Чи вся допомога Україні однаково корисна

Щодня Україна отримує від донорів і благодійних організацій значні обсяги гуманітарної допомоги. 

Будучи вдячним кожному, хто потурбувався про нас в цей складний для України період, маємо все ж задатись питанням: чи вся така допомога справді приносить користь? І якої допомоги наша країна потребує найбільше?

Через кілька місяців після вторгнення я мав розмову з представником міжнародної благодійної організації. Вони спрямовували в Україну значну кількість продуктових наборів. 

Я задав питання: навіщо ці набори ви купуєте за кордоном? В Україні безліч виробників продуктів харчування. Навіть у війну наші відносно мирні регіони продовжують годувати пів світу. 

Навіщо купувати їжу за кордоном і доставляти її через всю Європу в Харківську чи Запорізьку області, якщо все це можна купити в Україні?

Мої аргументи були прості. Донор, купуючи товари в Україні, суттєво економить на логістиці і ціні. Витрачання коштів буде для донора більш ефективним. 

Але не менше виграє Україна. Адже, окрім власне допомоги, українські громадяни отримають роботу, підприємства працюватимуть, держава отримуватиме податки. 

Тобто купівля товарів для допомоги Україні в самій Україні збільшує ефективність такої допомоги втричі.

Ця організація здійснила закупівлю наступної партії наборів в Україні, за що їй велика подяка. Пізніше я дізнався, що чимало українських благодійних організацій послідовно дотримуються саме такого підходу.

І, як свідчить досвід, в Україні виробляють більшість з того, що зазвичай приходить як гуманітарна допомога: продукти, побутова хімія і засоби гігієни, одяг, текстиль і взуття, меблі, деякі найменування побутової техніки, широкий спектр медикаментів, будматеріали. 

Так само в Україні виготовляють пожежні машини, міський транспорт, карети швидкої допомоги, комунальну і спеціальну техніку, трансформатори і багато іншого.

Прикро, але не всі про це знають. І, ймовірно, ми недостатньо комунікуємо про те, що наданням безкоштовної риби замість вудки можна нашкодити більше, ніж допомогти. 

Наприклад, виробництво низки найменувань медичних засобів в Україні просто зупинилось через засилля їх в гуманітарці. 

Можливо, в ті перші місяці не всі вірили, що ми вистоїмо, і відносились до цих поставок як до паліативної допомоги?

Ще конкретніше ця думка може бути сформульована так. Допомога наданням товарів, постачання яких з-за кордону призводить до зупинки діючих українських підприємств і звільнення з роботи українських громадян, навряд чи має визначатись як пріоритетна і першочергова. Найбільш ефективна допомога Україні — замовлення виробництва таких товарів у нас.

Йшли важкі місяці повномасштабної війни, а ми все трималисть. Ми збираємось перемогти. І паліативна допомога - зовсім не те, чого ми потребуємо. 

Все більше міжнародних донорів розуміють, що за словами "допомагай Україні українськими товарами" стоїть віра в те, що Україна вистоїть і після перемоги стане бажаним партнером для взаємовигідної кооперації.

Ось кілька показових прикладів, як це працює.

Японське агентство міжнародного співробітництва JICA продемонструвала всім міжнародним організаціям, як найбільш ефективно допомагати Україні.

JICA вирішила допомогти Державній службі з надзвичайних ситуацій 30 спеціальними автомобілями. Їх виготовлення було замовлене та оплачене в Україні. 

Таким чином ефективність була потроєна: ДСНС отримує нову техніку, працівники українських промислових підприємств мають роботу і зарплату, бюджет отримає податки.

У реалізації проєкту задіяні компанії "Черкаський автобус", "Аймакс Авто" та "Крейн Юкрейн", а також десятки їхніх підрядників. Японська сторона свідомо обрала підхід, що передбачає залучення українських виробників. І це заслуговує на потроєну вдячність.

Аналогічно — Данія. Ця країна взялася допомогти Миколаєву з відновленням водопостачання і замовила 50 систем очистки води для пиття та опалення в ірпінській компанії "Екософт". 

Цей виробник теж постраждав через війну і отримане від Данії замовлення суттєво посприяло відновленню заводу, дало роботу 150 ірпінцям, які повернулись у своє місто після його звільнення від окупації.

Вдалим прикладом став і проєкт Міжнародної організації праці, яка забезпечувала продуктовими наборами 15 тисяч переселенців у Дніпропетровській та Полтавській областях. 

Для формування наборів 25 українських виробників отримали замовлення і забезпечили роботою своїх працівників.

Допомагати Україні українськими товарами означає вірити в нашу і спільну перемогу. 

Це класична стратегія win-win, яку, на мою думку, мають брати на озброєння в Україні всі організації, від невеликих волонтерських проєктів до ООН.