Чи допоможе Україна Євросоюзу виграти літієві перегони?

Планету охопила "літієва лихоманка".

Літій називають "білою нафтою", підприємці вкладають шалені кошти у видобуток і переробку металу, а власник компанії TESLA Ілон Маск порівнює прибутковість цього бізнесу із станком для друку грошей.

Причина ажіотажу – оголошений країнами ЄС, США та Китаєм курс на "зелений перехід" і досягнення кліматичної нейтральності.

Драйвер ринку – електрокари, портативні прилади та системи накопичення енергії, невід’ємним елементом яких є літій-іонні батареї.

Наразі виробництво батарей поглинає 40% літієвої сировини, набагато випереджаючи виробників кераміки, скла та мастил. Цей ринок оцінюють 44 млрд дол, до 2028 року прогнозують його щорічний ріст на понад 23%.

Замінити літій у батареях нічим. Безальтернативність породжує попит. Незабаром ринок почнуть завойовувати ще й твердотільні високоємні акумулятори ASSB, для виробництва яких також потрібен металевий літій.

За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, для досягнення цілей стійкого розвитку виробництво літію за десятиліття слід збільшити в десять разів.

Розвіданих запасів літію на планеті достатньо. Питання в тому, чи встигатимуть видобувачі та переробники задовольняти потреби виробників. За останні шість років світовий видобуток літію зріс утричі.

Попри це, до 2030 року попит може перевищити пропозицію майже в два рази, що впливає на ціни та економічну привабливість інвестицій у цей сектор.

У середині 2010-х років тонна карбонату літію коштувала 5 тис дол, у 2022 році – 80 тис дол. Хоча зараз ринок трохи заспокоївся, а спотова ціна в Китаї впала до 30-32 тис дол, у середньостроковій перспективі тренд на зростання збережеться.

Найбільші запаси літію – у надрах Південної Америки, США, Австралії та Китаю. За обсягами видобутку лідирують Австралія, Чилі, Китай та Аргентина. Рівень концентрації ресурсу вражає: п’ять компаній контролюють дві третини поставок.

В епіцентрі уваги аналітиків ринку перебуває Китай, який є лідером з переробки літієвого концентрату та виробництва літій-іонних акумуляторів.

Попри великі власні запаси, китайські компанії мають колосальну потребу в імпортній сировині. У 2022 році в КНР продали 6,2 млн електромобілів – на 82% більше, ніж у 2021 році. І є куди рости: частка електрокарів там становить 4%.

Своїх запасів літію Китаю недостатньо, тому він проводить активну експансію зовнішніх ринків, аби заволодіти ресурсами в Африці та Південній Америці. Китайські інвестори купують частки в компаніях або розробляють родовища.

Через китайську експансію ЄС опинився у вразливому становищі. Порівняно з іншими регіонами він має менші запаси літійних руд, темпи росту видобутку катастрофічно відстають від конкурентів, а всі процеси обтяжені бюрократією.

При цьому на континенті регулярно анонсується будівництво акумуляторних заводів, а найбільші автовиробники запускають нові лінійки електромобілів.

Очікується, що в найближчому майбутньому ЄС споживатиме чверть світового обсягу літію, але зможе виробляти лише 4% сировини. Вилучення металу із старих батарей у довгостроковій перспективі покриватиме лише 15% потреб.

Покладатися на імпорт з Китаю не можна з двох причин. Перша – китайській промисловості самій критично потрібна сировина. Друга – політична. Євросоюз намагається позбутися сировинної залежності, щоб не повторилася та ж історія, що й з російськими газом та нафтою. Тому Євросоюзу потрібні надійні партнери.

Україна перебуває серед країн, чиї резерви вважаються перспективними, тому може бути цікавою європейським споживачам. Реальний потенціал України оцінити складно. Літій у нашій країні не видобувається, а більшість робіт з геологічної розвідки були проведені ще до розвалу СРСР.

За радянськими стандартами були розвідані три літієві родовища: Полохівське та ділянка Добра на Кіровоградщині, Шевченківське на Донеччині, Крута Балка на Запоріжжі. Остання ділянка потребує дорозвідки.

Піонером з видобутку буде Полохівське родовище, спеціальний дозвіл на розробку якого має компанія "Укрлітійвидобування". Ми вже оцінили запаси за кодексом JORC та провели металургійні тести в профільній німецькій лабораторії. Це відкриває шлях до залучення зарубіжних інвестицій.

Основним мінералом, що містить літій, у нашому випадку є петаліт. Технологія його збагачення відрізняється від технології збагачення більш поширеного мінералу – сподумену. У світі є компанії, які її впровадили, тому для переробки не буде непереборних перешкод, а до тих, що можуть виникнути, ми готові.

Видобуток літію підземним способом та його збагачення – капіталоємний бізнес. Лише на першій стадії разом з міжнародними інвесторами плануємо вкласти понад 250 млн дол. Це будівництво шахти, концентратора та супутньої інфраструктури з урахуванням сучасних екологічних стандартів.

У перспективі плануємо створити підприємство з переробки концентрату на карбонат або гідроксид літію. Це виведе компанію і країну на новий рівень – експорт продукції з високою часткою доданої вартості. Для цього потрібні більші інвестиції та розширення ресурсної бази – одного родовища буде недостатньо.

Старт видобутку та переробки літію в Україні – величезний внесок в розвиток не лише української економіки, а й економік країн Євросоюзу.

По-перше, ми компенсуємо ЄС нестачу сировини та зменшимо його залежність від китайського імпорту. Наша близькість до ринку ЄС – беззаперечна перевага.

По-друге, ми сформуємо сектор експортоорієнтованої промисловості з перспективою переробки сировини в Україні.

По-третє, ми залучимо іноземні інвестиції, які так потрібні під час повоєнної відбудови.

По-четверте, ми створимо робочі місця та допоможемо вирішити соціальні проблеми.

По-п’яте, ми надамо імпульс розвитку наукових та інженерних компетенцій у видобувній сфері.

Це дозволить Україні стрибнути в нову технологічну еру і зайняти провідні позиції на світовому ринку критичної сировини. Від держави потрібні верховенство права, захист інвестицій, стабільність податкової і нормативно-правої бази.

Це наш спільний історичний шанс використати "вікно можливостей", яке відчиняється завдяки технологічному прогресу та геополітичним змінам. Це можливість довести, що Україна – невід'ємна частина Європи та ЄС.