Як зробити українські спиртзаводи високорентабельними

В економіці України надважливу роль відіграє аграрний сектор. Глибока переробка сільськогосподарської сировини є запорукою побудови ефективної економіки. 

Прикладом переробної моделі в Україні є спиртова галузь. Матеріальна, виробнича, технологічна складова спиртзаводів сформована на технологіях другої половини ХХ століття, що не відповідає сучасним вимогам. 

Приватизація підприємств відкриває можливості для залучення інвестицій та найновіших технологій. 

Наприкінці серпня Президент підписав закон №7451 щодо прискорення приватизації державного та комунального майна з метою релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави. 

Цей законопроєкт був також підтриманий керівництвом ДП "Укрспирт". Його реалізація дасть змогу приватизувати та відновити роботу більше 15 непрацюючих або неефективних спиртзаводів.

За словами директора ДП "Укрспирт" Віталія Жадобіна, підприємства перебувають у критичному стані, тому про відновлення виробництва спирту на них не може йти мови. 

Найновіший завод було збудовано у 1985 році, а є й такі заводи, які не оновлювалися з 1950-х років! 

Для перебудови цього сектору економіки з 2020 року реалізовується Програма реформування та розвитку спиртової галузі на 2020-2023 роки. Наслідком її роботи буде приватизація спиртових заводів країни. 

Наразі Віталій Жадобін зазначає, що до інвесторів (нових власників) перейшло понад 20 об'єктів ДП "Укрспирту". Це вирішило багато проблем, такі як погашення заборгованостей перед працівниками, бюджетом, кредиторами тощо.

Безперечно, приватизація спиртової галузі є позитивним кроком для розвитку української економіки, який ліквідує державну монополію на виробництво спирту та реформує ринок спиртової продукції за новими правилами.

У процесі підготовки підприємств до приватизації проводилася робота з інвентаризації, виявлення активів, оцінки вартості майнових комплексів тощо.

На жаль, невідома методика проведення технічної оцінки стану об’єктів. Це викликає безліч запитань в експертному середовищі.

Тому новим власникам рекомендується провести технічний та організаційний аудит придбаного виробництва.

За результатами перевірки можна оцінити фактичний стан об'єкта та знайти рішення щодо його модернізації чи реконструкції. Це дасть змогу сформувати тактику та план розвитку підприємства. 

Потрібно враховувати у стратегії важливу роль: здебільшого спиртові заводи є бюджетоутворюючими підприємствами у громадах, тому бізнес повинен бути соціально відповідальним. 

Які можуть бути напрямки реконструкції підприємств?

Етанол

Якщо підприємство, в умовах багаторічного монополізму та відсутності конкуренції, не доведено до стану глибокої технічної та організаційної відсталості, то насамперед слід звернути увагу на основні складові собівартості продукції, що випускається. 

До таких компонентів відносяться витрати на сировину, енергозабезпечення (електрику, пару, воду), хімікати, заробітну плату.

За деякими даними, у структурі собівартості етилового спирту із зерна частка сировини може становити 50-65%. 

Західні компанії за останні 20 років удосконалили технології виробництва спирту, які дозволили збільшити вихід готової продукції в середньому на 12% (Джерело: White Energy, FO Licht Ethanol).

Наприклад, одним із таких удосконалень є можливість збільшення вмісту спирту в суслі. Зазвичай процеси будуються на основі того, що при концентрації спирту в суслі на рівні 3-4% бродіння сповільнюється, етанол починає гальмувати розвиток дріжджів, при 7-8% дріжджі не розмножуються, а за 10-14% перестають перероблювати цукор – бродіння припиняється. 

Сьогодні за рахунок використання оптимізованих штамів дріжджів (причому без ГМО) процес бродіння відбувається при концентрації спирту 12 – 15%.

Ефективність використання сировини можна значно підвищити, приділяючи більше уваги виробництву вторинної продукції переробки сировини. 

Тому на багатьох спиртових заводах, що працюють на зерні, можна організувати випуск сухої післяспиртової барди стандарту DDGS. 

