Виробляти, експортувати, інвестувати: що стримує український експорт

Український бізнес впродовж 2023 року підвищує інтерес до експортних стратегій. Наша компанія є одним із прикладів цього розвороту, коли плани виходу на нові ринки радикально прискорюються. 

Ми вдвічі збільшили географію продажів за 3 роки, а частка експорту перевищила 30% у середині цього року – навіть раніше, ніж ми планували. Втім, ми точно знаємо, що можемо ще більше. 

Аби розкрити свій потенціал експортерів, бізнесу потрібно відчувати більше довіри з боку державних органів. Теза про потребу інвестицій до закінчення війни лунає повсюдно, втім грунт для її реалізації має бути більш сприятливий. Створіть якісне законодавство для вливання нових інвестицій та не ускладнюйте становище інвесторів, які вже є.

Досвід українських компаній, які починають більш активно працювати назовні, засвідчив, що ключові потреби – це обладнання, розуміння ринків та якісна міжнародна комунікація про себе, а також знання іноземних мов. Про це йшлося на Експортному форумі, який 1 грудня проводили в Києві Мінекономіки, Експортно-кредитне агентство (ЕКА) та USAID. 

Для нас експортна стратегія стала антикризовим планом, коли розпочалася війна. І це не просто бізнес-ідея, а це стратегія фокусування на регіонах та конкретних країнах. Через п’ять років ми плануємо 70% продукції продавати на експорт. 

Глобальні амбіції передбачають, що ми збільшуємо виробництво, модернізуємо його та ідемо "в трендах" розвитку галузі в світовому вимірі. Це нові продукти, нові інгредієнти, ще більш екологічні упаковки, використання альтернативних джерел енергії та інвестиції. 

За останні два роки ми інвестували у власні заводи в Україні та Литві 14 млн євро, а до 2028 року плануємо вкласти 60 млн євро, аби розширити литовську локацію.

Наразі наша компанія експортує до 39 країн - Європа, Латинська Америка, США, Близький Схід. Незабаром - Південно-Східна Азія. Ми відкрили логістичний центр у Польщі, який стане точкою розширення дистрибуції в Європі. У нас є офіс у США та підрозділ із венчурних інвестицій у Лондоні. 

Ми вийшли з Росії в 2014 році, а з Білорусі – з початку повномасштабного вторгнення Росії. Це були великі ринки збуту, але наш вихід був категоричним рішенням. Отримувати заробітки в країнах, які розпочали війну проти нас – це мародерство. 

Опитування "Український бізнес під час війни" показує, як поступово бізнес відновлює спроможність експортувати та стає більш оптимістичним у поглядах на перспективи вийти на зовнішні ринки. 

У серпні цього року 26% бізнесів нарощували експорт. Найвищий показник змін експорту у харчової галузі, до якої належить і Kormotech. При тому, поки що лише половина підприємств працюють на повну потужність. 

Що можуть наразі отримати експортери як додаткову підтримку? Якщо буде підписаний закон 9015, з 1 січня 2024 року ЕКА отримує право страхувати воєнні та політичні ризики інвесторів, які вкладаються у розвиток переробної промисловості та експорту товарів (робіт, послуг) українського походження, в тому числі у створення об’єктів інфраструктури для таких цілей. 

Тобто, йдеться про внутрішнього інвестора. Це новий механізм для України, але він не деталізований законом і не наповнений фінансовим ресурсом. Тож, зворотній зв'язок бізнес зможе надати після того, як Уряд та НБУ визначать перелік воєнних та політичних ризиків, а також умови та порядок страхування. 

Також потрібно, аби страхування експорту через механізм ЕКА охоплювало максимальну географію азійських країн та Африки. Це терра інкогніта не тільки для реального сектора, але і для страхувальників та банківських установ України, але її доведеться вивчати всім разом. 

В цілому, успіх експортерів багато в чому визначатиметься динамікою діалогу між бізнесом, профільними асоціаціями та органами влади різних рівнів на різні теми. 

