Лісова реформа зі старими кадрами

Окремі політики та чиновники дуже швидко адаптуються до нових воєнних реалій, вчасно підлаштовуються під настрої центрів прийняття рішень та суспільства, хоча самі не змінюються, так само, як і не змінюються їхні недоброчесні інтереси.

Саме тому можна спостерігати, як вчорашні противники реформ різко перетворюються на реформаторів або беруться втілювати чи контролювати зміни в тих чи інших галузях.

Це спонукає до прискіпливої уваги за такими процесами, як зі сторони очільників держави, так і суспільства.

Дивна "гра" парламенту щодо лісового господарства на "чужому полі"

Незважаючи на різні політичні табори депутатських фракцій, неозброєним оком помітні регулярні вперті спроби законотворців втручатися та впливати на події у лісовій галузі. 

Такі прикрі тенденції викликають занепокоєння щодо справжніх мотивів народних обранців. 

Адже як можна пояснити те, що вкрай потрібний законопроєкт №4197-д "Про ринок деревини" уже більше року ніяк не ухвалюється у стінах Верховної Ради, але в той самий час депутати:

1. Створюють "Робочу групу з питань встановлення причин недоотримання надходжень до Державного та місцевих бюджетів внаслідок неефективної діяльності Державного агентства лісових ресурсів, його територіальних органів та підприємств, що належать до сфери його управління". 

2. Умудряються окремим законом заборонити уряду проводити реформи неефективної пострадянської системи лісгоспів і, якщо б не втручання Президента, який наклав вето, то про довгоочікувані зміни можна було б забути на невизначений час.

3. Беруться контролювати лісову галузь. 18 жовтня 2022 року законотворці створюють Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування можливих фактів неефективної діяльності Державного агентства лісових ресурсів України, Державного агентства водних ресурсів України та Державної екологічної інспекції України, їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, які могли призвести до зменшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Пересічний українець навряд чи розбереться у доцільності створення робочих груп, комісій тощо довкола теми "лісу", однак відповідь на елементарне запитання, наприклад, щодо останнього рішення парламенту про створення тимчасової слідчої комісії, може розставити усі крапки над "і" або ж поставити "шах і мат" депутатам.

Яка кінцева мета створення Верховною Радою тимчасової слідчої комісії? Звісно, нам скажуть, що це передусім парламентський контроль шляхом розслідувань за діяльністю виконавчих органів влади щодо розпорядження лісовими ресурсами. 

Однак для справжнього слідства є поліція, Державне бюро розслідувань та цілий перелік інших правоохоронних органів, що фінансуються за рахунок платників податків.

Але фокус в тому, що уряд самостійно не лише визнав неефективною лісгоспну пострадянську систему, а й з власної ініціативи ще у вересні 2022 року розпочав масштабну організаційну реформу. 

У той час, як згадувана депутатська тимчасова слідча комісія утворена після, а саме, у жовтні 2022 року.

Отже, як мінімум, дуже дивно, що парламент вчергове намагається контролювати та ще й "заднім числом" події у лісовому господарстві. 

А, як максимум, таке вказує, що нездоровий інтерес до теми "лісу" зберігається у депутатів навіть під час війни. 

Більше того, законодавча гілка влади замість ухвалення законів чомусь регулярно намагається попрацювати на чужому "полі" - у сфері відповідальності виконавчих органів державної влади, котрі розпоряджаються природними ресурсами.

Слабка позиція уряду щодо "кадрового" питання у реформі лісгоспів

Але і уряд "не святий", адже чомусь повністю упускає "кадрове" питання з порядку денного, лише визначає, що умовою реформи є збереження робочих місць у лісовій галузі. 

Таким чином існує висока ймовірність, що більшість причетних до корупційних "схем" можуть залишитися на своїх "хлібних" місцях, але з іншою назвою.

Варто нагадати, що вся суть урядової реформи зводиться лише до організаційних та структурних, а не кадрових змін. 

Замість 158 лісгоспів утворюється одне підприємство "Ліси України", а 24 обласних управлінь лісового та мисливського господарства перетворюються на 9 укрупнених регіональних установ Державного агентства лісових ресурсів.

