Перспективи медичного туризму в Україні

30-50 млн людей у світі подорожують, щоб отримати медичні послуги за межами своєї країни. Це наче вся Україна виїхала б на лікування, а потім повернулася.

Якщо уявити, що виїзди такої кількості людей рівномірно розподілені протягом року, то вийде, наче щомісяця вся Литва покидає межі Балтійського регіону.

У перекладі на гроші це 115,5 млрд дол у 2022 році, а до 2032 року цифра виросте втричі до 346,1 млрд дол.

У цих цифрах я шукаю місце України. Попри радянський спадок наша медицина еволюціонувала і показує дива ефективності всупереч усьому.

Це "всупереч усьому", можливо, найважливіше. Пробую уявити дії найкращих клінік світу під час воєнного стану. Виходить складно.

Навіщо Україні частка світового медичного туризму? Будучи бізнесменом з родини лікарів, я розглядаю це як одну з можливостей для повоєнного відновлення.

Вигода не тільки в грошах, а й у репутації, додатковій інтеграції із західними сусідами та збільшенні рівня життя. Масштаб успіху залежить від глибини рішень.

Які зусилля і в яких точках варто докласти бізнесменам, щоб медична система України стала цікавою для health-туристів? Тема неосяжна, але розглянемо:

– на чому побудована будь-яка система охорони здоров’я;

– який стан справ у медичній галузі країн-сусідів;

– як Україні презентувати себе на ринку міжнародних медичних послуг.

Три кити системи охорони здоров’я

Медичні системи країн балансують між трьома складовими: якістю, фізичною та фінансовою доступністю. Чим наповнена і наскільки комфортна послуга – це питання якості. Наскільки швидко й легко людина може дістатися до цієї якості – питання фізичної доступності. Чи може собі дозволити – фінансової доступності.

Західна Європа та Великобританія пропонують якісну і майже чи повністю безкоштовну медицину. Натомість доступ до неї закритий бюрократично та географічно, щоб сконцентрувати гроші на якості та фінансовій доступності. Тобто держава покриває багато маніпуляцій, але їх треба чекати і далеко їхати.

Західні європейці переважно довіряють своїй системі. Якщо лікар записує пацієнта на маніпуляцію через пів року, це означає, що його чи її стан дозволяє таке тривале очікування. Якщо людина не хоче чекати, вона може скористатися послугами приватних закладів або поїхати до іншої країни.

Українська система побудована на фізичній доступності на шкоду якості та фінансовій доступності. Приклади, коли деякі люди викликають швидку, щоб виміряти тиск, підтверджують мої слова.

Можна піти на прийом уже сьогодні, але чи будуть ліки – питання. До старту реформи на утриманні системи перебували малозавантажені лікарні. Про можливість займати лікарняні ліжка через простий діагноз навіть не кажу.

Якщо потрібна складна допомога, є два варіанти. Маєте правильні знайомства, номери телефонів, бюджети – отримаєте якісну послугу. Можливо, кращу, ніж у розвинутих економіках. Однак більшість українців не можуть собі дозволити якісне лікування. Кожна шоста сім’я зазнає фінансової катастрофи через медицину.

Тут може бути корисним бізнес з проєктами корпоративної соціальної відповідальності для посилення регіональних закладів обладнанням, витратними матеріалами, іншою допомогою. До видів допомоги повернемося згодом, а зараз – про сусідні країни. Що робить їх привабливим напрямом медичного туризму?

Успіхи сусідів

Польща

Західні сусіди по-різному оцінюють важливість медичного туризму. Польща має Institute of Research and Development of Medical Tourism з офісом у Гданську.

У своєму звіті від 2019 року організація повідомляє, що у 2016 році до їхніх клінік на хірургічні операції приїхали 10 тис туристів. Окремо порахували стоматологічних, це найбільша група. У тому ж році їх нарахували 75 тис.

Чиновники пов’язують такий попит з конкурентоспроможною пропозицією польських спеціалістів і з тим, що в більшості країн Західної Європи пацієнти змушені сплачувати багато стоматологічних послуг за власний кошт.

Загальна кількість медичних туристів у 2016 році становила 155 тис, у 2017 році – 172 тис, у 2020 році – 378 тис, у 2021 році – 422,9 тис. Таке зростання поляки пояснюють кількома факторами:

– промоцією Польщі як медичного напряму на міжнародному ринку;

– покращенням диджитал-інструментів, які полегшують іноземцям доступ до спеціалістів та інформації;

– високою якістю послуг, зокрема стоматологічних та хірургічних, і відносно низькою ціною на них;

– потраплянням Польщі до списку Medical Tourism Index (29 місце).[BANNER1]

Угорщина

Угорці не такі щедрі на відкриті дані. Вони не мають окремої інституції, яка би вела статистику чи давала пояснення. Натомість у мережі вистачає рекламних статей, які запрошують іноземного туриста на лікування чи відпочинок. І це працює.

Близько 20 тис стоматологічних туристів з Німеччини та Швейцарії приймає місто Мошонмадяровар, розташоване за 90 км від Відня. Час їзди на авто чи поїздом – не більше години. Від Братислави – 40 км. Його називають стоматологічним, адже тут найбільше стоматологів у світі відносно кількості жителів.