Окрім воєнних ризиків, існують і реальні перешкоди для міжнародного масштабування бізнесу. Наприклад, неможливість виплати дивідендів нерезидентам у валюті. Фактично, іноземні інвестори позбавлені реальної перспективи для розвитку своїх проєктів в Україні та внаслідок блокуючих норм валютного регулювання не мають обігових коштів для реінвестування тощо.

Такі обмеження ускладнюють залучення нових інвесторів в українську економіку, яка кричуще потребує економічних проєктів не чекаючи проголошення перемоги. Власники Kormotech є інвесторами для Литви, і ми проходили "шлях користувача" переваг іноземних інвесторів і пересвідчилися, наскільки комфортні і продумані умови може запропонувати країна, яка реально зацікавлена у залученні інвестицій. 

Власне, ідеться про відшкодування частини інвестицій, і про сприяння на всіх етапах запуску бізнесу – від реєстрації компанії до підключення виробництва до інфраструктури, і про звільнення на тривалі терміни від певних видів оподаткування. І бюджет країни, місцеві громади та власне люди завжди від цього тільки виграють. 

Чинні обмеження на імпорт послуг грають проти українського бізнесу, який має активні міжнародні зв’язки. Всім відома постанова Кабінету міністрів "Про окремі питання щодо забезпечення здійснення імпорту" від 24 лютого 2022 року. В цей документ внесені 35 змін за 21 місяць, але перелік обмежень залишається відчутним. 

Наприклад, заборонено імпортувати рекламні й маркетингові послуги. Наразі на виході українських брендів на іноземні ринки стоїть блокуюча норма заборони. Від цього тривалий час програють і українські виробники, і імідж України, і державний бюджет – збільшення обсягів експорту, посиленого рекламою за кордоном.

Колеги діляться досвідом, коли у деяких країнах проти українських виробників проводять "підривні" інформаційні кампанії, поширюючи, наприклад, у соцмережах критичні зауваження про "використання хімії" у продуктах харчування. Ідеться про репутацію брендів і компаній, і час, який не можна втрачати, аби не отримати непоправну шкоду. Це може вдарити в цілому по бренду "вироблено в Україні". 

Як виробник, ми також стикаємося із заблокованим доступом до оплати послуг лабораторних досліджень якості, тестування продуктів іноземними фахівцями. Це відчутні бар’єри, які прямо впливають на виробничі процеси, запуск нових продуктів та інноваційність. 

Іще одна перешкода для експортерів – граничні терміни розрахунків за операціями з експорту й імпорту. Ми не вкладаємося у ліміт 180 днів, якщо ідеться про імпорт технологічного обладнання за індивідуальним замовленням.

Ми проводимо модернізацію заводів у Львівській області, це масштабний процес, і такі терміни для нас нереалістичні. Процедура вирішення цієї проблеми в індивідуальному порядку існує, але вона досить складна і бюрократизована. 

Окрім фінансових потреб, експортери розуміють високий ризик кризи логістики, який виник через страйк польських перевізників. Наслідком цього уже стало подорожчання послуг перевезень в 2-3 рази; деякі перевізники призупинили роботу. 

Криза на кордоні, через який проходить найбільша частка українського експорту, викликає дуже велике занепокоєння. Мінекономіки вже повідомило, що у листопаді втрачено 40% експорту через блокування пропускних пунктів на польському кордоні. Це великий виклик для експортерів, особливо для підприємств, які знаходяться у західних регіонах України, і ми дуже очікуємо на результативне вирішення цієї проблеми. 

В часи війни бізнес взяв на себе багато нових ролей і задач: безліч волонтерських, благодійних проєктів, додатковий захист для працівників. Наприклад, ми продовжуємо виплачувати зарплати своїм мобілізованим працівникам. 

Компанії-експортери стають здоровими точками відновлення економіки за умов, коли багато чого здається неможливим. Це забрало майже два роки антикризового управління і набуття нового досвіду, але здійснити чудо відновлення економіки можна швидше за умов більшої свободи для підприємців.