою ймовірністю банком буде відмовлено в наданні кредиту. Це щонайменше заважатиме бізнесу розвиватися. 

При подібній моделі роботи кількість проваджень й надалі зростатиме, що сповільнюватиме розвиток сектору економіки. 

Прокоментую тезу, популярну серед підприємців – успішність бізнесу вимірюється кількістю обшуків. На жаль, ефективність роботи правоохоронних органів вимірюється кількістю зареєстрованих справ. 

Це наш радянський спадок, який потрібно прибрати. Зводиться цей показник до дуже простого правила: що більше справ, то більше нагород та премій отримує працівник правоохоронного органу. І навпаки: недостатня кількість справ — погана робота, а відтак загроза втратити посаду. 

Ми маємо створити такі показники, які б демотивували правоохоронців хаотично проводити обшуки та змусили зважувати ризики приходу у реальний сектор економіки. 

Висновки 

Щоб зменшити тиск на бізнес, не потрібно суттєвих змін у законодавстві. На мою думку, достатньо: 

1. З допомогою адміністративних наказів розробити критерії прийняття рішень слідчими та прокурорами у справах щодо бізнесу. Умовно, зареєстрували справу й у вас місяць на прийняття рішення про її закриття або обґрунтування, чому ця справа має продовжитись. 
2. Адміністративним наказом керівника правоохоронного органу ввести чіткі критерії, за якими можна йти з обшуками до бізнесу або накладати арешт на їх рахунки чи вилучати майно. Підприємцям буде легше апелювати до вищих інстанцій у випадку неефективності або зловживань з боку правоохоронців та ставити питання про їх притягнення до відповідальності.
3. Тими ж наказами керівників правоохоронних органів та генерального прокурора розробити адекватну систему показників, яка буде ґрунтуватися не на кількості зареєстрованих справ, а на їх якості. Створити систему мотивації працівників правоохоронних органів, що усуне непропорційне втручання в роботу бізнесу. 
4. Почати вести статистику справ щодо бізнесу. Це дасть змогу принаймні проаналізувати ефективність роботи силовиків у цьому напрямку і стати запобіжником від зловживань у майбутньому. Також можна буде відслідковувати тенденції у взаємовідносинах правоохоронців та бізнесу.