Частотне питання на тлі війни

За 11 місяців після початку війни відносини між учасниками ринку мобільного зв'язку поступово повертаються у звичну колію. 

На передній план виходять спроби третього гравця змінити усталений баланс на свою користь.

Опублікована в "Економічній правді" колонка СЕО lifecell Ісмета Язиджи може слугувати відправною точкою для дискусії про те, що відбувається зараз на ринку і наскільки це відповідає чиїм інтересам. 

Колонка містить, здається, всі без винятку ключові тези публічних комунікацій третього гравця, які він просував останні роки. 

Риторика багаторічного challenger та game changer не змінилася, натомість радикально змінилися обставини, в яких перебувають учасники ринку та держава. 

Нікуди не подівся ключовий елемент корпоративної риторики lifecell — вимога справедливості. Критерії справедливості не дуже зрозумілі. Компанія характеризує підхід НКЕК як "непрозорий, несправедливий і дискримінаційний щодо всіх операторів ринку електронних комунікацій". 

Однак lifecell, по суті, єдиний оператор "великої трійки", який висловлює невдоволення тим, що відбувається. Виходячи з досвіду попередніх років, головним критерієм і прозорості, і справедливості, і відсутності дискримінації для компанії є відповідність обставин її власним інтересам.

Нікуди не поділося й одне з головних протиріч публічної риторики компанії. Вимоги справедливості та обіцянка максимізації надходжень до бюджету взаємно виключають одна одну. 

Щоб збільшити ринкову частку lifecell за допомогою регуляторного втручання, необхідно сприяти перетіканню ресурсів від конкурентів до самої компанії, а не в бюджет.

Увесь сир-бор навколо частот викликаний тим, що третій гравець не може платити за частоти стільки ж, як його більш заможні конкуренти. У 2018 році завдяки конкурсу на продаж 4G-ліцензій компанії lifecell випала нагода наростити портфель своїх частот в одному з найбільш затребуваних діапазонів 1800 МГц. 

Вона не змогла перебити пропозиції конкурентів. Офіційні коментарі lifecell щодо цього казусу зводилися до того, що компанії не потрібно так багато частот. 

Це суперечить загальновідомому факту, який, до речі, ще раз озвучує її керівник — частоти це найцінніший ресурс, якого багато не буває.

Усе це, повторюся, не змінюється вже багато років. Однак найдраматичнішим чином змінилася ситуація навколо компанії. Надзвичайні обставини повністю змінили порядок денний органів влади, суспільства і ринку телекомунікацій.

Питання надходжень до бюджету та вартості послуг відійшли на другий план. На передній план вийшли стійкість мереж і безперервність надання послуг. 

Абсолютним пріоритетом державної політики стало оперативне реагування на специфічні виклики воєнного часу, включно з відновлювальними роботами, розширенням ємності в місцях концентрації внутрішньо-переміщених осіб та обслуговуванням українських біженців за кордоном.

Ключове заперечення на міркування пана Язиджи полягає в тому, що ринкова логіка погано, якщо взагалі поєднується з обставинами воєнного часу. 

Після 24 лютого органи влади змушені керуватися логікою мобілізації, тобто підпорядкування економічних інтересів завданню виживання і підтримки військових зусиль країни. 

Іншими словами, головна вада — це спроба обговорювати нинішню ситуацію, керуючись уявленнями, які від початку недоречні в обставинах, що склалися. 

Розглянемо твердження "Держава отримає значно менше, ніж справжня вартість ресурсу; а послаблення конкуренції вже в найближчому майбутньому може застопорити розвиток новітніх цифрових послуг".

Для початку немає ніякої "справжньої ціни" ресурсів, незмінної як скеля. Якщо воєнні дії йтимуть у несприятливому напрямі — поразки України або затягування війни, — ціна частот прямуватиме до нуля. 

Уже хоча б через це "після початку великої війни комерційні питання" дійсно "відійшли на другий план". Відійшли надовго, щонайменше до закінчення війни, термін якого, на жаль, неможливо прогнозувати.

Якщо виходити з того, що в країні триває війна, геть не не дивно, що "за результатами дослідження вартість цього спектру - на 42,8% менша за попередній розрахунок 2016 року". 

Країна втратила, в кращому разі, третину ВВП і чи не чверть населення. Логічно очікувати, що зменшаться в ціні й частоти. Логічно, що виконані до війни розрахунки їхньої вартості втратили актуальність, тому довелося проводити нові.

По-друге, за рахунок чого саме може статися ослаблення конкуренції, про яке попереджає СЕО lifecell? 

Компанія збирається скоротити інвестиції, відмовиться від частини вже наявних частот, як це сталося в сусідній Білорусі? Різко підніме тарифи? Якимось іще чином зменшить привабливість своїх пропозицій для споживачів?

Незрозумілі причини обурення тим, що зараз частоти оцінюються в "605,72 тис грн за 1 МГц у кожному регіоні - і це незважаючи на війну, падіння ВВП, дірку в Державному бюджеті та стрімку девальвацію гривні". Чи треба розуміти, що, зважаючи на воєнні дії і падіння ВВП, ціни мали зрости ще більше? 

"Чи вкладатимуться у воюючу країну нові інвестори? Відповідь очевидна" — стверджує автор статті. Не можу з ним погодитися хоча б тому, що гублюся в здогадках, хто ці нові інвестори? 

Хтось хоче зайти на ринок? Turkcell готовий позбутися українських активів? Хто ці невідомі широкому загалу герої? За яких умов вони готові ризикнути?

Не дивно, що виходячи з таких суперечливих вихідних посилок, у фінальному розділі колонки пан Язиджі висловлює не менш суперечливі міркування:

"А чи є взагалі потреба в комерційному розподілі радіочастотного спектра саме зараз, під час повномасштабної війни? На нашу думку, ні. Адже тимчасово всі оператори вже отримали весь необхідний спектр. Тобто мова не про потреби абонентів під час війни, а про довгострокові інвестиції. То чому б не залишити спектр у тимчасовому користуванні всіх учасників ринку, а продати вже після закінчення війни? На прозорих і справедливих для всіх умовах".

Для освоєння частот необхідні капітальні інвестиції. А капітальними вони називаються саме тому, що їх неможливо взяти і відкликати, якщо раптом концепція зміниться і держава вирішить ці частоти вилучити. Списати інвестиції можна, відкликати - ні.

Не секрет, що акціонерам не цікаво інвестувати в освоєння ресурсів, які їм просто дали "потримати" на невизначений час. "До перемоги". Тому, звісно, учасники ринку вкрай зацікавлені в тому, щоб захистити свої інвестиції від змін кон'юнктури.

Ми повертаємося до тези, з якої почали: завдання виживання країни та мобілізації її можливостей економіки не вписуються в концепцію захисту інтересів найслабших гравців.