Загальна енергоємність виробництва при цьому значно зростає, але сукупна прибутковість підприємства покриває ці витрати. 

Те саме можна сказати і про монтаж уловлювачів вуглекислого газу на бродильних установках. Рідка вуглекислота, яку отримаємо в результаті, має солідний та перспективний ринок збуту. 

До того ж це надає можливість вийти на ринок торгівлі квотами скорочення парникових газів.

Варіанти розширення виробництва вторинної продукції на прикладі переробки кукурудзи з розрахунковим матеріальним балансом представлені на слайдах нижче.

Якщо на заводі організувати випуск DDGS, то це буде найбільший споживач енергії. Потреба в парі або природному газі для сушіння продукту може бути значно скорочена за рахунок збільшення сухої речовини в кеку та концентрованій барді. Крім того: 

- у процесі випарювання барди використання вихлопних газів для нагрівання випарки знижує потребу в парі до нуля;

- рециркуляція барди та збільшення вмісту спирту у ферментації зменшує навантаження на випарні установки;

- використання механічної та теплової рекомпресії пари значно знижують її пряме споживання.

Вищеперераховані процеси збільшення вмісту спирту в суслі з 8 до 15% забезпечують зниження потреби у парі на 20-25%.

Також собівартість спирту можна знизити завдяки високоефективним джерелам енергії. Наприклад, використання установок когенерації; впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, що охоплюють усі аспекти виробничої діяльності, включаючи утеплення будівель; нічний/денний режим роботи тощо.

Третя, значна стаття витрат – це споживання допоміжних матеріалів: хімікатів, ферментів та дріжджів. Тут також існує низка технологічних рішень, що дозволяють зменшити витрати.

Наприклад, при класичному періодичному завантаженні дріжджів їх витрата становить близько 0,25 кг/т спирту. При безперервному вирощуванні дріжджів для періодичної ферментації витрата знижується до 0,08 кг/т спирту. Якщо ж застосувати схему безперервної ферментації, то споживання досягне рівня 0,01 – 0,003 кг/т спирту. Як бачимо, виходить суттєве зниження рівня споживання.

Можна значно скоротити кількість хімічних речовин для регулювання pH шляхом використання для розрідження ферментів з низьким pH. 

Також системи безперервної ферментації зменшують кількість застосовуваних миючих речовин.

Паливний етанол (біоетанол)

Усе вищесказане рівнозначно відноситься і до паливного етанолу (біоетанол), при виробництві якого в технологічному ланцюжку додається операція дегідратації. 

У процесі дегідратації забезпечується видалення молекул води та зниження їх вмісту у готовому продукті до менше 1%.

Нагадаю, що паливний етанол повинен відповідати стандарту EN 15376 - етанол, як компонент автомобільних палив. 

На жаль, найчастіше реконструкція спиртових заводів з метою виробництва біоетанолу обмежується лише встановленням молекулярних сит.

Таке рішення є одностороннім та недостатнім. Яким має бути обсяг реконструкції покаже правильно проведений технічний, виробничий та організаційний аудит підприємства, за результатами якого буде отримано цілісну картину необхідного рівня реконструкції та сум інвестицій.

Вкрай важливо, щоб приватизовані спиртові заводи були професійно модернізовані. Оскільки сьогоднішні сучасні технології дозволяють зробити таке виробництво не лише високорентабельним, а й конкурентним на зовнішніх ринках (насамперед це стосується паливного етанолу).

Переконаний, що завдяки ініціативі та підприємливості нових власників, в Україні відродиться повноцінна галузь виробництва етанолу, у тому числі паливного (біоетанолу).

В Україні є усі можливості для того, щоб спиртова галузь була найбільш економічно ефективною. 

Сировинна база, логістика, людський потенціал, можливості машинобудівної галузі тощо – це все в нашому активі, який потрібно вже задіювати. Цьому слугують відповідні рішення прийняті органами вищої державної влади в Україні. Відповідь за бізнесом.