Єдине підприємство відповідатиме за охорону, захист, лісорозведення й лісовідновлення та увесь комплекс інших функцій, включно з заготівлею та реалізацією деревини. 

Укрупнені управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства контролюватимуть і координуватимуть, як новостворене підприємство "Ліси України", так й інших користувачів лісових та мисливських угідь. 

Надаватимуть погодження на проведення заготівлі, формуватимуть завдання з протипожежних заходів та відстежуватимуть їхнє виконання. 

Отже, докорінно змінюється організаційна структура лісової галузі, розділяються адміністрування з процесами господарювання.

Але фокус з "кадровим" питанням лісівників в ході реформи ставить під загрозу ефективність об’єднання лісгоспів та укрупнення обласних лісомисливських управлінь. 

Адже кількість останніх зміниться, а от якість – навряд чи. Контроль над лісовими ресурсами все одно, ймовірно, зберігатимуть "старі" кадри з сумнівною репутацією.

Самореформа лісівників

Більше того, маємо ситуацію, коли реформу лісової галузі втілюють самі ж лісівники.

Чи є в Україні приклади реформ, точніше "саморефом", які завершилися успішно, якщо вони відбувалися зсередини? Питання дискусійне.

Навряд чи чиновники, які роками пов’язані недоброчесними інтересами, спроможні самостійно розірвати корупційні пута та остаточно припинити багаторічні мільярдні "схеми". 

Можна змінювати назви, форми тощо, але справжні успіхи реформ часто досягаються завдяки високим моральним, особистим та діловим якостям людей, які відбираються незалежним конкурсними комісіями на ті чи інші посади.

Є чимало прикладів, коли до проведення реформ залучали зовнішніх суб’єктів (міжнародні авторитетні організації, доброчесних представників громадянського суспільства) і завдяки цьому вдавалося якісно оновити персональний склад реформованих органів, установ чи організацій (патрульна поліція, НАБУ, Антикорупційна прокуратура тощо). 

А головне – вдавалося здобути авторитет та отримати великий кредит довіри від суспільства.

Якщо реформу неефективної пострадянської лісгоспної системи здійснюють самі ж лісівники, до яких довіра суспільства дуже низька, який кінцевий результат ми очікуємо? 

Виходить реформа лісгоспів хоч і ініційована урядом, але ліс все одно через фокус з "кадрами залишається під контролем лісівників", до яких довіри обмаль.

Пропозиції

Парламент та уряд, інші центральні органи державної влади можуть ще довго змагатися поміж собою за вплив на лісове господарство, шукати компроміси, домовлятися, але такі "ігри" дуже дорого обходяться для економіки України і зовсім неприйнятні під час війни. 

Бо чомусь в кінцевому результаті лісові ресурси знову опиняються під контролем "старих-нових" кадрів-лісівників.

Щоб припинити багаторічні фокуси довкола лісового господарства України:

1. КабМіну необхідно запровадити лише відкритий та прозорий конкурсний відбір на керівні та інші посади в новоствореному (замість сотні лісгоспів) підприємстві "Ліси України" та на посади до укрупнених обласних лісомисливських управлінь тощо.
2. До роботи конкурсних комісіях в обов’язковому порядку залучити авторитетних представників громадськості, представників міжнародних організацій у даній галузі, іноземних партнерів України.
3. Верховній Раді варто ухвалити законодавчі новації для створення громадської ради доброчесності в лісовому господарстві, зрештою ухвалити у другому читанні закон "Про ринок деревини", яким зробити ринок конкурентним та цивілізованим, захистити національних переробників.
4. Унеможливити призначення на керівні посади тих кандидатів в лісовій галузі, які не отримають позитивний висновок про доброчесність відповідної громадської ради доброчесності.

Обов’язковий передбачити щорічний аудит державного підприємства "Ліси України" та його філій протягом п’яти років з моменту створення будь-яким аудитором з "Великої четвірки " (Deloitte, PwC, EY, KPMG). За результатами яких ухвалювати відповідні управлінські та кадрові рішення.