Навіщо повертати акциз на пальне і яким він може бути

З початком війни система функціонування ринку пального успішно зазнала свого краху, оголивши назовні всі проблеми, які з 2014 року не помічала влада. 

Незважаючи на звернення народних депутатів, профільних асоціації та експертів, питання диверсифікації пального, як стратегічно важливого ресурсу, залишалось відкритим та формально підтримувалось владою виключно на папері.

Рішення РНБОУ від 2 грудня 2019 року, яке вимагало від Уряду проведення такої диверсифікації також лише набувало "державної ваги", лежачи на столах чиновників, та реалізовано не було.

Нагадаємо, що на початку 2022 року Україна імпортувала до 80% відсотків дизельного пального. В цьому імпорті частка росії та білорусі складала від 75% до 85%. Імпорт бензину складав 50% від усього обсягу споживання. 

Частка імпорту бензину з білорусі складала близько 80%. Скраплений газ теж імпортувався на рівні 80%, з яких майже 60% завозили з росії та білорусі.

Що могло нас очікувати на початку війни в такій структурі ринку , те і сталось. В Україні розпочалась паливна криза, яка була результатом тривалого нехтування енергонезалежністю та ігноруванням потреб розвитку вітчизняного виробництва.

Для вирішення цієї проблеми підключився і Уряд і бізнес. Шляхом постійної роботи з сусідніми європейськими країнами вдалось узгодити багато різних технічних питань від перетину кордону, квот на вантажні перевезення та врешті-решт дійти до питання вартості. 

Було внесено зміни до Податкового кодексу, які передбачали ставку акцизного податку на бензини, дизель та скраплений газ у розмірі 0 євро за 1000 літрів на період воєнного стану. 

Це дозволило стабілізувати ціни та ринок до стану, який ми маємо на сьогодні.

Але питання акцизу не стало закритим, оскільки за ініціативи Мінінфраструктури в серпні Кабінет Міністрів України схвалив та направив до Верховної Ради законопроєкт (реєстр.№7668) про встановлення акцизного податку на всі види палива на рівні 100 євро за 1000 літрів.

Ініціативу Уряд мотивує потребою наповнення Дорожнього фонду та відновлення інфраструктури, а підвищення цін має знівелювати падіння цін на нафту.

Але при спробі включити проєкт до порядку денного сесії цього двічі не вдається зробити через відсутність достатньої кількості голосів.

Причини стають очевидними під час проведення обговорень проєкту народними обранцями. При чому деякі з них, як то спрямованість коштів саме до Дорожнього фонду, а не на потреби армії чи інші необхідні під час війни видатки подиву не викликають. На відміну від інших, які схожі на відвертий лобізм автогазової групи.

Головною перепоною стає ставка акцизу на скраплений газ, яка до 2022 року становила 52 євро за 1000 літрів. Саме з її підвищенням, запропонованим в урядовому законопроєкті ніяк не могли дійти згоди.

Аде давайте повернемось в 2010 рік, коли автогаз лише починав свій шлях на ринку пального. За часів Януковича наповнення ринку пального автогазом забезпечувалось за ініціативою тодішнього олігарха Курченка, що мав тісні зв’язки з російськими виробниками. 

Протягом більше ніж 10 років росія була основним постачальником автогазу до України, що врешті змінило структуру ринку пального та збільшило його споживання з 0,8 млн т. на рік у 2010 році до 2 млн т. у 2021 році, тобто майже в 2,5 рази. 

Оскільки автогаз є альтернативою для автомобілів з бензиновими двигунами це відповідно вплинуло і на ринок бензинів, що впав за цей же період з 4,2 млн т. до 1,9-2 млн т. 

Чи вплинуло це на вітчизняне виробництво та нашу енергонезалежність? Звісно вплинуло, оскільки зменшення потреби в бензині призвело і до зменшення його виробництва шляхом зменшення обсягів переробки та відповідно виробництва і іншого виду пального — дизелю. 

Цю дизельну нішу знову ж таки успішно заповнили російські та білоруські виробники, поповнюючи військові бюджети свої країн.

Чомусь ніхто не хотів і досі не хоче звертати увагу на те, що Україна може покрити власними виробництвом лише 25% від потреб у автогазі. Подальше зростання його споживання ще більше заганятиме Україну в залежність від імпорту.

Тривалий час були спроби зрівняти акцизи, зокрема законопроєктом 4098, що дало б змогу зменшити ціни на бензин та трішки підняти на автогаз, створивши баланс як ціновий так і споживання. Дати можливість наростити вітчизняне виробництво і бути менш залежними у імпорті.

Також це б дало змогу забезпечити і соціальний баланс давши відповідь на те, чому користувачі автомобілів сплачують різні податки. 

Так власники бензинових авто сплачували до 7 грн з літра, дизельних близько 4,5 грн з літра, а автомобілів з ГБО лише 1,6 грн з літра. Чим ці українці відрізняються один від одного чи не по тих самих дорогах вони їздять? 

30 серпня Верховна Рада схвалила комітетську версію законопроєкту №7668-д, яка пропонує акциз для автогазу лишити на рівні 52 євро за 1000 літрів, а для дизелю і бензину встановити 100 євро за 1000 л.

Після такого регулювання можемо прогнозувати черговий перерозподіл ринку на користь автогазу- пального, яке ми ніколи не зможемо виробляти в достатній кількості, що призведе до повернення до імпортозалежності і дисбалансів на ринку, подібних до тих, які сталися навесні і початку літа 2022 року. 

Сьогодні Україна має два фронти — воєнний та економічний. Кожне рішення щодо регулювання економічних процесів має бути обґрунтованим і таким, яке не призводитиме до повторення довоєнних помилок. 

Сподіваємося, що Верховна Рада до другого читання прийматиме розсудливе рішення щодо законопроєкту 7668-д.