Найчастіше пацієнти приїжджають із сусідніх країн. Для тих, хто живе далі, клініки пропонують трансфер з віденського чи братиславського аеропортів. Американська неурядова організація, яка спеціалізується на стоматологічному консультуванні, повідомляє про 60-70 тис щорічних пацієнтів зі США, які їдуть до Угорщини.

Серед інших популярних послуг – пластична та ортопедична хірургія, серцева реабілітація, лікування безпліддя, дерматологія, лікування ожиріння, хірургія очей.

За даними Центрального офісу статистики Угорщини, усі послуги генерують державі пів мільярда євро на рік. У доковідні часи ця сума була майже вдвічі більшою: 943,3 млн євро у 2018 році, 842,5 млн євро – у 2019 році.

У рейтингу Medical Tourism Index Угорщина посідає 23 місце.

Чехія

Країна перебуває на 15 місці в Medical Tourism Index, проте державна статистика щодо медичного туризму відсутня. Про це свідчать сайти офіційних установ та наукова робота вчених Празького економічного університету. Скласти приблизне уявлення про стан справ можна з міжнародних звітів.

У 2019 році британська організація World Tourism & Travel Council розмістила Чехію на 13 місці серед країн, які найбільше заробляють на в’їзному медичному туризмі. На той момент він становив 3,8% від усіх туристичних заробітків країни.

У 2016 році чеські лікарі продали своїх послуг на 22 млн дол. Супутні витрати (транспорт, проживання, харчування, розваги) у цю суму не входять.

Закриваючи цей блок, варто додати: у 2020 році європейський ринок туризму оцінювався 4 млрд дол. Імовірно, з 2021 року до 2027 року цифра зросте на 11,6%. Одна з причин – закон, який дозволяє громадянам Євросоюзу отримувати медичну допомогу в іншій країні за кошти бюджету своєї держави.

В окремих випадках людина має оплачувати послуги самостійно. Це стосується неекстрених і непланових випадків та процедур, пов’язаних з естетикою.

Поки Україна не є членом ЄС, ми не можемо претендувати на частину держбюджету країн-партнерів. Зате можемо працювати з тим, що є.[BANNER2]

Чим може допомогти бізнес

Війна багато змінила в медичній галузі України. Медики часто працюють в екстремальних умовах, лікують поранення, з якими, можливо, не стикалися їх західні колеги, переоснащують підвали на реанімаційні і все це належно працює.

Крім того, більшість державних лікарень отримують оснащення та розхідні матеріали від міжнародних гуманітарних місій.

Перше, що може зробити бізнес, – дізнатися про потреби лікарень у регіонах присутності. Інвестувати в обладнання, знання та розвиток лікарів. Ви можете взяти як навантажені медичні центри широкої спеціалізації, так і цільові програми з протезування та реабілітації важкопоранених. Завдань вистачить усім.

Наступний рівень – допомагати медикам ділитися експертизою. Наприклад, зробити частину роботи з формування персонального бренду спеціалістів і клінік.

Завдання – компетентно говорити про досягнення. З одного боку, ці слова мають почути експерти, зокрема міжнародні. З іншого – про це мають знати українці для задіяння word of mouth, бо ми досі мало поінформовані про успіхи своїх людей.

Разом з медиками, якими ви опікуєтеся, сформуйте список міжнародних заходів, які їм варто відвідати. Участь часто платна, і це не копійки. Компанія може оплатити членські внески і забезпечити перебування спеціалістів на професійних заходах з подальшим привезенням знань колегам і висвітленням участі в ЗМІ.

Завдання із зірочкою. Разом з департаментом охорони здоров’я сформуйте стратегію просування медичних послуг, сформулюйте меседжі, підготуйте візуальні матеріали, відберіть майданчики для розміщення. Запустіть пілотний проєкт, проаналізуйте результати, внесіть корективи, запустіться ще раз.

Зовсім складно. Знайдіть однодумців і партнерів у МОЗ, разом сформуйте стратегію просування України як медичного туристичного напряму. Я скептично ставлюся до цього етапу, проте для масштабування він неминучий. Він навряд чи стане можливим, доки ми не напрацюємо великий досвід на попередніх рівнях.

За кілька років ми могли б побачити результат. Одним з критеріїв оцінювання може бути потрапляння України до важливих рейтингів. Наприклад, до списку американської організації Patients Beyond Borders. Вона формує список медичних закладів різних форм власності, яким варто довіряти.

Заклади обирають за найвищою якістю послуг та доступністю цін. У списку – США, Мексика, Сінгапур, країни Карибського басейну. З європейців – Угорщина та Чехія.

Усе, що я запропонував бізнесу, може виглядати як перекладання функцій держави на плечі великих платників податків, але подумайте ось про що.

По-перше, держава – це не люди в кабінетах. Це люди, які можуть і хочуть робити свою країну кращою. У тому числі – мати достатній рівень довіри від суспільства, щоб контролювати тих, хто розпоряджається суспільним благом.

По-друге, на нашому прикладі і на прикладах колег знаю: великі платники податків уже допомагають, чим можуть. Значить, нам потрібні новий рівень проєктів і синхронізація. Ми маємо уявлення про сильні та слабкі місця в організації та просуванні медичних послуг сусідами. Ми знаємо про слабкі місця в нашій системі.

Маємо гучно заявити про наші сильні сторони. Належно їх оформити і продавати світові як ексклюзивний сервіс. Бо хто ще на планеті має такий досвід, як ми?