Чому доступні кредити не врятують аграріїв

Тема №1 останніх тижнів – реальні ризики зриву посівної кампанії через відсутність в агровиробників коштів на паливно-мастильні матеріали, насіння і добрива. 

Спільноти аграрних виробників закликають Уряд врятувати майбутній врожай шляхом пролонгації на цей рік державної програми "Доступні кредити 5-7-9%". 

Проте бачення розв’язання проблеми винятково у площині надання аграріям доступних кредитів є хибним, і ось чому. 

Вирішальним фактором катастрофічного падіння рентабельності агросектору у 2022 році стало падіння внутрішніх цін на зерно, спричинене здорожчанням внутрішньої залізничної логістики. 

В результаті дохідність виробництва зернової групи (пшениці, ячменю, кукурудзи) впала більш ніж на 100% порівняно з довоєнними часами. 

Головним чинником подорожчання залізничної логістики стало використання державним перевізником "Укрзалізницею" монополії на адміністрування перевезень з метою максимізації дохідності надлишкового ресурсу – профіцитного парку вагонів-зерновозів.

Керуючись метою продажу власних вагонів, замість вдосконалення перевезення та підвищення його якості, тобто обороту і швидкості, керівництво "Укрзалізниці" ухвалило протягом 2022 році низку помилкових і в підсумку шкідливих (і не лише для агросектору) рішень. 

Наслідком цих рішень стали перевитрати українських аграріїв на внутрішню залізничну логістику, які у 2022 році (порівняно з 2021 роком) сягнули як мінімум 6 млрд гривень. 

З них 2,7 млрд грн отримав державний перевізник "Укрзалізниця", а 3,3 млрд гривень – власники приватних вагонних парків та посередники. 

Що означають втрачені агросектором кошти у 6 млрд грн? Це обсяг загальних витрат на посів площ у 170 тис. га, з яких можливо було б отримати 1 млн 700 тис. тонн врожаю кукурудзи, з яких Україна могла б отримати у 2023 році 375 млн доларів валютної виручки (що за чинним курсом НБУ становить 13,8 млрд гривень). 

Низка економічних шоків, яких агровиробники зазнали внаслідок недружньої політики "Укрзалізниці", спонукала їх перелаштовувати логістику. 

Це призвело до спрямування аграріями власних обігових коштів на придбання непрофільних активів – 1600 вагонів-зерновозів та додаткових 6000 автомобільних причепів-самоскидів. 

В умовах профіциту вагонів-зерновозів (станом на червень 2022 року він становив щонайменше 7800 вагонів) ці інвестиції в придбання додаткового транспорту виглядають для стороннього спостерігача як мінімум, дивними. 

Втім, причина – на поверхні. До війни сплачена вантажовласниками вартість оренди/користування вагоном-зерновозом на один рейс, в середньому за 2021 рік становила 0,77% вартості нового вагона. 

У 2022 році були непоодинокі випадки, коли на аукціоні "Укрзалізниця" продавала оренду одного рейсу вагона-зерновоза за 5% від вартості нового вагона-зерновоза. 

Логічно, що багато сільгоспвиробників, які роками орієнтувалися на вагонний парк державного перевізника, почувались ошуканими. 

За моїми обережними підрахунками, на придбання вагонів-зерновозів та автомобільних причепів-самоскидів українські агровиробники витратили протягом 2022 року понад 530 млн доларів. 

В підсумку фінансова ситуація для агровиробників – суттєво гірша, ніж торік, коли вони ще трималися на старих запасах міцності. До війни понад 85% підприємств галузі мали рентабельність вище нуля. 

Сьогодні багатьом виробникам не вистачає коштів на елементарні засоби для проведення посівної кампанії. 

Проте державна програма кредитування є боротьбою з наслідками фінансової кризи агросектору, проте ані на міліметр не наближає до подолання її причин. 

Несвоєчасно і недоцільно вилучені в агросектору 36 млрд гривень (6 млрд грн перевитрат на внутрішню логістику, 30 млрд грн на вимушене придбання надлишкового транспорту) – це ті гроші, які могли б сповна замістити те, що аграрії зараз просять у держави у вигляді кредитів. 

Якби держава зараз допомогла агросектору, просто знизивши монопольний вплив "Укрзалізниці" і прибравши в неї комерційну потребу якнайдорожче продавати свої вагони – тоді державна програма "5-7-9%" дала б кращий ефект. Тому що аграрії інакше цими коштами б розпорядилися. 

Деструктивні дії "Укрзалізниці" з влаштуванням штучних черг на кордонах, з проведенням аукціонів на підвищення вартості оренди вагонів усіх парків – не просто вилучили в аграрного бізнесу кошти, а вкрали дорогоцінний час та можливості розв'язати проблему вузьких місць транскордонної логістики зерна. 

В 36-х мільярдах, що вилучили в аграріїв перевитрати на залізничну логістику та вимушене інвестування у власний транспорт – не створена бізнесом інфраструктура поглинання українського зерна на європейських кордонах і портах, не збудовані перевантажувальні потужності, не автоматизовані і не цифровізовані транспортні потоки! 

І багато чого іншого, що бізнес міг, а зараз не зможе, тому що бореться за фізичне виживання і не має спроможностей думати про своє завтра. 

Найсумніше, що та частина аграріїв, які найбільше постраждали від дорогої логістики – не зможе отримати навіть пільгове кредитування. Банки прискіпливо відсіюватимуть позичальників, які залежні від непередбачуваної залізничної логістики та не мають надійного способу доступу до ринків збуту. 

Навіть ті агровиробники, що знайшли кошти для посівної, не впевнені у своєму майбутньому. Вони не знають, якою буде ціна доступу до ринків, на яких можна буде продати майбутній врожай. 

Адже чинники ускладненого і дорогого доступу аграріїв до ринків зберігаються, визначити термін та вартість доставлення зерна – неможливо, форвардні контракти для виробників – недоступні. 

За чинної системи та технології управління перевезеннями, що ґрунтується на монополії "Укрзалізниці", не існує жодних запобіжників проти чергового вимивання в агросектору рекордного обсягу коштів. 

З часу запровадження воєнного стану, аграрії отримали 26,47 млрд грн кредитів за державною програмою "Доступні кредити 5-7-9%". 

Озвучений аргумент за продовження програми – тому що це дасть можливість розрахуватися з торішніми кредитами – промовисто говорить про "ефективність" цього інструменту, якщо він не супроводжується усуненням справжніх причин фінансової кризи агросектору.

Тому розв’язання задачі порятунку агросектору має містити не лише засоби екстреної фінансової допомоги. Уряд має дати чесну відповідь на питання: що він насправді збирається кредитувати, посівну, чи дохід "Укрзалізниці"? 

І хто віддаватиме борги?