Що не так із законопроєктом про об’єднання сільськогосподарських товаровиробників

Наразі у Верховній Раді очікує на друге читання законопроєкт №8149 "Про об’єднання сільськогосподарських товаровиробників". Його метою начебто є виконання євроінтеграційних зобов’язань України. 

Проте чи справді законопроєкт відповідає цим зобов’язанням? Чи не створює він додаткового регулювання та корупційних ризиків? 

Відповідно до Угоди про асоціацію, на Україну було покладено зобов’язання імплементувати Регламенти Ради (ЄС) № 1234/2007 щодо трьох питань діяльності об'єднань сільськогосподарських товаровиробників:

1. механізм визнання міжгалузевих організацій в сільськогосподарських галузях; 
2. механізм узгодження дій з міжгалузевими організаціями; 
3. обов’язок суб’єктів господарювання, які не є членами міжгалузевих організацій, сплачувати фінансові внески в разі отримання послуг від таких організацій.

Проте зазначений Регламент ЄС втратив чинність, а зобов’язань на імплементацію нового регулювання Україна на себе не взяла. Незважаючи на це, автори законопроєкту посилаються саме на новий Регламент №1308/2013, по суті не маючи на це легальних підстав. 

У самому законопроєкті автори вдаються до надмірної імплементації (over-implementation or gold-plating), що є недоцільним. Навіть ЄС закликає своїх членів не вдаватись до такий дій, оскільки це створює зайве державне регулювання. Крім того, ЄС щоп’ять років переглядає своє регулювання, аби звести його до абсолютного мінімуму. 

Здавалося, що вищезгадані фактори вже є підставами, аби зняти законопроєкт з розгляду, однак до нього є й інші питання. 

Законопроєкт фрагментарно імплементує новий Регламент №1308/2013, тобто розробники законопроєкту обрали з європейського законодавства тільки деякі положення, не підійшовши до проблеми комплексно. 

Крім того, проєкт закону містить положення, які набагато суворіші, ніж у законодавстві ЄС. Це стосується заборони членства у кількох об’єднаннях сільськогосподарських товаровиробників, санкції за порушення статуту членами та обов'язковість сплати внеску. 

Натомість у Регламенті ЄС таких обмежень немає. Ба більше, він надає значно меншу роль об’єднанню сільськогосподарських товаровиробників у виконанні делегованих повноважень державних органів, аніж пропонується у законопроєкті.

В Україні вже є законодавче регулювання об’єднань 

В Україні вже існує зважена та дієва правова база для функціонування об’єднань сільськогосподарських товаровиробників – добровільні об’єднання, які можуть створюватись у формі громадських спілок або асоціацій. 

Такі спільноти формуються на добровільних засадах з метою об’єднання своїх зусиль для формування спільного голосу галузі та офіційного представлення інтересів. Об’єднання керуються принципами добровільності, самоврядності, рівності, відсутності майнового інтересу їх членів, прозорості, відкритості та публічності. 

Таким чином, до чинного правового регулювання діяльності саморегулівних організацій критичних зауважень немає.

Щодо участі об’єднань у формуванні політики та взаємодії з органами влади

Чинне правове законодавство містить положення, які передбачають, що такі об’єднання мають право представляти інтереси своїх членів в органах влади. 

Зокрема, вони можуть звертатися до органів державної влади з пропозиціями та скаргами, отримувати інформацію, брати участь у розробленні проєктів нормативно-правових актів, у роботі консультативних та дорадчих органах. 

Натомість законопроєкт у статті 6 містить загрозливі положення для державного управління. Передбачається, що держоргани можуть делегувати репрезентативним об’єднанням свої окремі повноваження з регулювання господарської діяльності безстроково. Втім, сам перелік повноважень, випадки та процедура припинення такого делегування прямо не прописані. 

Варто зазначити, що Конституція України та законодавство, яке регулює діяльність центральних органів виконавчої влади, не містить положень на процедур делегування владних повноважень до громадських об’єднань. 

Тому, по-перше, запропонована процедура передачі владних повноважень може вважатись неконституційною. По-друге, загрожувати безстроковою узурпацією влади приватними організаціями, які не входять до системи державного управління та яких не обирало суспільство.

Членство та сплати внесків нечленами

Відповідно до чинного законодавства України, членство в громадських об’єднаннях є добровільним. Неналежність до громадського об'єднання не може бути підставою для обмеження прав і свобод особи або для надання їй держорганами будь-яких пільг і переваг. 

Тим часом положення законопроєкту №8149 передбачають, що Мінагрополітики може прийняти рішення, щоби правила діяльності репрезентативних об’єднання застосовувалось до осіб, які не є їх членами. 

А у разі, якщо нечлени, отримають вигоду від правил діяльності об’єднання, то Мінагрополітики може прийняти рішення про обов’язковість сплати їм членського внеску.

Тобто, якщо об’єднання "пролобіює" надання пільг для її галузі і цими пільгами скористається нечлен об’єднання, то він буде змушений сплатити членський внесок до сільськогосподарського об’єднання. 

Знову-таки, в цьому випадку ми бачимо, що автори проєкту закону №8149 вдаються до певних перекручувань під час імплементації регулювання ЄС, адже таких вимог не ставилось. Та вдаються до механізмів, які обмежуться свободу членства в об’єднаннях і накладають додаткові фінансові зобов’язання на агровиробників.

Не враховує особливості воєнного часу

Варто провести аналіз доцільності імплементації нових правових актів з точки зору впливу на національних сільськогосподарських виробників. У законопроєкті не враховано особливостей воєнного стану, що значною мірою викривлюють частку на ринку підприємств у сфері сільськогосподарської продукції. 

Перш за все, це пов’язано із окупованими або нерозмінованими земелями, які вийшли з обігу, а також з релокованими підприємствами, мобілізованим або внутрішньо переміщеним персоналом, що: а) ускладнює визначення частки репрезентації галузі для реєстрації об’єднання; б) таким підприємствам буде складно та дорого представляти свої інтереси в держорганах через репрезентативні об’єднання товаровиробників. 

Законопроєкт має корупційні ризики

За висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та рішенням Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики, законопроєкт не відповідає вимогам антикорупційного законодавства та Конституції України. 

Зокрема, у законопроєкті містяться положення, які породжують потенційний конфлікт інтересів Мінагрополітики. Міністерство має розробити підзаконні акти щодо визнання об’єднань сільськогосподарських товаровиробників, а потім реалізовувати такі акти. 

Підсумовуючи варто зазначити, що законопроєкт "Про об’єднання сільськогосподарських товаровиробників" є потенційно загрозливим для сільськогосподарської галузі та суспільства в цілому. Він містить неузгодженість з європейським законодавством, корупційні ризики, лобіські норми, порушення конституційних прав та дисбаланс інтересів, що можуть негативно впливати на аграрну політику держави впродовж тривалого часу.