Ще раз про реформування ринку газу

Майже рік тому я опублікував колонку "Які реформи потрібні ринку газу". За цей час нічого зроблено не було, тому майже всі рекомендації досі актуальні. Однак бізнес-середовище трохи змінилося, що дозволяє запропонувати додаткові зміни.

1. Внесення зміни до тарифної методології для облгазів, щоб втрати газу при розподілі (ВТВ) не включалися до тарифу на розподіл, а щоб постачальник був зобов'язаний покривати такі втрати газом.

Щорічно при розподілі газу облгазами витрачаються 1-1,2 млрд куб м палива. Його вартість включається в тариф на розподіл і становить там 40-60%. При цьому газ у тарифі включений за ціною 7 грн при ринковій ціні 15-18 грн за куб м.

Раніше облгази не мали можливості купити на ринку газ по 7 грн, тому відбір значної частини для ВТВ газу облгазами не оплачувався, що стало основною причиною створення боргів між облгазами й ОГТСУ та "Нафтогазом".

Тільки в кінці 2022 року на "Нафтогаз" були покладені зобов'язання (ПСО) постачати газ для ВТВ для облгазів за ціною, встановленою в тарифі (7 грн).

Відповідно, зараз "Нафтогаз" також субсидує низькі тарифи на розподіл не тільки для компаній, які постачають газ за регульованими цінами (населення та ТКЕ), а й для інших компаній, які постачають газ за ринковими цінами іншим споживачам, частка яких становить до 25% у загальному споживанні газу.

Якщо прибрати вартість втраченого газу з тарифу на розподіл і зобов'язати всіх постачальників газу при його розподілі давати певний відсоток газом (4-5%, визначає НКРЕКП залежно від встановлених втрат), то кожен постачальник покриватиме вартість газу для ВТВ відповідно до його частки в розподілі газу.

"Нафтогаз", як і раніше, буде покривати більшу частину ВТВ (75%), оскільки є найбільшим постачальником, але частину, що залишилася, покриватимуть приватні постачальники. Тобто "Нафтогаз" збереже до 300-400 млн куб м газу, який зможе постачати населенню та енергетиками, або продавати на ринку.

Волатильність ціни на газ створює проблеми операторам ГРС та НКРЕКП при визначенні тарифів. При зазначеному ж підході не облгаз буде купувати газ для ВТВ, а сам постачальник буде надавати необхідний обсяг газу для покриття ВТВ.

2. Скасування окремого рахунку (абонплати) за розподіл газу для споживачів. Перехід на стандартну модель, коли споживач оплачує один рахунок постачальнику газу, а той сам платить за всі послуги інфраструктурних операторів (ПСГ, ГТС і ГРС).

Свого часу введення окремого рахунку за послугу розподілу газу, який не залежить від обсягів споживання (абонплата) пролобіювали облгази РГК.

Це було суперечливе рішення, бо послуги інших операторів (ГТС та ПСГ) оплачують не споживачі, а постачальники. Модель абонплати, яка не залежить від обсягів споживання споживача, була негативно сприйнята населенням.

Відмова від абонплати буде означати, що споживач не платитиме за розподіл у разі відсутності споживання газу. Ті, хто споживають більше газу, оплачуватимуть більше за його розподіл. Це більш правильний і справедливий підхід, ніж абонплата, яка не залежить від обсягів споживання газу споживачем.

3. Запровадження єдиної ціни на газ, включаючи плату за розподіл.

Після поглинання "Нафтогазом" усіх облгазів РГК в єдине ТОВ "Газмережі" з’явилася унікальна можливість ввести єдиний тариф на розподіл в усій країні та як результат – єдину ціну на газ, що постачається населенню.

Наразі тарифи на розподіл газу значно відрізняються за регіонами: від 0,38 грн за куб м у Києві до 2,39 грн за куб м у Харківській, Миколаївській та Закарпатській областях. Це створює соціальну напругу і знижує інвестиційну привабливість низки регіонів: бізнес уникає регіонів з великими тарифами на розподіл газу.

Введення єдиного тарифу на розподіл дозволить соціалізувати витрати між усіма регіонами: багатий Київ платитиме трохи більше, щоб зменшити вартість розподілу в депресивніших регіонах. Єдиний тариф на розподіл дозволить ввести і єдину кінцеву ціну на газ для населення, включаючи вартість розподілу газу.

4. Створення єдиного оператора ГТС, ПСГ (сховища) та ГРС (облгази, розподільчі мережі) на базі ТОВ "Оператор ГТС України".

Така структура відповідає законодавству Євросоюзу і має низку переваг.

Об'єднання операторів ГТС та ПСГ. Об'єднаний оператор спростить роботу із західними трейдерами, зацікавленими в зберіганні газу в Україні. Зараз трейдери скаржаться на труднощі в роботі з операторами: окрема купівля потужностей, різні календарі, окреме бронювання потужностей та номінації.

Узгоджена робота операторів. Наразі існує багато конфліктів навіть на рівні диспетчерів операторів ГТС та ПСГ, що створює ризики для безпеки роботи ГТС.

Єдина позиція на переговорах з Євросоюзом щодо інтеграції з ринком газу ЄС.

Об'єднання операторів ГТС, ПСГ та розподільчих мереж (ГРС, облгазів). Єдина узгоджена стратегія оптимізації та розвитку газотранспортної мережі України, включаючи рівень сховищ та розподільчих мереж.

Зараз в операторів ГТС та ПСГ незалежні інвестпрограми та десятилітні плани розвитку, неузгоджені між собою та неоптимальні з погляду єдиної системи.

Обсяги транзиту та розподілу газу суттєво знизилися, що потребує повної перебудови ГТС та ГРС. Без оптимізації надлишкової потужності ГТС потрібно буде збільшити тарифи Оператора ГТС для українських споживачів у три-чотири рази, бо така велика інфраструктура потребує значних витрат на її утримання. Перекладати ці витрати на споживачів України було б неправильно.

Окрема позитивна зміна від об’єднання – вилучення операторів ПСГ та ГРС із зони контролю "Нафтогазу". Це не лише виконання рекомендацій законодавства ЄС щодо відділення розподілу від постачання, а й підвищення прозорості роботи "Нафтогазу", який має сконцентруватися на видобутку газу та його продажу.

Окремо варто наголосити на необхідності скасування ПСО для населення та введенні ринкових цін на газ, про що не раз зазначали наші західні партнери. Уряд навряд чи готовий до таких кроків під час активної фази війни, а от зазначені вище реформи можна та потрібно робити саме зараз.