Чому євроінтеграція за два роки неможлива: приклад екологічних реформ

Наприкінці січня 2023 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що країна планує бути повністю готовою до вступу в ЄС вже через два роки.

Поки що такі заяви виглядають не надто реалістичними — не в останню чергу через ситуацію з охороною довкілля України.

За дуже приблизними оцінками Міністерства захисту довкілля, росія завдала довкіллю України збитків на 37 мільярдів євро. Однак це лише шкода безпосередньо від бойових дій. Тобто лише частина проблеми.

Інша частина — це довкілля тих регіонів України, які безпосередньо не зачеплені бойовими діями. На жаль, держава не надто успішна у забезпеченні екологічної безпеки цих територій.

Протягом останнього року чимало екологічних реформ в Україні, у тому числі євроінтеграційних, поставлено "на паузу" — зокрема, ухвалення законів про реформу екологічного контролю, про Смарагдову мережу, про запобігання промисловому забрудненню тощо. 

Виглядає, що для уряду та депутатів ці законопроєкти просто не на часі. Хоча ні екологічний комітет Верховної Ради, ні Міністерство захисту довкілля нікуди не ділися і мають робити свою справу.

А ці реформи — лише невелика частина екологічних змін, що необхідно запровадити Україні для вступу в ЄС. 

Щойно розпочнуться офіційні переговори про вступ, відкладені екологічні закони разом з іншими довкіллєвими нормами ЄС теж будуть частиною розмови. 

Якщо відтягувати екологічні реформи, то вступ в ЄС буде неможливий ні за два, ні за п'ять років.

Насправді у 2022 році в Україні сталися і позитивні для довкілля речі. Наприклад, ухвалено у першому читанні законопроєкт про моніторинг довкілля. 

Ухвалено законопроєкт про охорону самосійних лісів. Вирішено декілька проблем з неекологічною висадкою дерев. Ухвалили довгоочікуваний закон про управління відходами. Але все це не те щоб реформи, а радше гасіння окремих пожеж, ще й не остаточне.

Ба більше, у тому ж 2022 році парламентарі та Кабмін під шумок "відкотили" екологічні норми, запроваджені до повномасштабного вторгнення. 

Наприклад, чомусь майже повністю обмежили перевірки Держекоінспекції. Зробили процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД) практично недоступною для громадськості. Закрили публічний доступ до багатьох екологічних даних. Скасували сезон тиші у лісах. Спростили розорювання степів та лук. І так далі…

Чимало антиекологічних ініціатив ще тільки розглядається. Зокрема і під виглядом євроінтеграції. Чи не найбільш гучна з них — це законопроєкт про дерегуляцію бізнесу, один суцільний корупційний та екологічний ризик. 

Інша важлива штука — це відновлення України. Ще влітку на міжнародній конференції у швейцарському місті Лугано Україна презентувала проєкт плану відновлення країни. 

Ідея була в тому, щоб залучити на таке відновлення гроші від закордонних партнерів. Багато говорили, що відновлення має бути виключно "зеленим". 

Але сам план виявився шаленим міксом не узгоджених між собою проєктів, багато з яких (наприклад, "оновлення старих лісів", тобто їх вирубка) мали явно антиекологічний характер. 

Або ж побудова нових атомних потужностей та нарощування мінерально-сировинної бази України, що не відповідає планам переходу на відновлювальні джерела енергії та несе невиправданий ризик аварій. 

З того часу про план відновлення особливо чутно не було. Аж допоки нещодавно Кабмін не повідомив, що створено Координаційну Платформу донорів, і навіть наглядову раду при такій Платформі. 

Звісно, що жодні екологічні громадські організації у процес не включені. Прозорості процесу також не спостерігається. 

Можна лише здогадуватись, наскільки загрозливі для довкілля проєкти з торішнього "плану відновлення країни" можуть бути реалізовані під егідою такої Платформи. 

Що у сухому залишку? Євроінтеграція за два роки Україні поки що не світить. Як мінімум тому, що екологічні реформи та ініціативи здебільшого "не на часі". Зате маємо великий шанс погіршити екологічну ситуацію під виглядом відновлення України. 

І це все при тому, що охорона довкілля та євроінтеграція — це безпека України. Продовольча, екологічна, навіть військова. 

Саме тому понад 20 українських і не тільки громадських організацій,серед яких Екодія, Українська природоохоронна група, ВВФ-Україна, вкотре звернулися до керівництва України та ЄС, щоб спонукати владу більш активно впроваджувати екологічні реформи. 

А ще — забезпечити прозорість та екологічність відновлення України. І повернути ті екологічні норми, які були скасовано начебто з причини воєнного стану. Бо часу чекати вже нема.